Дев’ять років після вибухів у маршрутці в Вінниці

Уже й 35-го маршруту «Вишенька-вокзал» у Вінниці не стало. Ще їздять кілька бусів, з якими угода не закінчилася. А дев’ять років тому стільки уваги було – найприбутковіший маршрут. Тому підривали бізнес і пасажирів…

Перший вибух пролунав 11 вересня 2002 року. Лікарям не вдалося врятувати життя 54-річної Ганни Танасійчук. Офіційна версія правоохоронців — вибухнув балончик з дезодорантом.

Друга маршрутка — 6 травня 2003-го — шестеро пасажирів і водій отримали опіки. Анонімний лист від «бомбера» в газету: «Привет! Что-то, часто в Виннице «маршрутки» начали «самовоспламеняться»? Не заметили? То «проводка неисправна», то дезодорант сам собою вдруг взорвался. И вы верите в эту туфту? Во что вы верите — мне безразлично. Но факт остается фактом — есть жертвы. И еще будут, так как наше предложение о выкупе в $300 000 было проигнорировано… Я даю вам последний шанс избежать новых жертв и предлагаю подумать и решить: сгореть заживо или заплатить и спать спокойно!»

Міліція передала анонімку на почеркознавчу експертизу, обмежившись коментарем, що міські психлікарні переповнені. Чергова маршрутка вибухнула через чотири дні – 20 травня. І знову смерть. 31 травня, коли у всіх школах було свято останнього дзвінка, в останню путь провели 15-річну Марину Ларченко. Після отриманих опіків прожила дев’ять днів. Марина з мамою їхала маршруткою на ринок за випускною сукнею… Одягли у весільну, ховали у восковій масці… Мама вижила після вибуху. Важче було її рятувати на похоронах доньки. Від горя…

Олена Йосипчук, під сидіння якої була підкладена бомба, їхала за весільною сукнею. Від вибуху, окрім опіків на обличчі, дівчина отримала страшні травми ніг — вони обгоріли до суглобів. Довгий час Оленка не могла ходити, мама на руках зносила її з п’ятого поверху на вулицю… Вперше побачила своє відображення у склі таксі. У неї була жахлива істерика. Півроку не дивилась у дзеркало. Весілля так і не відбулося…

Юля Рощук закінчувала училище №4. У «маршрутці» їхала на консультацію перед останнім іспитом. Напередодні пройшла конкурсний відбір у модельне агентство. У «маршрутці» вона сиділа позаду Оленки, і весь вогонь пішов їй в обличчя. 10 днів після вибуху Юля жила із закритими очима... Усіх чиновників, які приходили в палату, просила допомогти з пластичною операцією…

«Там вогонь, крик і біль…»
Тепер ці люди - просто статистика. «Постраждало 44 людини. Семеро стали інвалідами, двоє загинули…» Кримінальну справу досі розслідує обласне управління Служби безпеки України – за статтею терористичний акт. Як речовий доказ, там так і стоїть обгорілий мікроавтобус Сергія Слічного. Він його орендував, а забрати зможе після суду. Хоча правоохоронці запропонували віддати, але виключно на зберігання. Зрозуміло, що такий «пам’ятник» маршрутник забрати відмовився: «Там вогонь, крик і біль…»

— Ми тоді скидалися, щоб він зміг віддати кошти за машину, — згадував тодішній голова Асоціації перевізників «Маршрут» Валерій Снітько. — Добре, що власник автобуса тоді із розумінням поставився. Потім Сергій узяв кредит, щоб купити новий. Але стосовно «вещдока», то навряд чи колись відбудеться суд...

Може колись і буде, скоро маршруток у Вінниці не залишиться. На 35-му «Вишенька-вокзал» Сергій Слічний вже не їздить. Тепер його бус на іншому маршруті - №3Б «Тяжилів - Будинок офіцерів». Голова Асоціації перевізників Валерій Снітько після цьогорічної транспортної реформи мера взагалі відмовився працювати в цьому бізнесі: «За таких умов - ні…» Терпів він довго. Це з його буса все почалося – спалили 9 травня 98-року. Через 40 днів ще один… За п’ять років спалили чотири маршрутки, три підірвали згодом...

