Як ні в чому собі не відмовляти на 10 рублів. Ціни та зарплати у Вінниці до революції

Що таке 10 гривень на початку ХХІ сторіччя? Дрібна купюра, яка майже нічого не коштує. А 10 карбованців на початку ХХ сторіччя – вагома сума для звичайного вінничанина. Століття тому низькооплачуваний чорнороб заробляв у день трохи більше 1 карбованця

Автор: Володимир ФІЛАТОВ
1

Переважна більшість жителів Вінниці до революції працювала ремісниками, крамарями, службовцями державних, кооперативних та земських установ, займалися дрібною комерцією. Більш заможні верстви населення були представлені власниками підприємств, магазинів і доходних будинків, присяжними повіреними та й просто спадкоємцями шляхетних і купецьких родів.Найменше заробляла прислуга та поденні працівники з числа, переважно, колишніх селян. Місячний дохід їх становив 5–10 карбованців. Працювали вони по 10–12 годин на добу. Дрібні службовці отримували близько 20 карбованців, фабричні робітники та будівельники — 15–30 карбованців, залежно від кваліфікації. Дипломовані фахівці мали набагато більший дохід.
Вчителі заробляли 35–60 карбованців, лікарі, адвокати або інженери, знову ж таки, залежно від посади і досвіду, — 80–100 карбованців. Прибуток банкірів та фабрикантів обчислювався тисячами. Що міг дозволити купити собі на базарі, або в лавці на 10 карбованців вінницький робітник у 1916 році? На ці гроші можна було годувати велику сім’ю, не відмовляти собі в м’ясі та маслі. Хліб до літа 1916 року коштував 14 копійок за буханець, кілограм м’яса — від 50 копійок, масла — 1 карбованець за кілограм.Оренда пристойних квартир у дореволюційній Вінниці починалася від 20 карбованців на місяць, плата за навчання у гімназії становила 50 карбованців на рік, гарний костюм можна було купити за 30 карбованців, дрова для опалення — по 12 карбованців за сажень (1,8 метра). Дорогим було навчання, особливо у приватних закладах. Так, для учениць молодших класів жіночої гімназії Драганової плата складала 150 карбованців, а для старшокласниць — 200 карбованців на рік.