Чим торгувала Вінниця понад 100 років тому? Огляд старих газетних оголошень

Валерій ЧУДНОВСЬКИЙ

Знайшли рекламні оголошення дореволюційної Вінниці за 1911 рік. У них пропозиції купити різні товари та замовити послуги від вінницьких майстрів.
Цікавим є й міська навігація того часу: замість адрес, де знаходяться магазини, вказані прізвища власників будинків та назви вулиць, що можуть бути незрозумілими нинішнім жителям міста.

На сайті myshtetl.org є сторінка про туристичні принади Вінниці та її єврейське минуле. Зокрема, опублікували фото довідника за 1911 рік, де зібрані рекламні оголошення та комерційні пропозиції підприємців того часу. Передивилися їх, щоб дізнатися, що продавали і пропонували у Вінниці понад століття тому.

Непроста навігація

Перше, що впадає в очі у цих оголошеннях, то це незнайомі назви вулиць. Поштовою називалася Соборна до 1910 року. Поліцейською була вулиця Шолом-Алейхема, а Торговою — Магістратська.

Велика Олександрівська — це нинішній проспект Коцюбинського. Мала Дворянська — зараз це вулиця Князів Коріатовичів. А верхня частина вулиці Оводова (від Соборної в бік вежі) мала назву Театральна.

Відео дня

Можна припустити, що тогочасна торгівля була поширена на центральній вулиці та верхній і нижній Єрусалимці.

Цікавим фактом ще є те, що у всіх оголошеннях не вказані номери будівель. Замість цього є назва вулиці та прізвище власника. Так, французька булочна була в домі Ружицької, а фотоателье «Модерн» — у домі Співака.

При тому, як пише у своїй книзі «Моя Вінниця» Соломон Вайнштейн, на 1911 рік у Вінниці вже є понад 5000 будинків. І щоб якось полегшити пошук будівлі пишуть ще й орієнтири — навпроти Костелу, Собору, поблизу Окружного суду тощо.

Що пропонують

У путівнику від Райхера та Пойлишера на 1911 рік є чимало оголошень про пошиття одягу: кравець чоловічого одягу Шмідт готовий зробити як штатський, так і формений одяг за помірними цінами протягом 24 годин. А швейна майстерня Горнштейна, яка була розташована в готелі Бель-В’ю, приймала замовлення на ремонт учнівських суконь.

Пропонують спеціальне виготовлення спінодержателей у бандажній майстерні Майдельмана.

А суконно-мануфактурний магазин Шапира взагалі, здається, був «супермаркетом» одягу, оскільки тут пропонували громадний вибір шовкових, вовняних, лляних, паперових і суконних товарів. А також ковдри, килими, доріжки, портьєри і формений одяг всіх відомств та навчальних закладів

Є багато оголошень щодо продажу техніки та її налагодженню:

Працівники технічної контори Ройзенбурда могли зробити електричне освітлення, прокласти телефон та сигналізацію. А на складах компанії можна було придбати лампи, люстри, телефонні апарати та багато іншого.

У домі Люфтмана на Поштовій можна було придбати швацьку машину компанії «Зінгер». При тому, продавець пропонує розстрочку від 1 рубля.

Дешево пропонує свої послуги слюсарно-водогінна та електротехнічна майстерня Зільберта.

Чоловік під оголошенням розмістив «листа» до своїх майбутніх замовників:

«Поставив собі за мету сумлінно задовольнити моїх поважних замовників та находжусь багато років у постійних відносинах з найкращими закордонними фірмами та маю можливість доставляти моїм клієнтам товар найвищої якості по найбільш помірним цінам, в чому будь-хто може впевнитись, отримавши у мене кошторис подібних робіт», — пише з «совершенным почтением» Зільберт.

А ще у Вінницю можна було замовити з розплідника «Зеленянка» Турковського у Крижополі «добре вихованих всіляких дерев та кущів» для весняної та осінньої посадки.

І потім перевірити ці рослини у сільськогосподарській хімічній лабораторії Відділу рільництва Подільського товариства.

Продавали у Вінниці вино та ліки у магазині Йосипа Маца. При чому, як писав власник закладу, його асортимент товарів настільки великий, що є «поза конкуренцією».

А ще у місті продавали будівельні матеріали, підрядники рекламували свої послуги, щоб отримати замовлення на будівництво всіляких об’єктів, а ще надавали займи в позичковій лавці купця Зіскінда та у російському торгово-промисловому банку.

Інші оголошення гортайте в галереї: