Хата на хуторі діда Абаза. До 95-річниці музею М.Коцюбинського розповідаємо його історію

• У невеликому будинку посеред Вінниці народився і жив класик української літератури Михайло Коцюбинський.
• 8 листопада 1927 року у садибі відкрили музей, який став першим літературно-меморіальним музеєм в Україні.
• Журналісти 20хвилин відвідали музей у його 95-річний ювілей, та дізналися чимало цікавого про садибу та її знаних мешканців.

Михайло Коцюбинський — одна з найяскравіших і найсвоєрідніших постатей в українській та усій світовій літературі кінця ХІХ та початку ХХ сторіччя.

 Життєвий і творчий шлях Сонцепоклонника тісно пов'язано з Вінниччиною. Понад десять  населених пунктів Вінницької області шанобливо зберігають пам'ять про перебуванням письменника, або його сім'ї. Серед них: Зарванці, Радівці, Бар, Клембівка, Шаргород, Лопатинці, Михайлівка Кукавка, Станіславчик, Пиків. Багато незабутніх подій життя письменника пов'язано з Кам'янцем-Подільським.

 Але серед усіх цих місць є одне особливе, яке вже давно стало національною святинею нашого народу — невеликий будинок у Вінниці, де 158 років тому народився письменник і прожив з перервами до 1897 року, а через 30 років після від’їзду, 8 листопада 1927 року, тут було урочисто відкрито літературно-меморіальний музей М.М Коцюбинського, який став першим в Україні.

Хутір діда Абаза

Цю частину землі, на якій зараз знаходиться музей, придбав ще у 20-х роках 19 століття дід письменника, Максим Абаза та побудував хутір, назвавши його Абазівкою.

— Хутір займав площу від залізничного вокзалу до Південного Бугу, він нараховував дев'ять хат, — розповідає Лариса Кравченко, директор музею М.Коцюбинського. — Хата, у якій народився Михайло Коцюбинський раніше була клунею, яку згодом перебудував Максим Абаза та віддав на посаг майбутній матері письменника. Хата дідуся письменника не збереглася.

Батько письменника, Михайло Матвійович, був дрібним державним службовцем (губернським секретарем). Від природи людина неспокійна, він не терпів утисків начальства й тому змушений був часто змінювати роботу. Тож сім’ї доводилося мандрувати з місця на місце.

Своїм вихованням Михайло зобов’язаний матері, Гликерії Максимівні, яка походила з аристократичних родів — польського (по материній лінії) і молдавського (по батьковій). Від неї він успадкував «тонку душевну організацію», «любов і розуміння природи».

Після того, як Коцюбинські продали хату і садибу у 1897 році, виїжджаючи до Чернігова, будинок мав кількох власників. Протягом багатьох років будинок не ремонтували і ліва половина його зовсім завалилася. В правій, напівзруйнованій половині й добудові мешкало три родини.

На території садиби, крім будинку, збереглися комора, сторожка. У саду ростуть липи, вік яких сягає 300 років, груші-глеки, посаджені дідом письменника Максимом Абазою, а ще привезені Михайлом Михайловичем із Криму тамариск і магонія падуболиста. Також на території садиби є субтропічні агави, які любив письменник.

Перший в Україні літературно-меморіальний музей

 У 1920-ті лектор укрпедтехнікуму О.В. Троцюк разом зі студентами розшукав будиночок, в якому жила сім’я Коцюбинських. Взимку 1925 року молодший брат письменника — Хома Михайлович приїхав у своїх службових справах до Вінниці. Він звернувся до школи імені М.Коцюбинського, щоб привернути увагу до будиночка.

Хома Коцюбинський планував створити з колишньої садиби Коцюбинського заповідник з низкою дитячих культурних установ та громадських організацій задля популяризації творчості Михайла Коцюбинського. 

Ремонтні й реставраційні роботи розпочалися саме під керівництвом брата письменника. Як дбайливий та енергійний господар він дістає необхідні матеріали, відновлює будинок та садок. Його гордістю були квіти.

