Допомогти скласти оригінальний екскурсійний маршрут зголосилася екскурсовод туристичного центру «Подільський», який знаходиться у вежі, Оксана Роздорожнюк:
Це перша частина маршруту містом, яку можна обійти у рамках одного дня та не залишаючи меж центральної частини Вінниці. Отже, Оксана запропонувала почати з міських мурів та катакомб, продовжити у готелі «Франція» та ресторані «Монблан», далі завітати до «Савою» і завершити екскурсійний день у театрі імені Садовського. Про всі локації більш детально далі.
Ці незвичайні побудови чи не найбільша загадка історії міста. Вінницькі катакомби відкрили для відвідування лише два роки тому і цікавість до цієї локації ростає.
Проте, спершу наш екскурсовод радить розпочати із мурів:
– Триметрові мури слугували не просто межею, але й були оборонною спорудою. Тут є де погуляти в будь-яку пору року. У разі поганої погоди є куди сховатися – навколо чотири музеї, дворики та кав'ярні, – говорить Оксана.
Про вінницькі підземелля екскурсовод інформує, що єдиної думки стосовно дати початку їх існування досі немає. Тому екскурсія зазвичай розпочинається із самого католицького костелу, що на Соборній.
Ми чекаємо на іншого екскурсовода, який спеціалізується саме на монастирі та катакомбах під ним – це Олег Панішкевич. Хлопець одразу веде до макету монастиря, який розташований біля входу. Тут мова йде про загальну будову. Звертаємо увагу і на архітектуру будівлі: ребристі стелі – нервюри. Стиль аскетичного бароко, який був притаманний виключно капуцинам 16 століття. Саме він підкреслював бідність церкви і людей, які до неї приходили.
Олег знову акцентує увагу на стелю, якій 270 років, та стіни. Ми саме зайшли до коридору монастиря. Тут розвішані старі фото:
– Можна побачити який вигляд мала сучасна вулиця Соборна у 1913-му році. Подивіться на контрфорси – саме вони підтримували стіни. Такі самі, але більші мають і мури, – розповідає Олег.
Далі екскурсовод розповідає про історію монастиря у СРСР:
– Чому все так жахливо, справа в тому, що в радянський час монастир був перетворений в комунальні квартири, а основна частина у 20-х роках минулого століття стала аероклубом. Після Другої світової війни комуналки залишились, а костел було перетворено в товариство наукових знань, – говорить Олег.
Олег наголошує на ролі отця Марцелія Високінського, який правив костелом під час Другої світової війни. І саме завдяки його зусиллям костел було відновлено. Але після смерті Високінського монастир став товариством наукових знань та справжній лекторієм атеїзму.
На стінах висять фото з 70-х років минулого століття, а через якихось двадцять років його повністю перетворили у костел, який бачимо сьогодні.
Проте, найбільшу цікавість у цьому місці викликають все ж таки підземелля. Коли і ким було створено підземне місто достеменно невідомо. Капуцини вже натштовхнулися на нього, коли освоювали територію. Тому підземні кімнати служили здебільшого у ролі технічних приміщень.
Тут був і холодильник, підземна пивоварня і крипта – місце, де спочивали померлі монахи. Та на сьогодні стіни замуровані і лише фото на них демонструє як виглядала кімната у ті часи.
– Списки померлих ченців розміщені на стінах. У період, коли у будівлі було розміщене товариство наукових знань, крипта була перетворена на їдальню і, безперечно, всі ці ніші були закладені цеглою, – розповідає Олег. – До 50-х років тіл тут вже не було і куди вони зникли ми не знаємо.
З цього приводу є два головних допущення: через пошкоджену вентиляцію капуцини самі перенесли тіла, бо вони почали вивільняти отруту. Інша теорія говорить про те, що більшовики вивезли всі труни. Це підтверджував один із вінницьких старожилів.
Далі є інше технічне приміщення – холодильник. Тут зберігалися продукти. У цій кімнаті відчутно прохолодніше і дещо свіжіше, ніж у попередній.
