Зеленський вручив орден родині загиблого лейтенанта Владислава Українця з Хмільника

• Лейтенант Владислав Українець з Хмільника загинув у перший день війни, а поховали його тільки через дев’ять місяців, коли Херсон став знову нашим. 
• Владислав так і не побачив сина, який народився після його смерті. Та батько встиг вибрати йому ім’я — Андрій.
• Маленький Андрійко був присутній, коли президент вручив мамі орден «Золота Зірка» його батька.

Посмертно присвоїли орден «Золота Зірка» Владиславу Українцю з Хмільника. Лейтенант загинув 24 лютого на Антонівському мосту.

«Підрозділ під командуванням вінничанина відбивав Антонівський міст поблизу села Раденськ Херсонської області. Знищили дві одиниці ворожої військової техніки разом із особовим складом, — зазначає голова ОДА Сергій Борзов. — Під час виходу батальйону з оточення разом із підлеглими лейтенант здійснював прорив. Владислав Українець вирішив закріпитись і зайняти оборону з метою забезпечення проходу колони батальйону. Знищив близько 50 ворогів. Рятуючи життя побратимів, потрапив під кулеметний обстріл».

Днями президент України особисто вручив орден родині загиблого військового. Тримісячний був там Андрійко був присутній.

«Він служив з моїм батьком»

У Владислава дуже символічне прізвище — Українець. Молодого чоловіка у Хмільнику усі добре пам’ятають. Дуже хороший, спортсмен. Його постійно бачили на турніках, коли виробляв на них різні трюки. У школі грав у футбол, а у Львівській академії сухопутних військ зайнявся боксом. Навіть отримав звання кандидата у майстри спорту з боксу. За розподілом потрапив служити до окремої мотопіхотної бригади імені Якова Гандзюка, командував взводом. Молодий лейтенант встиг понюхати пороху на Донбасі. Війна увірвалася в його життя не тільки потом і брудом, а й коханням.

— Ми познайомилися дуже романтично, — розповіла журналістам Владова дружина Катерина. — Владислав служив з моїм батьком. Коли я телефонувала татові по відеозв’язку, він мене побачив, а за кілька тижнів написав у соціальній мережі. Пізніше зізнався, що одразу закохався, та не наважувався познайомитися. А далі були довгі телефонні розмови про все на світі. Траплялось, що ми могли проговорити усю ніч… Уже після першої зустрічі Владислав освідчився, а через пів року знайомства, у серпні 2021-го, ми офіційно одружилися.

Вагітною опинилася в окупації

Востаннє Влад був вдома у січні. Катя до найменших дрібниць пам’ятає ті дні, проведені разом. Молода жінка вже знала, що вагітна. Тож будували багато планів на майбутнє, вибирали ім’я такому бажаному первістку. Влад дуже хотів, щоб сина назвали Андрієм.

— Він казав: «Хочу приходити додому, щоб мене чекала кохана дружина та дітки», — зі сльозами згадує Катя. — Я ніколи не забуду 24 лютого. Пам’ятаю все до дрібниць, ніби це було вчора. Востаннє я говорила з чоловіком зранку того дня. А десь біля 15-ї він написав повідомлення: «Я є, працюємо». І після цього більше нічого...

Бригада, де служив Влад, захищала Херсон. Тоді дуже багато було хаосу, плутанини. У його загибель рідні не хотіли вірити, тож шукали його по лікарнях, моргах. На жаль, дива не трапилось. 2 березня підтвердили найстрашніше — лейтенант Владислав Українець загинув.

Командир взводу прикривав на Антонівському мосту вихід батальйону з оточення. Лише після того офіцер почав відходити сам. Але не встиг…

Герой України

Того ж дня вийшов указ президента про присвоєння Владиславу Українцю звання Героя України.

Останній допис у соцмережі його дружини Катерини датується 6 березня:

«Мій коханий чоловік, рідний мій, спочивай з миром, мій Герой. Наш Герой. Герой України, посмертно.

Ти завжди був моєю опорою і підтримкою, ти був найкращим і назавжди таким для мене залишишся. Вибач, якщо робила або казала щось не так. Я буду любити тебе завжди. З великою повагою, гордістю і коханням назавжди ТВОЯ кохана дружина». У ті дні молода жінка, яка носила дитя під серцем, опинилася в окупації. Вона зуміла виїхати звідти і народити сина у вільній Україні. Вперше він зустрівся зі своїм татком на порозі отчого дому у Хмільнику біля цинкової труни. Малюк бачитиме тата лише на фотографіях, а коли підросте, мама розповість йому про нього. Щоб Андрійко міг пишатися славним прізвищем — Українець».  

Редакція «20 хвилин» висловлює щирі співчуття рідним загиблого Героя.

Нам є ким пишатися і за що боротися! Редакція RIA/20 хвилин, нагадаємо, має проєкт «‎Героям Слава!»‎. Розповідаємо вінничанам про наших неймовірних бійців, щоб слава про них та їхню мужність летіли далеко за межі України! Нам є ким пишатися!

Також ми часто пишемо про волонтерів та організації, які допомагають армії та постраждалим від війни. Всі історії зібрали у рубриці «Герої тилу». Почитати їх ви можете за посиланням.

Читайте також:

Нагороди за татусів. вісім нагцгвардійців з Вінниччини отримали ордени… посмертно

Жмеринка зустрічає Героя. На Донеччині загинув військовий Роман Буран

Диво під час війни. Іван Болюбаш, якого вважали загиблим, виявився живим

Слідкуйте за новинами Вінниці у Telegram.