Полковних з Хмільника став випадковою жертвою революції

Родичі вбитого полковника були здивовані тим, що напередодні похорону по місту розклеїли листівки із закликом прийти на похорон до вбитого «майданівця». У листівці вказувалося місце прощання – біля пам’ятника Шевченку.

- З нами ніхто не погоджував, що прощання буде біля пам’ятника, - каже двоюрідний брат убитого. – Це так вирішили деякі місцеві політики, щоб зайвий раз попіаритися і привернути тим самим до себе увагу. Ми сказали їм категорично, майте совість, не турбуйте людей у такі важкі для них хвилини. 

Напали четверо

Полковник  Нечипорук служив в одній з військових частин у Києві. Повертався зі служби додому на власному автомобілі. Перед виїздом зателефонував у Хмільник до батька. Робив це часто,  бо батько, Франц Захарович, переніс два інсульти. Недавно вийшов з лікарні. Син постійно цікавився його самопочуттям. Батькові слова: «У мене все гаразд, сину», трохи заспокоїли Юрія. Він також повідомив батькові, що в нього теж усе добре. Батько застеріг його, щоб був обережним, бо ж у Києві таке робиться. 

На світлофорі в автомобіль увірвалися четверо

Коли Юрій зупинив автомобіль на світлофорі, не встиг схаменутися, як у салон увірвалися четверо невідомих. Є свідки, які це бачили.

- Що було далі, ми не знаємо, - розповів журналісту RIA двоюрідний брат убитого полковника Валентин. – Відомо тільки, де його знайшли.

Приблизно за 30 кілометрів від Києва село Глеваха. Саме в цьому селі, біля магазину, лежало тіло. Не на землі. Впасти на землю не дав тин навколо подвір’я одного з господарів. 

- Після того, як Юрій не з’явився після роботи вдома, дружина почала дзвонити на його мобільний, - продовжує Валентин. – Але у відповідь чула, що абонент поза зоною досяжності. Так продовжувалося до пізньої ночі. А вранці подзвонили на телефон дочки Юрія.

Співрозмовник каже, що сільська жінка йшла по дорозі і побачила закривавленого чоловіка, що завис на паркані. Підійшла ближче, побачила, що він уже мертвий. Не злякалася, пошукала в кишені документи. Їх не було. На щастя, у кишені знайшла вимкнений мобільний телефон. Ввімкнула його і прочитала останній виклик з написом «Доця Аня». 

- Видно, мудра жінка, - каже Валентин. – Щоб не перелякати дитину страшною звісткою, по-перше, подзвонила зі свого номера, по-друге, сказала, що тут п’яний чоловік біля магазину, приїдьте, заберіть. Дружина Юрія подзвонила у військову частину. Звідти дали машину і поїхали за ним. І тільки тоді дізналися, що Юра мертвий.
{photo_gallery id=3585|}

20 ножових ран

Свідками того, як забирали вбитого полковника, стало багато жителів села. Жінка, на паркані якої повисло тіло вбитого, сказала, що чула вночі як скрипіли гальма машини, як потім зі стуком зачинялися двері салону автомобіля, після чого машина з різким гулом двигуна знову рушила з місця.  

-Я так думаю, що вони пригальмовували, щоб викинути тіло з салону, - каже двоюрідний брат полковника. – Можливо, тоді Юра ще був живий, можливо, він обіперся об паркан і стік кров’ю, хтозна. Крові біля нього було багато.

Згорьовані родичі загиблого не можуть зрозуміти, за що так жорстоко познущалися над безневинною порядною доброю людиною.

- Дядько мав гарну репутацію у військовій частині, - розповідає один з родичів на ім’я Віктор. – Ні з ким не конфліктував. Не входив до жодної з партій. Не олігарх, не мав ніякого бізнесу. За що така кара?

У довідці судмедекспертів записано, що на тілі вбитого полковника виявлено 20 ножових поранень. З них дев’ять у серце і біля серця, два у шию, решта в інших частинах тіла.

-Так могли вчинити тільки безсердечні садисти, - каже пан Віктор. – Дякувати військовій прокуратурі, підозрюваних уже затримали.

Про затримання вбивць рідні дізналися у день похорону. Про це на кладовищі їм повідомив командир частини, де служив Юрій Нікітюк. Сказав, що йому зателефонували з Києва колеги і передали таку новину. Жодних інших подробиць командир не сказав. Додав лише, що згодом все розповість слідчий. 

Партії хотіли попіаритися

Поховали полковника у Хмільнику, на місцевому кладовищі. Перед тим рідним і родичам довелося «відбиватися» від представників деяких політичних партій.

Прощалися з Юрієм Нікітюком на подвір’ї біля будинку, де проживає його батько. 

- Франц Захарович тільки недавно вийшов з лікарні, тому йому до останнього не повідомляли про трагічну загибель Юри, - каже пан Валентин. – Уже перед тим, як мали привезти тіло у Хмільник, попросили лікарів, щоб накололи його заспокійливими препаратами і сказали. 

Попрощатися із земляком зібралося дуже багато людей. З Києва приїхали побратими по службі. Поховали полковника з усіма військовими почестями. У траурній процесії йшли двоє діток, дружина, рідний брат із сім’єю. До слова сказати, брат Юрія Олег також військовий. Має таке само звання полковника. Тільки служить в Російській армії на далекій Камчатці.