Тут викладав Леонтович і здійснилась мрія про освіту дівчат! Славетний Вінницький ліцей №2 відсвяткував 125-річчя

Валентина КИРИЛЬЧУК

Одна з найстарших шкіл Вінниці, архітектурна перлина центру міста і альма-матер понад 9000 випускників. Як населення окремого містечка!
На початку ХХ століття — найперша жіноча гімназія у Подільській губернії, що нарешті відкрила дівчатам світ омріяної освіти.
У 1919-му — приміщення ключових фінансових інституцій УНР, зокрема, Міністерства фінансів й державного банку.
А під час Другої світової війни та окупації — військові казарми…
Підірвана німцями й потім відроджена, попри всі виклики часів, Вінницька гімназія № 2 продовжує творити свою славетну історію як один з найуспішніших ліцеїв міста.

У свій ювілей — 125-й день народження — Вінницький ліцей № 2 збирає аншлаг. У театрі ім. Садовського — повна зала нинішніх і колишніх учнів, вчителів і директорів, батьків та освітян з інших закладів, міст та країн.

На екрані — раритетні світлини з далекого 1900 року й до сьогодні. А на сцені — навіть Микола Леонтович, Григорій Артинов і Микола Оводов!

Як Калічанський базар у 1899 році обговорював ТОП-новину, що Вінниця отримала дозвіл і матиме власну гімназію для дівчат. Як прогулюючись Центральним міським парком, вінничанки з трепетом раділи: «Настав наш жіночий час!» Як в серці архітектора Артинова народився образ-проєкт школи, що схожа на птаха, який здіймається над містом і лине до майбутніх висот. Як тут проводив уроки співу геніальний автор «Щедрика» Микола Леонтович. І які виняткові власні сучасні проєкти та здобутки мають нинішні учні та вчителі.

До 125-го ювілею улюбленого Вінницького ліцею № 2 дирекція, вчителі та діти підготували не просто звичні урочистості, а — справжню вражаючу мандрівку століттями.

Якби гімназистки 1900-х зустрілись з сучасниками

— Купуйте газети! А ви чули: у нашому місті Вінниця скоро буде жіноча гімназія!

— Ти що верзеш? Школа — то для хлопців!

— У нашому місті буде школа для дівчат! Пишуть, що міський голова став клопотати про школу для дівчат.

— Пан Оводов казав: «Будемо освічене місто будувати! Не гірше Варшави!» Це ж яка честь для нашого міста!

— Світ міняється і ми з ним. Освіта тепер — не розкіш, а — необхідність!

Атмосферу, що панувала у Вінниці у 1899-1900-х роках в передчутті відкриття жіночої гімназії, та як проходили найперші уроки, в історичній постановці блискуче відтворили ліцеїсти 4-А класу під керівництвом своєї класної «мами» Інни Карвацької.

Подія для всього міста то дійсно була величезна і знакова. Виклик часу і подарунок майбутньому, адже досі у Вінниці функціонувало лише реальне училище для хлопчиків. А для здобуття освіти дівчатам доводилось їхати у Київ, Одесу та інші міста.

Як відомо, у перші роки в гімназії викладали вчителі реального училища, серед яких — засновник Вінницького краєзнавчого музею, художник В’ячеслав Коренєв та відомий у місті священник Іван Шипович. А також деякий час вчителем співів у гімназії був видатний український композитор Микола Леонтович.

Чи вписалися би діючі у 1900-х роках досить суворі гімназійні правила у сучасному світі — вчителі Вінницького ліцею № 2 та старшокласники показали у захоплюючій театралізованій виставі «Зустріч поколінь. Ліцей тоді і тепер». За задумом авторки ідеї та головної режисерки постановки — директорки Ірини Михайлової, наглядачка гімназії з 1900-го року потрапляє у 2025-й. Після ряду перипетій та пригод, у спілкуванні з колегами та учнями з майбутнього вона зрештою приходить до висновку, що ж насправді є запорукою успіху у навчанні:

— Кожна дитина — це особистість, яку ми повинні підтримувати, розуміти, надихати. Бути з дітьми на одній хвилі. Бути не просто вчителем, а — справжнім другом. І саме ці якості є запорукою успіху нашого ліцею!

«Тут магічна синергія духу аристократизму, демократії та партнерства»

За 125 років Вінницький ліцей № 2 став альма-матір’ю для понад 9000 випускників. Це тисячі учнівських кроків та історій, сотні читацьких сердець, пам'ять і сила поколінь, що плекають традиції і сміливо та впевнено творять майбутнє.

— 125 років — це не просто цифра, це покоління вчителів і учнів. Це історія, яку ми зберігаємо. Це традиції, які передаємо з року в рік, — відзначив вчитель фізкультури і ведучий свята Віталій Шикір. — Ми дякуємо тим, хто стояв у витоків, тим, хто щодня дарує своє серце дітям, і тим, хто тільки починає писати свою вчительську історію в нашій школі. 125 років наш навчальний заклад зростає, розвивається і дарує світу талановитих, освічених та цілеспрямованих людей. Зі стін ліцею вийшло чимало талановитих людей. Вчених, лікарів, військових, митців, працівників різних сфер. І всі вони з гордістю згадують рідну альма-матер.

