Якщо зустрівся педофіл — дитина не винна! Поради батькам, чиї діти стали жертвами насилля

• Нерідко натрапляємо на новини про збоченців, що в містах і селах розбещують чи гвалтують дітей. 
• Якщо кривдника спіймали, то його покарають, але як сім'ям постраждалих пережити сором? І чи можна вберегти дитину від педофіла?
• Зібрали поради постійної експертки «20 хвилин», психолога і психоаналітика Анни Катрук, які допоможуть батькам і дітям.

То у Вінниці, то в Жмеринці, то в Козятині і знову у Вінниці... Пригадуємо випадки, де ловили збоченців, які нападали на дітей.

Траплялося, що сексуальні кривдники були рідними людьми жертвам, як ось у цьому, зовсім свіжому випадку. А ось за цим посиланням історія згвалтувань дівчаток-підліток після знайомства в інтернеті, яку зараз передали до суду. 

Як би там не було, але сім'ям постраждалих, доки дійде справа до покарання, доведеться пережити страх і сором... Як це зробити? І чи можна було якось передбачити те, що вже сталося, й біді запобігти?      

Редакція «20 хвилин» зібрала в одну публікацію рекомендації психолога і психоаналітика Анни Катрук, які вона давала нашим читачам раніше. Ці поради знадобляться батькам, щоб з їхньою дитиною такого роду злочину не сталось або, якщо біда не оминула, аби ви знали, що робити.

— Все, що з людиною відбувається, залишає певний слід у внутрішньому сприйнятті, в поведінці і ставленню до світу в цілому. Цей слід може бути руйнівним, а може й зробити людину міцнішою, якщо загоєна душевна рана і усвідомлений урок з тієї ситуації, — розповідає психолог Анна Катрук. — Якщо випадок став публічним, то це з одного боку спричиняє більше фрустраціі для самої дитини: сором, страх, стигматизація. З іншого боку це розголошення заставить інших людей більше задуматись про те, як убезпечити себе та своїх дітей від подібного.

Як можна убезпечити своє дитя? 

— Чим дитина молодша, тим більший повинен бути батьківський контроль. Якщо є можливість зустрічати дитину зі школи, варто це організувати. Якщо дитина переміщається самостійно, вона повинна мати можливість зателефонувати батькам в будь-який момент. А також варто дитину познайомити з деякими правилами, — говорить психолог.

• Не заходити в ліфт або під'їзд з незнайомими людьми.
• Ніколи не сідати в машину з незнайомими людьми, навіть якщо друг зробив це.
• Не йти з незнайомими людьми, яку б винагороду за це вони не пропонували.
• Не відкривати двері квартири нікому, навіть сусідам, якщо батьки про це не попросили по телефону.
• Якщо хтось запрошує до себе додому, запитати дозвіл у батьків і повідомити їм адресу і телефон батьків одного.
• Якщо хтось запрошує в гості до когось невідомого, не йти.
• Розповідати батькам про своє життя, особливо, якщо хтось забороняє дитині розповідати про те, що відбувалося.
• Довіряти своїм почуттям: те, що відбувається, комфортно або некомфортно.

— Зі свого боку батьки самі мають не посоромитися запитати у незнайомця, що він робить у вашому під'їзді, до кого прийшов, і переконайтеся в цьому. Не ігноруйте дитячий крик або плач. Чужих дітей не буває, — каже психолог.

Що треба знати батькам про дитину?

За словами Анни Катрук, життя гарантій не дає, і ніхто не може бути стовідсотково впевненим, що нічого страшного з ним не трапиться. Психолог радить задати ось ці прості запитання батькам, що відпускають, наприклад, підлітка на вечірку:

1. Куди йде моя дитина? Адреса.
2. З ким вона там буде? Номери телефонів.
3. Кого з них я знаю особисто? Чиї батьки мені відомі?
4. Чи викликають ці люди у мене довіру? (Як у матері чи батька, як у дорослої людини)
5. Чи проінструктована моя дитина, що саме робити у випадку небезпеки?
6. Чи навчена дитина говорити «ні» (алкоголь, психоактивні речовини, секс тощо)
7. Чи домовлено з подругою/другом, щоб в разі поганого самопочуття моєї дитини дзвонив/ла до мене?
8. Чи продумано мною, що саме я роблю, якщо дитина не відповідає на телефон.

— Такий гіперконтроль навряд чи сподобається підлітку, проте може врятувати життя і здоров’я. Впевнена, що батьки і діти, в яких є довіра одне до одного, знайдуть баланс в цьому питанні, — говорить психолог.

Якщо вже сталося, то що робити?

А як діяти, якщо ваша дитина стала жертвою злочину на сексуальному грунті, розбещення чи згвалтування? 

— Головне, що тут необхідно засвоїти батькам і всьому суспільству, що дитина НЕ винна! — каже Анна Катрук. — Проти неї скоїли злочин. Вона неповнолітня — це раз. Не давала згоду — три! Навіть, якщо давала, то не контролювала себе, бо вона неповнолітня. За злочин відповідає злочинець. Крапка. Тому ніякої, навіть найменшої провини на неї вішати не можна! Коли так буде вважати суспільство, то ми станемо цивілізованим. Якщо так будуть щиро вважати батьки, то не навішають того сорому, який на дитину, можливо, вже почали вішати оточуючі. 

Психолог наголошує, що після злочину батькам в першу чергу потрібно захищати дитину юридично, а далі — психологічна реабілітація. 

— Коли злочинця буде покарано, психологічна реабілітація відбуватиметься легше і швидше. Перш за все дівчині потрібен спокій, безпечна обстановка, ніяких докорів. Що сталося, те сталося, але на майбутнє можна винести урок: я сама/сам можу дбати про свою безпеку, я також маю право обирати людей, з якими почуваюся в безпеці, ніхто не має права чинити проти мене злочинні діяння, — каже Анна Катрук. — Якщо сталася психологічна травма, треба звернутися до професіоналів. Вони допоможуть відновити внутрішнє відчуття цілісності, власної цінності і сприйняття світу, як загалом хорошого.


Читайте також:

Зникне на років 15... За розбещення маленьких дівчаток судитимуть вінницького художника

Якщо не можеш повпливати на ситуацію, впливай на себе. Як? Прості поради на складний час

Подали аж п'ять апеляційних скарг. У якій справі нікого не влаштував вирок міського суду?

Слідкуйте за новинами Вінниці у Telegram.