Передсмертна записка Кармаліти
- Відбувався перерозподіл маршрутного бізнесу, - пояснював адвокат Валерій Палій. - Спалена машина Валерія Снітька у 98-му році – це перша спроба. Влада тиснула - людям треба було «продаватись», або, маючи гідність, об’єднуватись у боротьбі проти влади. Навіть у злочинному світі є почуття міри, у травні 2003 року воно було втрачене. Вдалися до терору. А ми усі стали свідками начебто розкриття терористичних актів. Це був цинічний підлий обман, який властивій нашій владі. Так, проводилися масові обшуки, затримали 127 людей...

Стільки всього вже минуло, скільки всього забулось… Як місяць міліціонери щодня каталися в маршрутках, тролейбусах, трамваях… Та навряд чи забудуть довгу розмову тодішній начальник Управління внутрішніх справ у Вінницькій області Валерій Бевз та його заступник Валерій Дерновий – вони вимушені були подати у відставку «за відсутністю результатів пошуку злочинців, які влаштували теракти у вінницьких маршрутках». Деякий час Валерій Бевз особисто виконував обов’язки начальника підрозділу із боротьби з організованою злочинністю. Тоді «брали» всіх. Тисячі вінничан свідчили в міліції, більше сотні були схожими на фоторобот виконавця... Це називали «відпрацюванням». Потрапив під нього і депутат міськради Сергій Кармаліта. Він оголошував голодування в ізоляторі, на суд його вели під конвоєм з мішком на голові... Побував Кармаліта тоді в Гайсинському і Калинівському ізоляторах. Передсмертну записку депутатам міськради писав, що «у разі його смерті винними будуть Дерновий і його заступник Корнєєв»...

Заарештовували і тодішнього голову Вінницької асоціації перевізників «Маршрут» Миколу Дзюбенка. Його звинувачували у написанні листа «бомбера». Говорили, що ніби маршрутника спеціально закрили у «шостому відділі», бо він щось знав. Правда, потім Дзюбенка відпустили - експертиза довела, що листи писав не він.

Цікаво, що за дії міліціонерів перед маршрутником вибачився прокурор міста — Віктор Войцишен. Тоді ж були порушені кілька кримінальних справ проти працівників міського вiддiлу міліції відносно незаконного затримання. Перевіряли i зразки їхнього почерку, i те, чи вони діяли самi, чи за вказівкою тодішнього керівництва міліції Вінниці…

«Вуха влади» і генералів міліції
А у 2005 році в інтерв'ю Валерій Бевз сказав, що у резонансній «справі маршруток» «не тільки стирчать вуха влади», а й колишнього заступника начальника обласної міліції. І додав, що цей чоловік арештований по справі у Мукачеві (як начальника Мукачівської міліції його звинувачували фальсифікації результатів виборів мера міста).

Мова йшла про Валерія Дернового… Мукачевську справу закрили, Дернового відпустили. Він приходив у редакцію – не вірив, що Бевз міг про нього таке сказати. Просив диктофонний запис. Дали послухати... Більше не приходив.

Тепер генерал-майор Валерій Дерновий очолює Черкаську міліцію. Генерал-лейтенант Валерій Бевз – народний депутат, голова Комітету Верховної Ради України з питань боротьби з організованою злочинністю і корупцією, цієї осені знову збирається балотуватися до Верховної Ради...

А постраждалі… Зневірені виборці. Їм так і не надали статус постраждалих внаслідок терактів. Хоча вибухи офіційно визнали терористичним актом.

— Після вибухів у маршрутках народні депутати від Вінниччини (Порошенко, Скомаровський, Сокирко, – RIA) підготували законопроект «Про реабілітацію осіб, які постраждали від терористичного акту», — пояснював один із авторів законопроекту, колишній народний депутат України Володимир Скомаровський. — Та під час другого читання представник уряду заявив, що закону про боротьбу з тероризмом не існує. Там є стаття, що постраждалі отримують відшкодування згідно з постановою Кабінету Міністрів. Але то тільки постанова, її можна скасувати. А ми хотіли, щоб відшкодування гарантувалися не постановою, а законом.

Сьогодні «реанімувати» цей законопроект у Верховній Раді намагається вінничанка – народний депутат Катерина Лук’янова:
- Я пам’ятаю, що тоді робилося у Вінниці. Та уявити, що пережили ці люди… Ти їдеш в маршрутці, у тебе свої плани, ти нікому нічого не винен… І тут в одну мить все змінюється. Для декого назавжди. Тероризм ніколи не можна очікувати, він приходить несподівано і несправедливо.