Час, коли ми були бідними мільйонерами. Розповідаємо, яким для вінничан видався 1994 рік
- Продовжуємо серію публікацій про життя Вінниці та вінничан у роки незалежності. Цього разу проаналізували місцеву пресу за 1994-й. Як і попередній рік, цей видався надзвичайно складним.
- На тлі гіперінфляції ціни на все стрибнули у космос — один долар тепер коштував майже 150 тисяч карбованців. Вінничани отримували зарплату мільйонами. Водночас понад 50 тисяч містян втратили роботу, що нерідко призводило до фатальних наслідків.
- У нас офіційно почався процес приватизації державних підприємств. Вінничани добровольцями їхали воювати на боці Чечні, а афганцям встановили пам'ятник. Тоді ж ученим заледве вдалося зберегти тіло забальзамованого Пирогова. З аеропорту можна було полетіти до Італії та Хорватії, а річковий трамвай довозив пасажирів до Михайлівки.
На початку 1994-го Управління внутрішніх справ опублікувало статистику злочинів, які вони зафіксували у нашій області впродовж попереднього року. Відтак ми дізнаємося, що за 1993 рік скоєно 12 665 злочинів. По лінії карного розшуку їх зареєстровано 10 507.
З них 91 вбивство, 148 тілесних пошкоджень, 110 розбоїв, 501 пограбування, 62 зґвалтування. Зареєстровано 2750 випадків крадіжок державного майна. Пограбовано 1080 магазинів та 1768 квартир. Зареєстровано 85 підпалів, 193 викрадення автомобілів.
Неодноразово стріляли в міліціонерів. Почалася ймовірно перша у Вінниці хвиля «мінувань», коли невідомі телефонували правоохоронцям й повідомляли про вибухівку у людних місцях, що зазвичай виявлялося неправдою. Кілька таких випадків сталося на тлі затримання Володимира Продивуса, якого, до слова, того року у пресі згадували кілька разів.
Уперше це було, власне, під час самого затримання. Писали, що «арештували колишнього боксера, а тепер крутого вінницького бізнесмена, люди зі Служби Безпеки України, і вивезли у невідомому напрямі».
Після цього в УВС почали телефонувати невідомі та погрожувати влаштувати у Вінниці теракт. Вимоги були наступними: «Якщо протягом години представники влади не виступлять у прямому ефірі телестудії “Селбанго” або “Іштар” і не повідомлять, де утримують арештованого, то в універмазі вибухне чотири вибухівки, які там вже закладені». Правоохоронці всіх евакуювали, але вибухових пристроїв не виявили. Такі «пранки» дорого обходилися власникам найбільшого на той час магазину.
Економіка
Тогочасна Україна все ніяк не могла виборсатися з кризи, через що страждали чи не всі верстви населення. Якщо у попередній рік 1 американський долар коштував 40 тисяч карбованців, то наприкінці 1994-го його продавали вже за 145 тисяч. Звичайний буханець хліба обходився у 12-16 тисяч. Вінничани ставали мільйонерами, адже зарплатня рядових працівників культури та освіти складала вже 1 мільйон карбованців.
Депутати заробляли 8 мільйонів на місяць. Щоправда, навіть у таких зарплатах не вистачало нулів для життя на широку ногу. Для кращого розуміння додамо, що вартість однієї палки елітної на той час московської ковбаси доходила до мільйона карбованців. Такий прайс не заважав жити хіба що криміналітету. У двох найдорожчих на той час ресторанах Вінниці вони могли лише пообідати на добрий десяток мільйонів.
Вінничани не могли дозволити собі придбати золоті сережки чи каблучку, але ж було чимало тих, хто залюбки скуповував наявні у них коштовності. Так цілком звичним у тогочасній Вінниці було здати на скупку свої вживані золоті зубні протези. У хороший день за грам такого золота можна було отримати орієнтовно 400 тисяч карбованців.
Валюту також намагалися виводити з України. Часом її було не знайти, а подекуди людям давали фальшиві долари. У газетах описувалася історія жительки Тульчина, яка захотіла розжитися 50 доларами. Вуличним міняйлам вона віддала за них 1 мільйон 900 тисяч карбованців. Натомість отримала підроблені гроші.
Криза супроводжувалася й розростанням безробіття. На початку року обласний центр зайнятості прогнозував, що в 1994-му безробітними стануть 52 105 вінничан. Далеко не всі містяни знаходили в собі сили пережити таке потрясіння, що позначилося на кількості самогубств. Одна зі статей на цю тему супроводжувалася заголовком: «За останні місяці в області зареєстровано 64 самогубства». У тій же публікації читаємо історію вінничанки, яка через скорочення викинула з вікна трьох своїх маленьких дітей, а слідом викинулася сама.
Транспорт
У Вінниці значно побільшало іномарок. Однак швидко з'ясувалося, що кожна друга із них — поцуплена. Писали, що українська мафія у співпраці зі своїми іноземними поплічниками вигадали оборудку, коли машини з Німеччини, Нідерландів та Угорщини крадуть в їх законних власників, доставляють в Україну й тут перепродають. На радість законним власникам 1992-го Україна вступила до Інтерполу й зобов'язувалася виявляти такі правопорушення й повертати крадене назад. В один із місяців аж двадцятьом власникам-вінничанам довелося попрощатися з купленою у бандитів машиною.
Втричі з нового року стрибнули ціни на залізничні квитки. Особливо це стосувалося міждержавних сполучень. До найбільш популярних напрямків, а саме до москви та санкт-петербургу, дістатися з Вінниці можна було, якщо у кишені ви мали від 150 до 850 тисяч карбованців, залежно від класу вагона.
