Вінниця прощається з полеглими військовими Дмитром Матвіяшиним та Леонідом Кобчиком
- Вінничани Дмитро Матвіяшин та Леонід Кобчик полягли на війні.
- Сьогодні, 4 квітня, Вінницька громада прощається із Захисниками України.
- В обох чоловіків залишились дружини, діти та онуки.
Леонід Кобчик на війні з 2014 року
Народився 2 травня 1971 року у селі Кам'яногірка Дашівській селищній громаді Гайсинського району Вінницької області. Навчався в місцевій школі. Згодом вступив до Іллінецького аграрного коледжу. Після служби в армії разом із сім’єю переїхав до Вінниці. У місті працював на насіннєвому заводі у мікрорайоні Пирогова.
У 2014-2015 роках Леонід Степанович був в АТО/ООС. Брав участь у боях за 32-й блокпост, пізніше названий «долиною смерті».
У часи повномасштабного вторгнення не залишився осторонь та пішов на фронт захищати Україну. Воював у складі 79-ї окремої десантно-штурмової бригади, поблизу Мар’їнки. Загинув 1 квітня 2024 року під час мінометного обстрілу біля Новомихайлівки Покровського району. Йому було 52 роки.
У Леоніда Степановича залишилась дружина, син, невістка та 4-річний онук.
«Тато любив допомагати людям, любив життя, любив сім’ю. Дуже чекав зустрічі з онуком. Коли дідусь телефонував, онук хапав телефон і цілував його, так сильно любив дідуся…», — згадують рідні.
Прощання
- Відспівування відбудеться 4 квітня о 12.00 в Храмі Покрови Пресвятої Богородиці (Пирогова 157-А).
- Поховають воїна о 13.00 на місцевому кладовищі.
Дмитро Матвіяшин
Народився у Вінниці 22 березня 1988 року. Був учнем та випускником ліцею №29. Після здобуття середньої освіти вступив до Вінницького національного аграрного університету, де здобув фах інженера-механіка. Працював на приватній фірмі. У вільний час любив порибалити зі старшим сином, займався футболом.
Разом із дружиною Інною виховував двох синів: 13 і 10 років. Проте спокійне життя сім’ї перервала війна.
11 січня 2024 року чоловік пішов на службу, пройшов навчання. Воював у складі 71-ї окремої єгерської бригади десантно-штурмових військ Збройних Сил України.
За словами рідних, воювати Дмитро пішов заради старшого брата, який понад рік перебуває на службі. Не міг залишатися в тилу, поки на фронті, ризикуючи своїм життям, воює брат.
Загинув Дмитро Васильович 28 березня 2024 року під час виконання бойових завдань під населеним пунктом Новокалинове Донецької області.
«Дмитра дуже цінували його куми, всі рідні, батьки. Мама Дмитра кожною клітинкою душі відчувала його стан, настрій. Він був чудовим батьком. Ми одружені 14 років, у нас була ідеальна сім’я. Ми дуже один одного любили… У нас були великі плани на майбутнє. На жаль, їм вже не судилося здійснитися…», — говорить дружина полеглого воїна.
Прощання
- Прощання 4 квітня о 9.30 за адресою: вул. С. Зулінського, 39.
- В останню путь воїна проведуть живим коридором. О 10.00 з Героєм прощатимуться біля ліцею №29.
- О 12.00 відспівування у Спасо-Преображенському соборі.
- Воїна поховають на Алеї Слави Сабарівського кладовища близько 13.00.
Вічна пам’ять Героям, які віддали своє життя за свободу України!
Редакція RIA/20 хвилин, нагадаємо, має проєкт «Героям Слава!». Розповідаємо вінничанам про наших неймовірних бійців, щоб слава про них та їхню мужність летіли далеко за межі України! Нам є ким пишатися!
Також ми часто пишемо про волонтерів та організації, які допомагають армії та постраждалим від війни. Всі історії зібрали у рубриці «Герої тилу». Почитати їх ви можете за посиланням.
Читайте також:
«Робимо ставки, де знову перейдуть дорогу на Соборній». Чому вінничани байдужі до полеглих воїнів?
«Піду за тата воювати». Після загибелі батька син вступив до військового ліцею
Слідкуйте за новинами Вінниці у Telegram.
