Кіно про кожного з нас! Ветерани і номінанти «Оскара» 7 березня у Вінниці презентують фільм «Життя на межі»

Валентина КИРИЛЬЧУК

Стрічка, що відгукнеться кожному!
У вівторок, 7 березня, о 19.00 у кінотеатрі «Сінема Сіті» пройде допрем’єрний показ першого і єдиного документального фільму, який охоплює весь період російсько-української війни від 2014 року до сьогоднішніх днів.
Одразу після показу пройде зустріч із творчою групою: продюсером Юрком Іванишиним — ветераном російсько-української війни, офіцером Збройних сил України, та режисером монтажу Петром Цимбалом.

Від Революції Гідності до повномасштабної війни: успішні українські кінопродюсери взяли до рук зброю, щоб боронити країну, та камери задля фіксації моторошної реальності.

Ветерани війни, режисер Павло Пелешок та продюсер Юрко Іванишин, чий попередній фільм «Зима у вогні» був номінований на премію «Оскар» як «найкращий документальний повнометражний фільм», у новій стрічці «Життя на межі» з уламків спогадів та власного кіноархіву зібрали мозаїку причин та наслідків, з яких складається сьогоднішня російсько-українська війна — від кінця 2013 року до сьогодні.

Автори у 2014 році пішли добровольцями на фронт, побували в гарячих точках Донбасу, створили саморобний дрон «Фурія», назву якого зараз носить один із найкращих підрозділів аеророзвідки. І весь цей час вони продовжували творити, аби показати світові правду про жахливу війну, яка стала можлива у XXI столітті.

Відео дня

— Ми вирішили, що по закінченню військової служби маємо розказати про російську агресію в Україні від самого початку. За кордоном нас втомлювало кожен раз це переказувати і все пояснювати. Хотілося просто сказати — подивіться фільм і вам все буде зрозуміло. Я думаю, нам це вдалося. Принаймні, після перегляду саме іноземцями у них вже не виникає якихось питань, — зазначає у своїх інтерв’ю режисер Павло Пелешок.

Після світової прем’єри у грудні 2022-го у Берліні стрічку «Життя на межі» показали у США, Ізраїлі, Ірландії, Канаді і багатьох інших країнах.

У всіх кінотеатрах України фільм можна буде побачити з 16 березня.

Перед виходом картини у широкий прокат творча команда вирушила у допрем’єрний тур, у межах якого 7 березня і зустрінеться з вінничанами.

— «Життя на межі» — це фільм про нас з вами: українців, які живуть у прірві війни вже 9 років. Але в кінці цього шляху неодмінно буде перемога. Наш фільм, на знак солідарності з усіма воїнами АТО, ОСС та повномасштабного вторгнення має побачити кожен українець, — кажуть творці. — Наш фільм розповідає світу єдину правду про те, за що ми боремось і які цінності відстоює Україна весь цей час. Це документальне свідчення і нашої боротьби, і нелюдських злочинів рф проти українців та всього демократичного світу.

Із окопів поїхали на «Оскар»

Ідея створення стрічки «Життя на межі» починається із подій Революції Гідності. Проте фактором, який наштовхнув на роботу над фільмом стала поїздка авторів стрічки до Лос-Анджелесу на церемонію вручення «Оскара», коли номінацію здобув їхній попередній документальний фільм «Зима у вогні», який був відзнятий 28 операторами-аматорами і демонстрував хроніку 93 днів Євромайдану. Те кіно було нагадуванням про весь спектр болю, який відчули українці за зиму 2014 року: побої та шини, що горять та Інститутській, смерті та прощання із протестуючими.

Цікаво, що про номінацію на «Оскар» на той час військові Павло Пелешок та Юрко Іванишин дізнались від свого командира.

— Він нас викликав, коли ми були на базі після виконання бойового завдання. Але ні в кого з нас навіть думки не виникло, що ми можемо поїхати на «Оскар». Ти знаходишся взагалі в іншій реальності. Але командир нас сам підвів під це, сказав: «Так що, на коли вам давати відпустку?» Ми не зрозуміли, кажемо: «По-перше, грошей немає». А він сказав просто: «Ви маєте там бути, це ваш обов’язок», — згадує Павло Пелешок.

Тож прямо з окопів воїни-кінематографісти поїхали в Каліфорнію, з війни потрапити на свято життя. Ця подія стало ключовою для початку роботи над новим фільмом «Життя на межі»:

— Коли перебуваєш на війні, думаєш, весь світ про неї знає. Але виявилось, що світу необхідно пояснювати, що відбувається в Україні насправді.

«Життя на межі» зібрали з 640 годин відео

До зйомок нового фільму «Життя на межі» Павло Пелешок та Юрко Іванишин взялися у 2020 році, відразу як звільнились з армії.

Зрештою, стрічку зібрали з понад 640 годин матеріалу: це і кадри репортажів журналістів, і особистий архів військових. Також режисер переслухав майже 15 годин перехоплених розмов російських окупантів.

— Це було складно, бо після семи років на війні я думав, куди рухатися далі, — пригадує він. — Впродовж двох років довелося не те, що пережити це наново, а ще копатися в лайні з фейків та слів гіркіна…

— Морально було дуже важко — передивитися все, відібрати потрібне та побудувати історію, — говорить продюсер Юрко Іванишин. — Спершу ми ставили дедлайном для завершення фільму 20 лютого 2022 року. Та через повномасштабне вторгнення плани довелося змінювати.

