Двох синів батько назвав однаковими іменами

Виктор СКРИПНИК

Рідного брата Геннадія Бацальова теж звати… Геннадій. Чому батько дав синам однакові імена?

Молодший Геннадій Бацальов вінничанин. Йому виповнилося 70 років. Пан Геннадій кадровий військовий. Служив у підрозділах 43-ї ракетної армії, штаб якої знаходився у Вінниці. Про їхню з братом історію журналіст RIA дізнався, коли почув по радіо, як один брата вітав з днем народження іншого. Звернув увагу, що Геннадій з Москви вітає Геннадія з Вінниці. Подумалося, що автори передачі переплутали імена. Втім, це не помилка. Братів дійсно назвали однаково. Ось як розповідає про це Геннадій-молодший.

- Наш батько Григорій Архипович родом з Білорусії, - каже співрозмовник. – Перед війною у нього народився син. Батько розповідав, що сам придумав йому ім’я. Геннадій для нього звучало, як щось величне. На жаль, бути поруч з дитиною довелося недовго. Через три роки після народження сина на нашу землю прийшли фашисти і батька забрали на війну. З перших днів минулої війни тато був в діючій армії. Пригадую, він розповідав, що зупиняв наступ ворога на підступах до Москви. Під час одного з боїв його тяжко поранило і він втратив свідомість. Разом з іншими пораненими батька доставили літаком в госпіталь, що знаходився за Волгою.

Саме там відбулася подія, що повністю змінила життя фронтовика. Лікували його довго, він переніс не одну операцію. Коли нарешті став помалу ходити і знайомитися з іншими фронтовиками, зустрів земляка, односельчанина. Безмежно зрадів такій зустрічі, бо дуже сподівався дізнатися хоча б щось про дружину й сина. Радість змінилася смутком. Коли радянській війська відступали з села, земляк попросив у бійців залишити декілька гранат. Хотів помститися фашистам, які мали прийти в село. Добився свого. Дізнався, в якому з будинків залишилися ночувати найбільше фашистів, підкрався вночі до оселі і закидав її гранатами. А на ранок німецькі загарбники зібрали майже всіх жителів і влаштували показовий розстріл.

Відео дня

> - Чи були серед розстріляних дружина й малолітній син мого батька, його земляк не знав, - продовжує розповідь пан Геннадій. – Батько вважав, що він не хотів про це говорити, щоб не ятрити йому душу. Тому для себе зробив висновок, що фашисти знищили його двох найрідніших людей. З цією думкою продовжував лікування у шпиталі. Він писав листи, але відповіді на них не отримував.

Одну з медсестер, яка доглядала пораненого фронтовика Григорія Буцальова, звали Олександра Ножкіна. З нею фронтовик пов’язав свою подальшу долю. Згодом у них народився син. У пам'ять про першого сина, якого батько вважав загиблим, назвав немовля таким само ім’ям – Геннадій.

На фронт Григорій Буцальов уже не повернувся. Не дозволяв стан здоров’я. Працював у народному господарстві у Пензенській області, потім переїхали на Донбас, відновлював шахти. Про це Геннадій-молодший дізнався пізніше. Його старший брат, коли підріс, не припиняв шукати батька. Зрештою, йому це вдалося.

- Коли Геннадій приїжджав на Донбас, мене не було дома, на той час служив в армії, - продовжує розповідь Геннадій-молодший. – Про брата дізнався з листа від батьків. Мені теж захотілося зустрітися. Така зустріч відбулася. Дотепер підтримуємо зв’язки. Торік їздив до нього у гості у Москву, вітав з днем народження. П’ятого липня моєму старшому брату, та ще й повному тезку, виповнилося 75 років.

Слідкуйте за новинами Вінниці у Telegram.

Коментарі (1)