«Коли твій батько — Вовк». Любляча донька написала і видала книгу про тата за… три тижні

Оригінальний подарунок зробила Оксана Поліщук своєму батькові Станіславу Вовку — написала і видала книгу про нього, причому, зробила це у рекордні строки

Станіслав Вовк добре знаний серед журналістської братії. Працював редактором Чечельницької районної газети. Щоправда, то було раніше. Нині він більш відомий на посаді керівника прес-служби обласного управління лісового і мисливського господарства. Втім, хіба ми оцінюємо людей по посадах? Чи табличках на дверях їхніх кабінетів?

«Вдалий псевдонім підібрав колега»

Нашого Вовка цінуємо за інші якості — його товариськість, щирість, доброту.

«Дуже вдалий псевдонім підібрав для себе ваш прес-секретар лісового господарства! Вовк, ліс…Оригінально», — говорив мені якось один з колег з Києва після прочитання підпису «Станіслав Вовк» під публікацією про вінницькі ліси.

Дізнавшись, що це справжнє прізвище, чоловік не без здивування сказав: «Це ж треба, щоб так співпало! Мабуть, везучий по життю чоловік».

Любов до слова у Станіслава, схоже, від народження. Гарне поєднання в одній людині — людяність і талант!

Яблуко від яблуні не далеко покотилося. Це вже про одну з доньок Станіслава — Оксану Поліщук. Написані нею тексти читаються легко, сприймається образно. Загляньте у підшивку газети RIA… Ще й пише швидко.

У свій час пані Оксана працювала у нашому виданні. Хто був з нею поруч, мав можливість переконатися у сказаному. Написані нею тексти у Фейсбуці також привертають увагу оригінальністю.

Батько Оксани енергійний, але донька випередила у цьому його. Молодість легкокрила, прудкокрила. Три тижні залишалося до дня народження батька Оксани. І ось що вона задумала подарувати на іменини.

Затія була апріорі провальна

Написати і видати книгу за три тижні до батькового дня народження — насправді це нереально. Мова про терміни. Хто видавав книги, розуміє про що йдеться. 

Втім, пані Оксана довела, що нереально, але все-таки можливо. Ось як вона згадує про це:

«27 травня цього року о 22.00 я валялась на дивані і думала, що це таке подарувати папі на день народження 15 червня. Парфуми? Щось із одягу? Нєее, все не те. А напишу я папі книжку!!! Подумала і... сама здивувалася такому своєму нахабству за 19 днів до свята. А в 22.45 вже створила документ, впевнено вбила назву «Коли твій батько — Вовк», і до третьої ночі пальці літали по ноуті...

Я впоралася. Звісно, такий Батько і Людина вартий трьох томів енциклопедії і окремої статті у Вікіпедії, але мені є до чого прагнути! Ідея, яка з‘явилася за три тижні до твого Дня народження і здавалася апріорі провальною (в такі терміни), завершилася книгою на 100 сторінок.

Па, я зроблю більше, а тебе хай береже Бог і всі янголи-охоронці! З Днем народження, наш найкращий в світі Вовк!»

Центр Всесвіту

Свою любов до батька Оксана вмістила в одне речення: «Скільки себе пам’ятаю, батько був для мене центром Всесвіту!». Краще не скажеш!

Або ще фраза з книги: «В моїх спогадах багато батькових обіймів і тепла…». Читаємо далі:

«Шкода, що розум ховає від нас спогади у два, три, чотири роки… Неясні відчуття, запахи, уривки якихось ситуацій і людей. В моїх образах багато батькових обіймів і тепла. Я пам’ятаю руки, які гладили мене по голові. Я пам’ятаю завжди лагідний тон. Багато сміху. Багато любові. Багато чогось невимовного, від чого зараз стискається серце і на очі набігають сльози. Це невимовне, невловиме називається щастя… Я була дуже щасливою дитиною, бо знала, що мене люблять».

Не могла ним надихатися…

Ще один короткий фрагмент з книги. Короткий, але чуттєвий. Кожне слово «викликає в душі тисячу почуттів і акордів». Це не мої слова. Це Іван Франко.  

Ще пише авторка:

«Село Бритавка, мені п’ять років. Батько після роботи і у вихідні дні будує для нас, малих, будиночок на подвір’ї. Вішає гойдалку. Ми бавимося з котами і собаками, бігаємо на задній двір скубати малину і агрус.

Я багато сміюся і часто прибігаю до батька, щоб обійняти його і попроситися на руки.

Батько, чим би зайнятий не був, кидає всі справи і миттю бере мене на руки. Всі казали “Ото вже папина мазунка!”, а я лише міцніше хапалася за батька і заривалася йому носом в шию, вдихаючи запах, яким не могла надихатися — найрідніший запах у всьому світі».

Тепер твоя черга

На обкладинці книги значиться прізвище авторки: «Оксана ВОВК». Не Поліщук, а саме Вовк. Це теж неспроста.

Я ще не знав нічого про книгу. І Станіслав нічого не говорив про її видання. Під час нашої телефонної розмови він раптом згадав про доньку Оксану.

— Можу назвати двох талановитих людей, — промовив пан Станіслав. — Одна з них це моя Оксана…

Я не став заперечувати, бо на всі сто згоден з таким висновком. Сам неодноразово говорив пані Оксані після її вдалих газетних матеріалів. І все ж у сказаному була якась загадковість: чому раптом колега згадав про талант доньки? Невдовзі таємне стало очевидним — Оксана видала книгу! Зробила це у рекордно короткі строки.

Тепер ваша черга, пане Станіславе. Маєте розповісти нам про таку донечку. Про всіх своїх діток. Багатодітному батьку, без сумніву, є про що писати!.. Не відкладайте у довгий ящик.

«Історію їхнього знайомства знаю тільки я»

«Історію знайомства твоїх батьків, Оксано, знаю тільки я, — написала у відгук на повідомлення про книгу Тетяна Антошко, яка проживає у Москві. — Розповісти  про це можу тільки по секрету».

Щоправда, пані Антошко все-таки трохи привідкрила завісу.

«Далекі студентські роки здружили мене з Лідою Новіцькою, нині Вовк і Славіком, — пише Антошко. — Тому Слава вдячний мені за прекрасну дружину. Піднімаю за вас келих і сподіваюся на зустріч».

Читайте також:

«Подивіться, що зробив Каленич з лікарнею». Квартири для лікарів придбала агрофірма «Ольгопіль»

Коли недоспані ночі стають загрозою для здоров'я. Розповідає лікарка-психіатр

Розпочали реєстрацію дітей до нового садочка на Вінницьких Хуторах

Слідкуйте за новинами Вінниці у Facebook, Telegram, Instagram, Viber та YouTube.