«Доступне для усіх охочих»: як виглядає та де знаходиться одне з кращих укриттів Вінниці
- На жаль, чимало вінницьких укриттів знаходяться у занедбаному стані. Та є у Вінниці щонайменше одне велике бомбосховище, в якому можна з комфортом пересидіти повітряну тривогу, а у випадку ракетного обстрілу — не переживати за свою безпеку.
Тема укриттів стала актуальною для вінничан за кілька місяців до початку повномасштабного вторгнення росії, коли в країні серйозно почали обговорювати таку вірогідність. Зазвичай дискусії на цю тему зводилися нанівець, адже всі ніби й знали про існування укриттів, однак всі також розуміли, що ці укриття у занедбаному стані.
Після вторгнення, зрозумівши, що потрапити у бомбосховища (протирадіаційні укриття) не вдасться, вінничани почали шукати прихисток у найпростіших укриттях, себто підвалах. Їхній стан, зазвичай, залишав бажати кращого.
Приводити їх до ладу, якщо така можливість випадала, мешканцям доводилося власними силами. Адже ще на початку лютого міська комісія з питань техногенно-екологічної безпеки та надзвичайних ситуацій повідомила, що відповідальними за це є ОСББ, керівні компанії, управителі тощо, а не місцева влада.
Через кілька місяців відносно мирного життя, більшість містян почала ігнорувати сигнали про повітряну небезпеку. Відповідно, тема безпеки в інфопросторі підіймалася значно рідше. Однак після ракетного обстрілу Вінниці 14 липня, питання укриттів актуалізувалося з небаченою раніше силою.
Вже наступного дня місця обстрілу відвідала делегація з найвищого керівництва міста та області. На чолі був заступник керівника Офісу Президента України Кирило Тимошенко. Побувавши у найближчому до Будинку офіцерів протирадіаційному укритті та висловивши незадоволення його станом, Тимошенко сказав: «Стан і наявність укриттів — це завдання органів місцевої влади».
За кілька днів після, з вищезгаданого бомбосховища за сприяння міської влади вивезли кілька самоскидів сміття, а в усіх мікрорайонах міста суттєво збільшилася кількість покажчиків руху до найближчих укриттів. Кількість самих укриттів, зазвичай найпростіших, також зросла: ними стали підвальні приміщення магазинів, закладів харчування тощо, що на вході до них тепер повішані відповідні таблички.
Згодом міська рада сформувала 70 робочих груп, які почали перевіряти близько двох тисяч підвальних приміщень на предмет їхньої спроможності, у разі небезпеки, стати прихистком. Результатом цього обстеження має бути обладнання додаткових приміщень для укриття населення.
Болючим питанням для вінничан залишається наявність та доступність до справжніх укриттів, так званих бомбосховищ. Згідно з інформацією, що її нашій редакції надали в обласній військовій адміністрації, захисних споруд у місті 75. Менш як п'ятнадцять з них знаходяться у комунальній власності. І лише одне з цього переліку доступне для всіх вінничан під час кожної повітряної тривоги.
Знаходиться це протирадіаційне укриття на території заводу «Кристал». Знайти вхід всередину не складе ні для кого труднощів, оскільки звідусіль до нього ведуть покажчики руху. Територія обгороджена парканом, однак під час кожної тривоги охорона відчиняє ворота та пропускає всередину усіх охочих знайти прихисток.
В експлуатацію це укриття ввели у 1974 році. Воно розраховане на 1300 людей, колись працівників ювелірного заводу. Згідно з тодішніми вимогами, воно було оснащеним системами вентиляції, каналізацію, водогоном, опаленням, місцями для відпочинку тощо. За майже пів століття існування чимала частина з переліченого стала непридатною для використання, або й зовсім зникла. У ньому не провели жодного капітального ремонту.
Перших своїх відвідувачів 24 лютого укриття зустріло сирістю, підтопленнями та відсутністю багатьох елементарних зручностей. Олександр Митрофанов, очільник ГО «Моноліт», яка орендує це приміщення під спортивну залу, розповідає, що того ж дня ночувати прийшло близько 150 людей.
— У нас не було ані нормальних вбиралень, ні води, ні опалення. Потрібно було терміново щось думати, — говорить Олександр. — Ми почали робити місця для сну з піддонів, які брали у «Гроші». У «школі міліції» нам дали кілька ліжок, матраци та постіль, щоб на них могли спати літні люди та мами з немовлятами. Знайомі привезли калорифери для опалення та гуманітарку. Їли тушкованку, пили чай з печивом та цукром. Було складно, але люди не жалілися.
Перші дні повномасштабної війни
З 2017 року бомбосховище на понад тисячу квадратів знаходиться на балансі КП «Вінницький муніципальний центр інновацій». Виконувач обов’язків директора цього центру Володимир Семенюк розповідає, що за місяць до початку війни в укритті провели обстеження, після чого вирішили його ремонтувати. Фактично роботи почалися в березні. Загалом на поточний ремонт витратили близько 800 тисяч гривень.
За словами Семенюка, підрядники мали задачі з трьох основних напрямків: будівельні роботи, електрика та система вентиляції. У розпорядженні редакції є фото до та після ремонту. На перших бачимо пошарпані стіни, плісняву, сирість, застарілі та виведені з ладу інженерні комунікації, купи сміття, малопридатні для перебування кімнати.
Другі, зроблені журналістом «20 хвилин» під час його візиту, суттєво відрізняються. Приміщення добре освітлені, обладнані розетками та місцем для сидіння. Стіни та стелі пофарбовані. Є три кімнати з ліжками для людей похилого віку, людей з інвалідністю та мам з немовлятами. У них можна у спокої перечекати небезпеку. Одне з приміщень переобладнали на імпровізовану їдальню. Там є столи та чайники.
Облаштовані вбиральні, окремо для жінок та чоловіків. Підведений водогін та система каналізації. Вони працюють завдяки спеціальним помпам. Встановлена душова кабінка та бойлер.
Реставрована та частково замінена припливно-витяжна система вентиляції. У своєму розпорядженні вона має кілька рівнів фільтрації, завдяки чому в приміщення не потрапляє пил і неприємні запахи. В укритті справді не відчувається сирості, повітря не застояне.
Враховуючи, що під час ракетних атак місто може залишитися без електрики, у дизельній встановили два генератори. Вони можуть забезпечувати безперебійну роботу усіх систем сховища впродовж 12 годин.
Укриття має один основний вихід, два запасних та один аварійний. Усі вони знаходяться в різних частинах приміщення. Сховище знаходиться на глибині приблизно п’яти метрів.
— Після 14 липня сюди знов приходить багато людей. Зазвичай це люди з навколишніх будинків, — пояснює Володимир Семенюк. — До укриття можуть потрапити усі охочі у будь-яку пору доби, якщо пролунав сигнал про повітряну тривогу. У нас є охорона, яка відкриває ворота та запускає людей. Всередині є покажчики, тому люди легко знайдуть потрібні їм кімнати та зручності.
Читайте також:
Повернення за парти з 1 вересня. Дізналися про готовність укриттів у вінницьких школах
Болюча тема бомбосховищ: у Вінниці провели круглий стіл на тему цивільного захисту населення
«За їхній стан відповідає місцева влада»: чи стали укриття нашого міста більш безпечними?
Слідкуйте за новинами Вінниці у Telegram.
Лілія Поповиченко
Alona Khryshcheniuk
Працюємо над другим ,третім ...
Елена Дудорга
Таня Дубривная