Від божевілля до відданості. Якими були дві дружини лікаря Миколи Пирогова

• Микола Пирогов був одружений двічі. Одна дружина народила дітей, друга — виховала їх. Дізналися, ким були обраниці знаного хірурга.

Хто такий Микола Пирогов, знають і діти, і дорослі. Щороку музей-садиба Пирогова, який розташований у Вінниці, приймає тисячі відвідувачів. Усім цікаво подивитися, у якому будинку жив видатний лікар, у якому кабінеті працював, яку аптеку мав і де лікував пацієнтів.

Але що більше вражає відвідувачів — можливість побачити на власні очі Миколу Пирогова. Його забальзамоване тіло спочиває уже багато років у склепі церкви неподалік музею-садиби.

А що відомо про особисте життя знаного на весь світ хірурга? Про двох дружин Пирогова розповідає сайт «На скрижалях».

Катерина

30-річний професор медицини Дерптського університету Микола Пирогов надумав женитися. Нареченої не мав. Але за тогочасними правилами людина з таким званням повинна бути одруженою.

Посвататися вирішив до 19-річної Каті Мойєр, доньки свого наукового керівника, яку знав ще дівчинкою. У професора Йоганна Мойєра Пирогов квартирував п'ять років, коли приїхав стажуватися у Дерпт, нинішній Тарту в Естонії. 

І Микола Іванович написав професорові листа з проханням віддати за нього єдину доньку. Лист був довгий, сентиментальний і, як згодом визнавав сам Пирогов, не вельми розумний. Відповідь одержав аж за місяць. Мойєр відмовив, посилаючись на те, що Катя уже обіцяна давно іншому.

Микола Іванович іще мав на прикметі Катю Воєйкову, двоюрідну сестру Каті Мойєр. Та після першої відмови не наважився пропонувати їй руку й серце. І заслабнув на якусь дивну лихорадку. Пролежав у ліжку шість тижнів. Ніхто з колег не знав, як його лікувати. А Пирогов безсонними ночами перебирав у пам'яті обличчя юних товаришок Каті Мойєр. І раптом згадав ту, яка, здається, відповідала його ідеалам. Це — Катруся Березіна. Після розлучення батьків вона з матір'ю та братом переїхала до Петербурга. Порахував: їй мало бути 18 років.

Він знайшов Березіних в убогій квартирці, яку вони винаймали на Василівському острові. Вручив Катрусі листа на 10 сторінках, де на високій ноті освідчився в коханні. Дівчина погодилася стати професоршею, бо їй набридли мамині істерики та скарги на безгрошів'я.

Пирогов почав клопотати про перехід на роботу до столиці. Через це кілька разів відкладав весілля. Нарешті 1841 року очолив кафедру госпітальної хірургії в Петербурзькій медико-хірургічній академії. І невдовзі обвінчався з Катрусею. Дружину Пирогов сам навчав медицині, щодня спонукаючи до студіювання підручників по кілька годин.

За рік у подружжя народився первісток. Його назвали на честь батька Миколою. Через три роки народився другий син — Володимир. Наступного після пологів дня 24-річна породілля збожеволіла і померла. Пирогов сам намагався прооперувати дружину і врятувати її, але йому це не вдалося. Після цієї події Пирогов півроку не брав у руки скальпель.

Олександра

Микола Пирогов займався наукою, а дітям потрібна була материнська опіка. І 39-річний хірург вирішив одружитися вдруге. Посватався до однієї дівчини, але та відповіла, що не збирається заміж. Від іншої в останню мить відмовився сам — вона майже весь час проводила на балах.

Професор вирішив підійти до проблеми по-науковому. Увечері сів за стіл, узяв перо, папір і перелічив вимоги до майбутньої супутниці. Вона повинна бути не світською пустункою, а помічницею чоловіка в його справах. Для цього має розвивати розум і характер. Писав усю ніч, закінчив на світанку.

Свій нарис назвав «Ідеал жінки». Дав його почитати кільком друзям. Невдовзі Петербургом почали кружляти чутки, що Пирогов написав філософський трактат про жінок. У лютому 1850-го Миколу Івановича запросила до свого світського салону генеральша Козен. У неї зібралося жіноче товариство. Генеральша попросили прочитати свої міркування.

Професор дістав із кишені рукопис, почав читати. Дами обурено пирхали. Коли Пирогов закінчив, зі стільця підвелася незнайомка й сказала, що повністю згодна з поглядами автора на ідеальну дружину. Це була 25-річна баронеса Олександра Бістром, племінниця генеральші.

Миколі Івановичу не вдалося розгледіти обличчя однодумниці, бо вона сиділа трохи навскіс від нього. Але вже наступного дня відправив генеральші сентиментального листа німецькою мовою. Просив руки племінниці. 

За два дні лист повернувся до професора. Бістором відповіла згодою. Обумовлені слова були підкреслені двічі. Олександра подарувала йому своє фото в чорній сукні. Пирогов його викинув: після смерті першої дружини він зробився забобонний. Наречена надіслала йому інший знімок — у білому вбранні. Хірург поставив його на робочому столі. У липні 1850-го Пирогов і Бістром побралися. У другому шлюбі професор Пирогов дітей не мав.

Переїхавши до Вінниці в 1861 році, Пирогов побудував будинок, лікарню та аптеку, де без вихідних приймав і лікував хворих, як багатих, так і бідних у селі Вишня. Тут він також проводив наукову роботу і лікарську практику, а в 1881 році помер на своєму робочому місці.

Коли не стало знаменитого хірурга, дружина Олександра Антонівна звернулася до Виводцева (учень Миколи Пирогова) з проханням здійснити бальзамування чоловіка з дозволу Синоду. Вона побудувала у Вишнях храм, що став мавзолеєм великому вченому.

Забальзамоване тіло видатного лікаря знаходиться в крипті — цокольному поверсі православного храму, в заскленому саркофазі. Знаходиться Усипальниця недалеко від його будинку-музею, що біля Вінниці в селі Пирогово (колишня назва село Вишня). Процедури повторного бальзамування проводять раз на п’ять років.

На території Усипальниці також похована дружина Миколи Пирогова — Олександра Бісторм. За її наказом, могила розташована навпроти головного входу до церкви. Старший син Миколи Івановича помер 1891 року, похований біля батька.

Жоден із синів Миколи Івановича не пішов стопами свого відомого батька-хірурга. Старший син став фізиком, а другий — істориком-археологом.

 

Читайте також:

З бабусиної хати в екосадибу. Як декораторка розвиває зелений туризм на Ямпільщині

Садибі Боруха Львовича 110 років. Чим особлива будівля?

Слідкуйте за новинами Вінниці у Telegram.