— Ви знаєте, сама будівля школи, атмосфера у ній та аура, яка там уже 125 років, неймовірна! 40 років ти заходиш в заклад і ніколи не можеш йти з опущеними плечима. Завжди стараєшся випрямити осанку, мати гарний вигляд і зустрічати усмішкою всіх, хто там знаходиться. Діти це дуже відчувають і так само люблять свій заклад. Вони знають кожен закуток його і пам'ятають своїх вчителів. І це дуже велика заслуга тих педагогічних колег, які там працювали, працюють і будуть працювати. Я бажаю успіху всім, хто там працює й навчається. Нашим батькам, які завжди підтримували і підтримують заклад, тому що вони розуміють, що все це робиться заради майбутнього дітей, — поділилась заступниця директора департаменту освіти Вінницької міської ради Ірина Божок, яка свого часу, з 1993 до 2007 року була заступницею директора Вінницького ліцею № 2. — У цьому закладі я розпочинала колись дуже давно — навіть боюсь назвати дату! (усміхається) Стала вчителем в цьому закладі, адміністратором. І все своє свідоме життя я спостерігаю, беру участь, підтримую і переживаю за наш колектив, за наших дітей, за їхні успіхи. Дуже приємно, коли ти йдеш вулицями рідного міста і майже кожних 10 метрів бачиш знайомі обличчя. Знаю — це точно учні 2-го ліцею. І навіть якщо вони мене не впізнають — а це дуже рідко буває — я їх все рівно бачу! Сьогодні я, як представник департаменту освіти, хочу подякувати всім педагогам за їхню любов до дітей, за їхню щоденну професійну діяльність і віру в те, що Україна була, є і буде. І що ми обов'язково прийдемо всі до Перемоги.

Пам’ятаючи, що школа — це не лише здобутки минулого, а — передусім платформа для втілення мрій, нинішніх ліцеїстів вчать мислити сміливо, діяти впевнено і змінювати світ навколо себе.

— Я щиро вітаю всіх, кого об’єднує любов до другого ліцею, повага до педагогів-професіоналів, тих, хто надихається учнями другого та втішається тріумфом його випускників. Ми святкуємо 125-річчя закладу, який крізь призму століть формує загальнолюдські сенси молоді, почуття української ідентичності та патріотизму. Ювілей школи, де відчувається дивовижна, навіть магічна синергія духу аристократизму, демократії та партнерства, — вітаючи усіх, відзначила директорка Вінницького ліцею № 2 Ірина Михайлова. — Шкільну освіту в прогресивних країнах світу вважають соціальним ліфтом до успіху, а вчителів — людьми, які роблять найбільші інвестиції в майбутнє. Із цим важко не погодитись. А коли цей ліфт безперебійно, на високих потужностях, попри всі виклики, працює 125 років, то це говорить про мегапрофесіоналізм вчителів, про мегавмотивованих учнів, які обирають правильний шлях, що робить їх значущими, та про відповідальних батьків. Вітаю усіх з нашим святом. Зичу беззаперечної української Перемоги! Жити натхненно, любити усією душею та серцем, діяти з честю. З ювілеєм нас!

Мріють про історично-мистецький хаб просто неба і смарт простір «LAB2DAY»

Шануючи свою величну історію й зберігаючи традиції, сьогодні Вінницький ліцей № 2 впроваджує унікальні новації, проєкти і неспинно розвивається, як сучасний заклад освіти. Входить у п’ятірку закладів Вінниці за олімпіадним рухом, є шостим у місті за результатами НМТ.

Театральна студія ліцею підкорила всеукраїнську та міжнародні сцени. Також у ліцеї діє шкільне соціальне підприємство — виробництво з лазерного друку, карбування монет, гравіювання й вишивання, що увійшло до двійки кращих в Україні та брало участь у презентації на міжнародних конференціях.

На святкуванні ювілею лідери учнівського самоврядування презентували ще два сучасні проєкти, які, переконані, за підтримки меценатів неодмінно стануть наступною яскравою сторінкою в історії ліцею та Вінниці.

Зокрема, інтерактивний історично-мистецький хаб просто неба за задумом ліцеїстів та педагогів поєднає минуле й майбутнє, ставши середовищем, у якому кожен зможе досліджувати історію у вільному та відкритому форматі.

А у смарт просторі «LAB2DAY», прокачуючи soft skills та пізнаючи основи проєктного менеджменту та соціального підприємництва, діти та підлітки зможуть спілкуватися, знаходити однодумців і творити майбутнє.

Цікаві факти з історії Вінницького ліцею № 2

У 1900 році саме проєкт жіночої гімназії став першою роботою у Вінниці ще мало відомого тоді архітектора Григорія Артинова. Будівництво довірили відомому купцю Мар’янчіку Аврааму, і вже 8 (21) вересня 1901 року перші 189 гімназисток розпочали свій навчальний рік. Навчання було досить коштовним: складало 50-100 карбованців на рік.

Спершу гімназія існувала як чотирикласна із додатковим підготовчим класом. Згодом було відкрито ще два старших класи. Через 10 років на гроші земства в гімназії було відкрито ще восьмий (педагогічний) клас, після закінчення якого випускниці отримували сертифікат про повну гімназійну освіту, що давало право в майбутньому працювати домашніми вчительками або викладачками в навчальних закладах.

У 1919 році, коли Вінниця стала тимчасовою столицею Української Народної Республіки, у приміщенні гімназії розмістилися ключові фінансові інституції УНР: Міністерство фінансів, Державний банк, департамент державної скарбниці, а також кредитна та загальні канцелярії.

З приходом більшовиків у стінах гімназії створили 7-річну трудову школу, а в другу зміну тут навчали слухачів акушерської школи, фармацевтичного технікуму та проходили курси майбутні медичні працівники.

Під час німецької окупації Вінниці з 1941 до 1944 року школа припинила свою роботу. Приміщення гімназії перетворили на військові казарми. Тут діяли комендатура, штаб поліції, а також станція швидкої допомоги. Коли ж німецькі війська відступали, вони підірвали будівлю школи.