Оксана та Олег вчергове наголошують на тому, що повна історія підземель невідома.
– Місто було прикордонним, тому потерпало від постійних набігів. Були спалені замок Коріатовичів, замок Острозького. Знамениті мури – це вже третя спроба відновити місто, – розповідає Олег. – Фактично ця третя спроба була підсилена підземним містом, яке сягало Калічацього болото, яке було розташоване на місці сучасного Універмагу.
Оксана говорить, що є ще друга гілка підземель, які ведуть до річки. Саме ними, за легендою, Іван Богун перейшов Південний Буг. Але цю легенду екскурсоводи одноголосно спростовують:
– Іван Богун дійсно користувався підземеллями, але під річкою він не проходив, бо там граніт.
Підземелля можна знайти і під готелем «Франція», і під міською радою...
Вінницькі підземелля мають чимало легенд та вагомих історичних сюжетів, тому беріть друзів та замовляйте екскурсії за допомогою офіційної сторінки у мережі Фейсбук, за телефоном туристичного центру – +380975754535 (Оксана) та безпосередньо у самому монастирі.
До речі, у підземеллях час від часу проводять виставки.
Під час ремонту будівлі підземелля також дали про себе знати. Прогулюючися містом, можна знайти до ресторану на каву і одночасно спуститися на рівень нижче. Видно, як гармонійно підземелля «вписалися» до інтер'єру сучасного закладу. Власне, створено невеликий музейний зал, у якому виставлені на загальний огляд експонати, частина з яких була знайдена при будівництві готелю та ресторану.
Тут була знайдена гармата часів Богдана Хмельницького, що все ж таки доводить те, що козаки користувалися підземними ходами. Кілька монет та зброю. Все це залишилося у ресторані. Власники гарно оформили, додали трохи антуражу і кожен відвідувач може доторкнутися до історії, навіть не підозрюючи про це.
Довгоочікуване відкриття будівлі у центрі міста нарешті відбулося. З цього приводу журналісти RIA/20 хвилин зробили кілька матеріалів: про історію готелю, про його мешканців, сучасну історію та суддів.
На шостому поверсі будинку розташована конференційна зала та музей юстиції. Тут відкривається прекрасний вид на місто і для бажаючих ця локація теж відкрита. Щоправда про відвідування «Савою» потрібно домовлятися завчасно і без допомоги туристичних центрів не обійтися.
Крім того, в суді запроваджена практика відкритих засідань: майбутні юристи (школярі та студенти) невеликими групами мають право відвідувати судові засідання, якщо ті не є закритими.
Історики міста мають великі плани на будівлю: це історичні виставки, старі фото та оглядові екскурсії у фойє.
Але ще раз наголошуємо на тому, що потрапити до будівлі можна лише за попередньою домовленістю.
– У нас є дуже цікаві історичні будівлі, які не відносяться до музеїв у класичному сенсі цього слова. Але вони відкриті, тому чому би не прийти до нашого театру і не подивитися на нього з середини? – говорить екскурсовод Оксана Роздорожнюк.
Про велику екскурсію лаштунками вінницького театру
Керівник літературно-драматургічної частини Світлана Фицайло проводить її здебільшого для школярів, які приходять на вистави. Але іноді і дорослим щастить потрапити до закритих кімнат театру та доторкнутися до історії.
Та кожен, хто приходить до театру має змогу дізнатися про минуле з невеликого музею, який розташований у «крилах» будівлі на другому поверсі. Тут і старі костюми, грим, величезна кількість автентичних фото, шаржів та вирізок із газет. Таким чином театр вже має більш сучасний рівень та підхід.
Власне, така екскурсія не завадить навіть корінним вінничанам.
Якщо у вас виникло бажання відвідати весь маршрут або якусь його частину, телефонуйте до туристичного центру «Подільський» – +380975754535 (Оксана).
Слідкуйте за новинами Вінниці у Telegram.
№ 18 від 30 квітня 2025
Читати номер