Попри те, що через нерентабельність скоротили чимало авіарейсів у міста колишнього Союзу, летовище продовжувало активно приймати та відправляти літаки. Внутрішні рейси аеропорт пропонував до Сімферополя, Донецька та Миколаєва. Регулярно вінничани літали до Кишинева та москви. Водночас вперше з'явилися чартери до Стамбула. Згодом додалися прямі рейси до Італії, Сирії, Хорватії, Словенії та Угорщини, — рейси ставили на дати, коли набиралася достатня кількість пасажирів.
Курсував Південним Бугом й річковий трамвай. Це знайомі нам сьогодні теплоходи «Микола Пирогова» та «Ляля Ратушна». Квиток до Сабарова коштував 20 тисяч карбованців. А ось до Михайлівки, у бік якої цей вид транспорту не ходить вже давно, 45 тисяч.
Як змінювалося місто
Стосовно вищезгаданого лікаря Пирогова — настав час робити ребальзамацію його тіла. Це складна й коштовна процедура, за яку у москві відмовилися платити. Вінниця, як тоді писали, реально могла втратити свою єдину культурну реліквію світового значення.
Гроші почали збирати серед різних організацій та небайдужих людей, зокрема заможних. Найбільший внесок у підтримання прижиттєвого вигляду видатного вченого зробив тюменець та очільник великого російського нафтового тресту, на прізвище Маганов. Свою щедрість він пояснив тим, що незадовго до того був відвідувачем музею-садиби Пирогова, знає про його досягнення й хоче зберегти тіло у належному стані.
Пирогова врятовано. Можна й аукціони проводити з приватизації державних підприємств. Перше з молотка у Вінниці пішло КП побутового обслуговування «Октава». Його придбали самі ж працівники підприємства за 300 мільйонів карбованців. Другим було КП громадського харчування «Полуничка» — за 350 мільйонів купило інше мале підприємство. До речі, вхідний виток на той аукціон коштував 60 тисяч карбованців.
На Великдень перше богослужіння пройшло у храмі євангельських християн-баптистів, що він знаходиться прямо біля Лісопарку. У пресі цю готичну будівлю називали окрасою Вінниці.
Тоді ж запрацювала «Плеяда». Зараз це місце більше відоме як обласна філармонія, але тоді міська влада намагалася залучати до виступів у ній національні меншини, священнослужителів, іноземних студентів… Проходили у ній й концерти вінницьких артистів та гостей міста. Серед амбітних мрій озвучувалося повернення до Вінниці органу, який би став справжньою прикрасою «Плеяди». Наразі ця мрія нездійснена.
У Центральному парку тоді ще імені Горького відкрили пам'ятник загиблим під час афганської війни жителям нашої області. Таких було 140. Під час відкриття казали: «Хотілося б, щоб пам'ятник нагадував нам про тих, хто вцілів у цій війні, живе сьогодні поряд з нами та, можливо, потребує допомоги».
Відкрився у Вінниці й перший нічний клуб. Називався він «Топаз». У ньому проводили нічні дискотеки з середи по неділю. Вхідний квиток до закладу коштував 50 тисяч карбованців.
Інше
Ймовірно, останній робочий візит Леоніда Кравчука як президента України, припав саме до Вінниці. З місцевими журналістами він зустрічався на заводі «Кристал». Чи не всі питання до нього зводилися до одного: «Доки Україна, як держава, і українці, як громадяни, житимуть на узбіччі цивілізації?»
На це Кравчук відповів, що невдовзі в Україні пройдуть вибори, тому він переконаний, що новообраний парламент та президент обов'язково вдихнуть життя в українську економіку і поставлять її в один ряд з розвинутими країнами.
Відповідаючи на питання про стосунки з росією, Кравчук сказав, що він однозначно за налагодження якнайміцніших економічних відносин з нашою країною-партнеркою. Це, на його думку, мало б піти на користь і Україні, і росії. Буквально за тиждень новим президентом України став колишній прем'єр-міністр Леонід Кучма. В обидвох турах виборів вінничани у більшості своїй голосували за Кравчука.
Наближався початок Першої російсько-чеченської війни. Тридцять членів «УНСО Вінниця» виявили бажання їхати воювати в Ічкерію на боці Джохара Дудаєва. Під час пресконференції командири вінницького загону казали:
«Членів УНСО запросив Дудаєв, єдиний законний представник чеченського народу, котрий воює за свою незалежність. Мета ж нашої організації — допомога народу, котрий, як і Україна, здобуває свою незалежність». Додамо, що наразі Україна є єдиною у світі країною, яка визнає державний суверенітет Чеченської Республіки Ічкерія.
Закінчувався 1994 рік для Вінниці та вінничан величезними боргами. Станом на початок грудня наше місто заборгувало у держскарбницю 460 мільярдів карбованців. Вінницька область опинилася в когорті областей, яким до мінімуму скоротили подачу газу.
Усі промислові підприємства перевели на графік роботи зі скороченим днем. Вони працювали 2-3 дні на тиждень. Люди почали мерзнути у власних оселях, де температура повітря ледве доходила до 10-12 градусів. Усіх, хто мав найменшу заборгованість за газ — відключили від постачання. Не завжди обігрівалися навіть дитячі садочки, школи та лікарні. Влада міста та області не могла сказати обуреним вінничанам, коли їм чекати на покращення.
А ось чи видався ліпшим для містян 1995 рік, читайте у наступній публікації.
Читайте також:
Зарплата 50 центів, а пенсія — 1 долар. Розповідаємо, яким для вінничан видався 1993 рік
«Як вижити на пенсію у 200 карбованців?» Розповідаємо, яким для вінничан видався 1992 рік
Ненависть до СРСР, тотальний дефіцит, Незалежність. Пригадуємо, яким для вінничан видався 1991 рік
Слідкуйте за новинами Вінниці у Telegram.
Людмила