8 листопада 1927 року Хома Коцюбинський  урочисто відкриває  Вінницький літературно-меморіальний музей М. М. Коцюбинського, перший в Україні. Він з родиною спочатку мешкав в двох із пяти кімнат музею, потім оселився в адмінбудівлі закладу. У хаті, де народився письменник вперше побачила світ донька Хоми — Михайлина Хомівна Коцюбинська, українська літературознавиця, перекладачка.

У 1934 році директором музею призначають наймолодшого сина письменника Романа Коцюбинського, але згодом він потрапив під прес політичних репресій того часу. Далі музеєм керував Олександр Левада — український драматург, письменник та кіносценарист, якого згодом заарештували як ворога народу.

— Зі спогадів Олександра Левади ми дізнаємося, що музей у 1930-1940 рр. був центром мистецького життя Вінниці, — каже Лариса Кравченко. — Тут базувалося літературне об’єднання до якого входили поети, прозаїки, літературознавці. До музею приходили поспілкуватися, тут організовувалися літературні збори, вечори, дискусії, вистави місцевого та гастролюючих театрів.

У складні роки окупації за часів Другої світової війни частина предметів музейної колекції була втрачена, а в самому приміщенні загарбники влаштували авторемонтну майстерню.

Музей відвідували відомі українські письменники, серед яких Павло Тичина, Володимир Сосюра, Андрій Малишко, Максим Рильський, Михайло Стельмах та інші. Вінницький літературно-меморіальний музей М.М. Коцюбинського став методичним центром для літературних музеїв області. 

Чимало керівників музею змінилося. В роки незалежності України заклад очолювали знані діячі культури. З 1994 по 1997 рік директором Вінницького музею Коцюбинського було призначено заслуженого працівника культури України Василя Циганюка. За його керівництва пожвавилась наукова робота закладу, проведено оновлення саду та насадження молодих дерев. До 70 -річчя музею Василь Федорович у співавторстві з Юрієм Гуменюком видають книгу «Народознавчі мотиви в творчості М. Коцюбинського».

З 1998 по 2017 рр. музей очолив заслужений діяч мистецтв України Федір Панчук. За 19 років директорства Федора Панчука заклад став осередком для творчої інтелігенції Поділля, покращується матеріально-технічна база, наукова та виставкова робота. 

З 2018 року музей очолює Лариса Кравченко. Під її керівництвом проводиться наукова та пошукова робота над створенням нової сучасної інтерактивної експозиції.

Чималих зусиль доклала Лариса Василівна до проведення таких необхідних та довгоочікуваних робіт, як ремонт та реставрація пам’ятки історії національного значення «Садиба письменника і громадського діяча М.М. Коцюбинського», а також капітального ремонту адміністративної будівлі. На ці роботи заклад очікував понад 50 років. 

Реставрація музею

Нагадаємо, у 2021 році у музеї-садибі Коцюбинського було здійснено масштабні ремонтно-реставраційні роботи. Оновлено головні меморіальні будівлі — хату, де народився письменник, а також комору та сторожку, які родина Коцюбинських використовувала у господарстві. За словами директора музею Лариси Кравченко, саме проведені відновлювальні роботи допомогли будинку вистояти під час ворожого ракетного обстрілу Вінниці 14 липня. Відремонтовано й адмінбудівлю музею.

Зараз літературно-меморіальний музей Михайла Коцюбинського працює в дистанційному режимі, проводить онлайн-марафон «Знайомі незнайомці», онлайн-виставки тощо. Під час заходів усі бажаючі можуть дізнатись маловідомі факти про письменника, його родину та друзів. 

На жаль, колективу музею не вдалося урочисто відзначити поважну 95 річницю свого закладу — у час війни не до святкувань. За словами керівництва, заклад відкриють для відвідувачів після завершення реставрації та бойових дій в Україні.

Читайте також:

Була естрада, водна станція, ходили трамваї. Історія острову Кемпа у Вінниці

Готель «Палас» з фігурами атлантів: історія блакитного будинку на Соборній

Найдорожчий будинок нашого міста — садиба капітана Четкова. Яка його історія?

Слідкуйте за новинами Вінниці у Telegram.