Коли почалося повномасштабне вторгнення звукорежисерка Карина Режевська виїхала до Австралії, лінійна продюсерка Антоніна Патраманська — до Іспанії, а режисер монтажу Петро Цимбал 9 днів із родиною прожив у погребі власного будинку між Бучею і Ірпенем. Він продовжував монтувати фільм навіть у таких умовах, коли це було дуже небезпечно. Було важко, та всі розуміли, що фільм треба завершити.

Назву стрічки підказала копродюсерка Анастасія Бороденкова. Вона зазначила: «Все, що з вами відбувається — на межі».

— Назва відображає наш спосіб життя на межі — коли ми можемо плакати і сміятися водночас, — каже режисер.

У фільмі сцени з цивільного життя переплітаються із подіями на фронті. Все вказує на те, що війна стала новою нормальністю. І саме це найбільше лякає режисера, який показує у стрічці то обстріл позицій окупантами, то прогулянку зі своєю донькою у США, то вечірку на Каннському кінофестивалі восени 2021-го.

Серед ключових подій фільму — Революція Гідності, окупація Криму, Іловайський котел, повномасштабне вторгнення росії в Україну. Ці кадри супроводжуються внутрішнім монологом та роздумами режисера Павла Пелешка про причини війни, фронт і цінність життя. І хоча саме Пелешок розповідає свою історію війни, у фільмі немає жодної згадки його імені. Так вийшло випадково.

— Але це чудово, — каже режисер. — Той, хто мене не знає, просто дивиться на людину, яка пережила те, що пережив кожен українець.

«У Німеччині була гробова тиша, а потім глядачі плакали»

Світова прем'єра фільму «Життя на межі» відбулася 15 грудня у Німеччині у легендарному берлінському кінотеатрі Delphi Filmpalast am Zoo.

А перед цим, 13 грудня, пройшов закритий показ представникам Бундесверу.

— Цікавий досвід. Як для нас, так і для німецьких військових. Довго розмовляли після показу. Сподіваюся, що українська історія спротиву, починаючи з 2013 року, стала для них більш зрозумілою, — ділиться Юрко Іванишин.

Продюсер зізнається, що на цих закритих показах цікаво спостерігати за глядачами. Наприклад, на прем’єру у Німеччині прийшло багато людей старшого віку: вони дивилися фільм у гробовій тиші, а потім плакали.

— Наша мета — позбавити ілюзій щодо росії глядачів у всьому світі. Тож будемо показувати стрічку на інших територіях. Зокрема, тих, де зараз панують найбільш проросійські настрої, починаючи з Угорщини, Італії, країн Африки, — каже Юрко Іванишин. — Також ми б хотіли попрацювати з VOD-платформами. Щоб наш фільм вийшов не тільки на Netflix, а й на Apple TV+, Amazon Prime Video, HBO Max, які дають найшвидший у світі доступ до людей.

Команда уже підписала контракт із французькою дистриб’юторською компанією SHK Distribution, яка поширює продукт на європейському телебаченні. Завдяки їй фільм вийде на Al Jazeera. Також стрічку покажуть у Таїланді, Японії, Австралії, Туреччині.

Як і «Зиму у вогні», «Життя на межі» продюсери планують подавати на премію «Оскар».

Яскраві саундтреки і динаміка, як в Голлівуді

Всі, хто вже бачив фільм, діляться, що він вражає.

Зокрема, Андрій Кокотюха у своїй рецензії зазначає, що ця картина — «документальна поезія»:

— Оповідь ведеться від першої особи, і пряма мова й принципово суб’єктивний погляд на пережиті події перетворюють документальний формат на фільм-рефлексію, своєрідну авторську сповідь, місцями — документальну поезію, якщо такий жанр існує.

А головний редактор та засновник медіа про нову українську культуру LiRoom Олексій Бондаренко відзначає потужну динаміку, як у голлівудських блокбастерах:

— «Життя на межі» — це суцільний в’єтнамський флешбек для українців довжиною у 9 років… «Життя на межі» дуже майстерно зроблено. Фільм динамічний і часто виглядає, наче голлівудський блокбастер, а не документальна стрічка… В жодному з моментів фільм не давить на сльозу, не намагається вичавити із глядача жалість чи тугу. Реальність зробить це сама, без зайвої допомоги художніх засобів.

Окремої уваги у фільмі заслуговує музика, над якою працював Оскар Сенен — відомий іноземний композитор і оркестрант для саундтреків фільмів, телебачення та ігор з понад 15-річним досвідом роботи в музичній індустрії. Він працював з Гансом Циммером та писав музику для «007: Не час помирати». Серед його фільмів також «13 годин: Таємні воїни Бенгазі», «Корона», «Лего», «Бетмен», «Термінатор: Генезис» та інші відомі стрічки.

Також одним із саундтреків фільму стала пісня «Журавлі» гурту The HARDKISS. А загалом у стрічці можна почути шість треків п'яти українських гуртів: «ДахаБраха», Kozak System, Karna, Motanka, The HARDKISS.