Безрукий художник малює ногами

Особливим себе не вважає- Писати мене двоюрідна сестра навчила, - затискаючи між пальцями ноги ручку, розповідає Володимир Токовий, який живе у селі Козарівка Барського району. - Вона лівшею була, і мене лівою ногою писати навчила. То завдяки цьому я і школу закінчив, і в педінституті Вінницькому вчився.Безрукий від народження, він навчився жити серед звичайних людей, не вважаючи себе особливим. Навчився усього. І хліб ногою ріже, і бриється, і їсти готує. Зошит із побажанням, написаним Володимиром, бере його найкращий друг, Федір Івашина, вчитель фізкультури Мигалівецької школи:- Гарний у нього почерк, не кожен так рукою напише, як він ногою. Я через нього зарікся на колінах записки писати. Якось треба було Володю щось спитати, так я йому записку написав на колінах. А він мені відповідь ногою пише на тому ж листочку. Та так написав, що мені за свій почерк соромно стало. З тих пір я ніколи на колінах не пишу.Дві дружини Галі та одна МаринаВолодимир навчився ногами виводити на папері не тільки літери, а й малюнки.Він шість років працював художником. Одну з картин, написану олійними фарбами, - "Козак Голота" - віддав до Вінницького педуніверситету, щоб не здавати екзамен із української літератури. Інші картини роздарував. Удома нічого не залишилося.Крім роботи художника, Володимир працював лісником, а останні чотири роки - сторожем на тракторному стані. - Загалом десь 25 років трудового стажу набереться, - підрахував Володимир.Ніякої спеціальної освіти у нього немає. Закінчив три курси Вінницького педуніверситету за спеціальністю вчитель української мови та літератури.  - Завершити навчання Галя не дала, - не дуже радо згадує першу дружину Володимир, - вона тоді старостою групи стала, мені пропонували взяти академвідпустку, і з іншою групою університет закінчити, але я вирішив, що не треба мені тієї освіти, тільки б з нею не зустрічатися. Ми більше так і не бачилися. Народила вона від мене доньку. Зорянкою назвала. Але ніколи з нею не давала поспілкуватися. Кілька років тому лист прийшов із запрошенням на весілля, так моя третя дружина, теж Галина, порвала його, не хотіла, аби я їхав. Та я хоча б подарунок відіслав. А тепер навіть не знаю, де Зоряну шукати. Дуже з нею хоче моя друга дочка Леся познайомитися. Усього Володимир був одружений тричі. Дві перші дружини, Галина та Марія, розлучилися з ним, третя померла – хворіла на діабет. 22-річна Леся, донька від третьої дружини, зараз доглядає за татом. Володимир дуже стурбований її майбутнім. - Вийде заміж - так хату треба купити, та й роботи в селі ніякої немає, - зітхає він. Школа життя від братаБрат Сташко - в Росії, сестра Марцеліна - у сусідньому селі. Батьки вже померли.  - Це ж Сашко жорсткими методами Володю навчив виживати. Як малий був, то коли падав, брат його самого змушував підніматися, не допомагав. Коли, було, і спеціально штовхне, - згадує Федір. – Ми, як у свою футбольну команду його брали, спочатку трохи няньчилися, а тоді зрозуміли, що йому не треба й фори давати, він і сам кому хочеш дасть! Якби не старший брат, то, може, і не був би таким Володя. Він його привчив себе вважати таким, як усі.- Я вчився у звичайній Мигалівецькій школі (сусіднє з Козарівкою - авт.) до п’ятого класу, а потім батько вирішив віддати мене до школи для дітей із фізичними вадами, що знаходиться у Дунаївцях Хмельницької області. Я завжди з нормальними людьми жив, а там, йолки-палки, як побачив те все! - сумно хитає головою Володимир. - Я там щодня коло вікна ходив і плакав, не міг на те все дивитися. Як закінчив вісім класів, то попросив брата забрати мене звідти. Ну, він і забрав у Крим, де я в Херсонській школі-інтернаті довчився. Потім він мені і першу роботу допоміг знайти - на цукровому заводі художником.Невловимий плавецьЗовні ніхто навіть і не здогадається, що У Володимира відсутні руки. Він імітує їх за допомогою протезів. Ніякого функціонального навантаження вони не несуть, проте Володимир не хоче повністю від них відмовлятися.- Ними тільки чарку чи пляшку можна взяти, - жартує, - а щось зробити важко. Вони більше для форми мені потрібні, - Володимир перестає крутитися і якось стиха додає: - Я ж так не ходжу, я соромлюся без рук ходити. За протезами потрібно їхати в Київ. - Я вже давно збирався, але то городи, то оранка, а перед Новим роком уже немає як їхати.- Ой, ой, роботяга, - награно сміється Федір. - То ти й орав, і сіяв?- Що, не віриш? А буряки хто рвав? Ногами всі розхитував і виривав із землі, - як вогник спалахує Володимир. - Та ви ще не бачили, як він плаває! - заспокоює друга Федір. - На спір ловили його у воді всією командою. А він не рівно йде, а як дельфін пірнає. То ми його по всьому ставу зловити не могли. А одного разу він навіть дівчину врятував із води.- А розкажи-но, як ти горілку з шафи діставав.- Ви мене заколупали зі своєю горілкою! - сміється Володимир. - Жінка (третя, Галя – авт.) будить мене: „Іди на роботу”. А мені ж так недобре після вчорашнього. Попросив її піти замість мене. Вона погодилася. А я ж знаю, що вона горілку вигнала, а де сховала - не знаю. Ходив-ходив, коли глип – на шафі стоїть повна трьохлітрова банка. Подивився - і аж шкода стало. Думаю: „Ні, дорога, так не буде”. Пішов, закуски набрав, беру стілець, відкрив зубами кришку, з банки потягнув, зліз - закусив. Потягнув - закусив. Так я добре похмелився! Галя приходить, а я сплю. Вона розбудила, а бачить, що вже готовий, вона туди - ого-го - а там уже півбанки майже нема!Самотній футболістДуже любить Володимир грати у футбол. Він навіть входив до складу місцевої команди.  - Футбол - це моє любиме діло, ми з Федором грали в одній команді. Якось медики в Бару не хотіли мене в команду пускати, думали, не зможу, то Федір допоміг. І голи я добрі забивав, - розповідає Володимир.Настав час збиратися додому. Він одягає ногою кепку, потім - шкарпетки, які знімав, щоб продемонструвати почерк, взуває чоботи і виходить. - Я його молодим знав. У селі живе, а носочки завжди білі, чисті, і кросівки найкращі. А зараз, як дружина померла, та й матері не стало, почав трохи в пляшку заглядати. Не часто, але яким він раніше був! Він і зараз із хлопцями у футбол грає, та то вже не те. Наша команда розпалася, от і самотньо йому, - каже Федір.

Додайте 20 хвилин до вибраних джерел у  Google