Освітяни — герої тилу. Розповідаємо про вінницьких педагогів і учнів, які займаються волонтерством

Вихователі дитсадка №14 плетуть маскувальні сітки

• Два роки поспіль навчальний рік для освіти Вінниці був не таким, як завжди. Почалися зміни в навчальному процесі через пандемію коронавірусу, а цьогоріч — через війну, розв’язану росією. Навчальні заклади стали таборами для переселенців та гуманітарними хабами, а педагоги і учні — справжніми героями тилу.

Досвід організації дистанційної форми навчання, отриманий під час ковід-карантину, допоміг вінницьким освітянам, учням і батькам швидко адаптуватися до нових реалій війни. 

Навчальний рік під час війни — це не лише про уроки. Під час дистанційки, училища перетворилися на табори для внутрішньо переміщених осіб, а школи — на гуманітарні хаби. Вчителі, вихователі і студентим стали волонтерами: вони плетуть сітки, готують їжу переселенцям і передають гумвантажі на передову.

Маскувальні сітки

З одним вихідним на тиждень, в спортивній залі будівельного коледжу, працюють волонтери. Тут вони перебирають старі речі, розкроюють їх на стрічки, які потім вплітають у сітки. За два місяці війни цим людям вдалося сплести понад 200 маскувальних сіток. Серед них є й спецзамовлення військових — сітка, розміром зі шкільний спортзал — яку відвезли нашим захисникам на Київщину.

— Раніше плела сітки вдома. Робила це разом з 92-річною мамою, — розповіла Ніна Ніколюк. — Тепер роблю маскувальні сітки тут. Потрібно міцно затягувати кожен вузлик, аби сітка була в натяжку.

Маскувальні сітки сьогодні у неабиякій нагоді. Під ними необхідно заховати військову техніку, озброєння, інженерні споруди та на фоні місцевості і навіть рослини. Промислове виробництво в умовах війни не забезпечує усіх потреб армії у згаданому спорядженні.

Вінничанка Катерина Марценюк з власної ініціативи згуртувала людей і в приміщенні 25-ї школи міста організувала кілька цехів з виготовлення маскувальних сіток. До роботи долучилися всі вчителі, чимало біженців, військові пенсіонери і навіть діти. В день виходить по чотири, якщо брати розмір 11 на 3 метри.

Плетуть сітки не лише в коледжах та школах. В дошкільному навчальному закладі №14 колектив працелюбний, ініціативний, творчий. Очолює його завідуюча Наталя Поплавська. Вона, разом з вихователями садочку, з перших днів війни організувала в закладі плетіння маскувальних сіток. Біля сотні таких виробів вінницький капелан передав бійцям у військові частини Вінниці та на передову. 

— Ми плетемо сітки, щоб відволіктися від війни і допомагаєо бійцям пришвидшити нашу перемогу,— говорять вихователі садочку.

Прихисток для переселенців

Під час війни навчальні заклади Вінниці стали таборами для переселенців, де тисячі українців з гарячих точок знайшли тут прихисток. Демократична «Боже, вільна школа» приймає вже третю хвилю переселенців. Замість уроків для діток тепер тут все підготовлено для людей, які втікають з-під обстрілів.

Дарина Горобець та Олексій Шитов, засновники цієї школи, з дитиною на руках приймають, годують та морально підтримують всіх, хто приїхав до них. Вже близько 1 500 людей з різних куточків України змогли принаймні на трішки видихнути у цьому новоствореному прихистку. А паралельно засновники школи ще купують машини та техніку для ЗСУ, і печуть смаколики для Тероборони.

У Вінницькому центрі професійно-технічної освіти переробної промисловості за період війни знайшли прихисток тисячі біженців з різних куточків України. До війни в цьому училищі навчали ремеслу і випускали в світ кращих кулінарів, барменів та офіціантів. З 14 березня навчальний заклад перейшов на онлайн навчання, але на перше місце тепер тут ставлять допомогу евакуйованим.

— Помешканням і харчуванням всі біженці забезпечені. Це наш внесок в Перемогу, — говорить директор Олег Савлук.

Засоби для пошуку людей

У вишах студенти теж не пасуть задніх. Юні винахідники допомагають бійцям на передовій. Маячки, які допоможуть знайти людину під завалами розбомблених будинків, розробили студенти Вінницького національного технічного університету. Пристрій мініатюрний, але дуже гучний, чути його з глибини до десяти метрів. 

Винахідника звати Владислав Присяжний. Тепер він і одногрупники щодня по шість годин працюють з паяльниками, аби рятувальникам було легше шукати людей в гарячих точках. Варто натиснути кнопку маячка — і пронизливий сигнал пищатиме біля 12-ти годин. Пристрій випускає ультразвук, який добре чує людина на великій відстані. Вінницькі студенти-радіотехніки також розбирають вживані стаціонарні телефони, переобладнують живлення та передають військовим для звʼязку в окопах.

Читайте також:

Призери олімпіад та медалісти. Як вінницькі школярі закінчили навчальний рік

На Вінниччині працюватимуть літні дитячі табори. Де чекатимуть малечу?

Слідкуйте за новинами Вінниці у Telegram.