Застрелив червоноармієць. Про власницю немирівського палацу княгиню Марію Щербатову

• На Вінниччині 21 січня 2023 року вшановували пам'ять княгині Марії Щербатової з нагоди 103-ї річниці з дня смерті.
• Уроджена графиня Строганова — благодійниця, підприємниця, спадкоємиця частини художнього зібрання Строганових і Немирівського палацу Потоцьких.
• Розповідаємо, що княгиня зробила для Вінниччини та як загинула від рук червоноармійців.

Княгиня Марія Щербатова (17 жовтня 1857, Санкт-Петербург – 21 січня 1920, Немирів Брацлавський повіт Подільська губернія) — благодійниця, підприємниця, спадкоємиця частини художнього зібрання Строганових і Немирівського палацу Потоцьких.

Марія Григорівна народилася в родині колекціонера графа Григорія Сергійовича Строганова і графині Марії Болеславівни Потоцької. Про це розповідає Вікіпедія.

У 1910 році після смерті батька Марія Григорівна успадкувала будинок на віа Грегоріана в Римі, що мав багаті зібрання мистецтва і книг. Докладних розпоряджень з приводу своєї колекції Григорій Сергійович не залишив, і княгиня Щербатова передала все залишене своїм дітям. Ті в свою чергу передали ряд предметів в музеї.

Сімейний маєток у Немирові

Більшу частину життя Марія Григорівна проводила в сімейному маєтку у Немирові. З чоловіком, Олексієм Щербатовим, вони роз’їхалися, він помер у Парижі 1912 року. У Щербатових було двоє дітей — Олександра і Володимир.

У 1872 році її батько відкрив тут гуральню, і княгиня Щербатова продовжила його справу. До початку XX століття винокурня виробляла вже понад 5 тис. півлітрових пляшок спирту на добу. На відміну від своїх конкурентів, які виготовляли спирт з дешевої картопляної сировини, Марія Григорівна випускала дорожчий, але якісний зерновий спирт. У листопаді 1906 був підписаний контракт, що дозволяв здійснювати Немирівському спиртзаводу регулярні постачання спирту на казенні горілчані заводи Москви і Санкт-Петербурга.

Продовжуючи сімейні традиції свого діда Болеслава Потоцького, істотну частку коштів княгиня Щербатова віддавала на благодійні цілі. У Немирові було здійснено мощення вулиць, вздовж яких поставили електричні ліхтарі, побудована безкоштовна лікарня для бідних, утримувалась гімназія і монастирська школа для дівчаток. Княгиня фінансувала будівництво Київського політеху, на її кошти здібні діти місцевих жителів навчалися в Києві, Одесі, Москві та Петербурзі.

Марія Щербатова запросила з Праги архітектора Іржі Стібрала, за проектами якого в Немирові були зведені новий спиртзавод, електростанція, критий ринок, Немирівський палац і дендропарк, який займав територію в 85 га. Будівництво тривало з 1885 по 1917 роки.

Палац під лазарет

З початком Першої світової війни буремні часи прийшли до Немирова. Влада змінюється майже щотижня: петлюрівці, денікінці, врангелівці, білочехи, білополяки, кайзерівці, місцеві. Родина Щербатових, власники великих земельних наділів та палацу у Немирові не виїхали, вважали, що у безпеці, знаючи про підтримку місцевих мешканців. Нових очільників, зокрема командування, вони приймають гостинно. Якщо керівництво «ублажено», то підлеглі ведуть себе відповідним чином. Тому, масових грабунків в Немирові не було і масових знущань над місцевими жителями також. Поодинокі випадки були, але це в період безвладдя. А так все було відносно спокійно.

В немирівському палаці розташовувався лазарет, де княгиня Марія Щербатова працювала як сестра милосердя. Один з місцевих жителів згадував:

«1914-го княгиня Щербатова віддала свій палац під лазарет, спочатку на 50 ліжок, а потім ще на 200, лікуванння, харчування за рахунок княгині. Сама працювала в ньому сестрою милосердя разом із трьома доньками Столипіна, які були їй ріднею і спеціально приїхали в Немирів допомагати пораненим».

«Там княгиню розстріляли!»

Невідомо, як би довго такий розвиток подій тривав, якби 18 січня 1920 року сюди не зайшов Богунський полк (щорсівці). Їх прийняли, як і всіх інших. В цей полк вступає одна легендарна особа із ближнього села Хостівці. Це був 20-річний чоловік, який любив «залити за комір». Він давно ненавидів Марію Григорівну Щербатову за її антиалкогольну політику. Коли вона їхала в кареті по місту і бачила п’яного в місті, або в селі, то могла своїм ціпком "проїхати по спині".

Отже той пияка підговорив ще двох таких самих, і вони вступили до полку. На другий день Водохреща, є бажання випити, але у пролетаріату: як завжди, нема за що. Тому, вони вимагають у княгині ключі від підвальних приміщень, де за їхніми розрахунками та бажаннями, зберігається випивка. Але ключі Щербатова їм не віддає. Навіть в присутності озброєних чоловіків княгиня відчуває себе господинею дому. Випивку вони все ж таки знайшли.

І в ніч з 20 на 21 січня 1920 року Марію Григорівну, її дочку Олександру, Ольгу Петрівну Столипіну (сестру невістки), Марію Олександрівну Гудим-Левкович (далека родичка і компаньйонка) вивели на Бальзаківську алею біля палацу. Повели жінок до кінця цієї алеї, це недалеко від сучасного будинку культури. Якраз на розвилці 3-х жінок було вбито, а Столипіну було смертельно поранено і через кілька днів вона померла від зараження крові.

Місцевий житель згадує:

«Вони примчалися до мене: Біжімо! Там княгиню розстріляли! Коли ми прибігли, трупи вже закопали, але не глибоко, лише присипали землею. З-під свіжого пагорба стирчала одна нога у чорній туфлі. Ми навколо пошурували, знайшли шматки черепів з довгим волоссям, що розлетілися в різні боки від пострілів у потилицю».

 З віднайденого істориком Оксаною Лобко архівного документу можна детально відтворити, що відбувалось у ті дні, окрім того збережені спогади членів родини, які були свідками страшних подій, але змогли врятуватися, завдячуючи цьому порятунку місцевим мешканцям. 20 та 21 січня 1920 року: «20.01. прислуга княгині повідомляє, що з 5-ї години «пополудні» і до 6 години ранку вісім солдатів у присутності княгині та її дочки та прислуги перебирали усі скрині, що були у палаці, відшуковуючи цінні речі, забираючи «имущество» (майно) з собою. А о 7 з половиною годині ранку 21-го січня розстріляли у парку «одновременно» княгиню та її родину» (телеграма російською мовою, датована від Революційного військового трибуналу). На той час у палаці розміщувався штаб 388 Богунського полку, який у той же день покинув палац.

26 січня того ж року у хатинці лісника недалеко Немирова у лісі (за 6 верст від містечка) було знайдено тіло раніше вбитого Володимира Щербатова, сина Марії Григорівни. За дату його смерті припускають 15-те січня.

Довгий час в історіографії датою смерті Щербатових вважалось 20 січня 1920 року (за новим стилем, за старим стилем це 8 січня). Однак, знайдені у попередніх роках матеріали з Вінницького обласного архіву дають право датувати ту подію наступним днем — 21.01.1920 р. Крім того, у родині Щербатових-Столипіних ті трагічні події згадували 21-го січня. Про це розповіли в Музеї історії та етнографії Вінниччини.

Пам'ять про княгиню Щербатову та її родину і досі живе у серцях місцевих мешканців та усіх, хто знає про чудові справи цієї родини для Немирова.

Читайте також:

Від божевілля до відданості. Якими були дві дружини лікаря Миколи Пирогова

Тут знайшли найбільший агат. Іллінецькому метеоритному кратеру чотириста мільйонів років

Слідкуйте за новинами Вінниці у Telegram.