«Вінниця постійно під ворожими ударами»: велике інтерв'ю з речником Повітряних Сил Юрієм Ігнатом

Юрій Ігнат

• Одним з найбільш медійних облич Українського війська сьогодні є полковник Ігнат. Саме він щодня розповідає усім нам про роботу ППО, збиту ворожу авіацію та дрони-камікадзе, а також пояснює, навіщо потрібні винищувачі F-16, на що здатний ЗРК Patriot тощо. 
• У великому інтерв'ю журналісту Михайлу Курдюкову речник Повітряних Сил розповів про атмосферу в штабі перед самим початком великої війни; те, як Командувач віддавав перший наказ знищувати росіян; Ракети Калібр, які вдалося збити на підльоті до Вінниці; а також про повітряні дуелі навколо нашого міста. 

Журналіст та автор цього матеріалу Михайло Курдюков створив YouTube-проєкт «Вони говорять». Під час своїх інтерв'ю він спілкується з відомими та впливовими вінничанами, яким є що розповісти широкій аудиторії.  

Розмова з Юрієм Ігнатом — це перший випуск проєкту. Текстові версії інтерв'ю з іншими гостями виходитимуть на сайті «20 хвилин». Розмови у форматі відео — на каналі «Вони говорять». Підпишіться, щоб нічого не пропустити. 

Давайте відмотаємо час назад та пригадаємо, як ви дізналися про неминучість російського наступу?

— Запах війни відчувався задовго до повномасштабного вторгнення. Ми бачили багато повідомлень в інформаційному полі, зокрема від західних партнерів, розвідки. Суспільно по-різному сприймало це, але всередині Збройних Сил, зокрема в Повітряних Силах розуміли, небезпеку та загрозу. Ми мали інформацію, скільки ворожої авіаційної техніки розташовано довкола наших кордонів. Перед самим вторгненням кількість зросла до 750 літаків та гелікоптерів.

Повітряні Сили розуміли, що потрібно готуватися до можливого вторгнення. Яким саме воно може бути ніхто до останнього не розумів. Не зовсім зрозумілою залишалася справжня мета путінського режиму. Розглядалися три основні варіанти: «визволення» Донецької та Луганської областей, прокладання сухопутного коридору до Криму, або ж їх цікавить вся Україна. На жаль, це був третій сценарій.

У перший же день ми зазнали серйозного удару. Били по наших радіолокаційним військам, командним пунктам, зенітно-ракетних військах та авіації.

Яка атмосфера панувала в штабі Повітряних Сил в ніч проти 24 лютого?

— Атмосфера була тривожною. Тому що невідомо було, що саме ворог замислив, як ми будемо відбивати його атаки, як відреагує на вторгнення Захід. Наша держава одразу просила закрити небо або надати нам засоби, щоб ми зробили це самотужки.

У мене були розвіддані. На них було видно рух колон: одна довжиною 80 кілометрів на Херсонському напрямку, інша — 60 кілометрів на Чернігівському. Можете уявити собі, що таке колона військової техніки 60 чи 80 кілометрів? І таких колон багато.

Орки лізли до Києва. Очевидно, що вони хотіли зробити. Атакували й Житомирську область. У Вінниці ми також готувалися зустрічати окупанта. Коли прийшло розуміння, що дамо ворогу бій, з'явилося натхнення.

Цікаво дізнатися, як командувач Повітряними Силами генерал-лейтенант Микола Олещук віддав команду знищувати росіян. Ви були поряд у той момент?

— Це виглядало по-військовому: «Знищити!», і все. Я не можу передати цього дослівно, але він, людина стримана, говорив емоційно: «Будемо їх… Не дамо їм тут легкої прогулянки».

І дійсно, наші зенітно-ракетні комплекси із засідок били по ворогу. Інакше ми просто не могли, тому що росіяни били по нам усім, що мали: Іскандерами, Точками-У, Калібрами і навіть Кинджалами. Кинджалами били по пріоритетних цілях, адже збити їх тоді ми не могли. На той час ми не могли їх навіть побачити. 

Завдяки грамотно продуманому виводу авіації та зенітно-ракетних комплексів з-під удару вдалося зберегти більшу частину техніки. І ця техніка одразу почала працювати.

Наші пілоти вилітали нізвідки та йшли напролом. росіяни прекрасно знають тактико-технічні характеристики наших літаків, і те, що наші літаки сліпі проти них. Вони бачать нас з відстані втричі більшої, аніж ми їх. По технологіям вони були вищими на 2-3 голови. За кількістю техніки також разів у 5-6 ми відставали.

Це ніби бути з пістолетом Макарова і стріляти по цілях на відстані в сто метрів. Куля туди не добиває. І в той самий час по тобі зі ста метрів стріляє кілька автоматників, та ще й з коліматорними прицілами. Ось таке приблизно було співвідношення російської авіації до нашої. 

Завдання наших пілотів було не так знищити, як протидіяти їм. Вони летіли лоб в лоб на гранично низьких висотах. Потім вони несподівано виринали, зустрічали ворога та змушували його реагувати. Ворог розумів, що у нас хоч і МіГ-29, але він також має ракети і може знищувати. Ворог відлітав в сторону, а там у засідках на нього вже чекали наші. Так і збивали. 

Виглядає, як самопожертва наших пілотів.

— А іншого виходу немає, бо воювати треба було тим, що є. Треба було захищати свою сім'ю, дітей, які залишилися внизу. Льотчики прекрасно знали рельєф місцевості. Це допомагало. Патріотизм, самопожертва — усі чесноти присутні.

Куди найбільш глибоко від кордонів залітала російська авіація?

— Літали у Житомирській області. Були вертольоти під Києвом. Вони хотіли знищити Повітряні Сили та завоювати перевагу в повітрі. Відбити аеродроми навколо Києва та висадити на них десант. Однак їх зустрів героїчний спротив Повітряних Сил та інших Сил оборони. Усі розуміли, що летовища здавати не можна.

Аби не дати російським літакам сісти, підірвали злітно-посадкові смуги. Є чимало героїчних історій як з пілотами, так і з зенітниками, і з радіотехнічними військами. Навіть дівчата, які у більшості своїй служать у радіотехнічних військах брали до рук автомати і крошили рускій десант. 

На другий день великої війни наш пілот на Су-27 на підльоті до Вінниці знищив російський штурмовик Су-25. Відомо, що російський пілот катапультувався, його шукали, Оце й все. Мені, як вінничанину, хотілося б більше знати про цю подію. Чи можете ви якось її доповнити?

— Треба підіймати архіви і освіжити пам'ять. Інтенсивність бойових дій тоді була такою високою, що загадати все дуже важко. У сучасній війні, з сучасними літаками, таких повітряних боїв трапляється одиниці. Зараз вони відбуваються на великих відстанях: хто перший захопив ціль своїм радаром і випустив ракету, той і виграв.

Льотчики на менш технологічних літаках програють в цьому плані. Тому повітряна дуель на Вінниччині, про яку ви кажете, велика рідкість.

Але їм дали прикурити?

— Звичайно. За півтора місяця зухвалості в українському небі вони понесли втрати та відійшли. Зрозуміли, що з такими темпами вони взагалі залишаться без сучасних літаків, а головне — без льотчиків. 

Ви якось казали, що якби ми не втримали небо, Маріуполем та Бахмутом була б вся країна.

— По Бахмуту більше артилерія працювала, а в Маріуполі вони скидали бомби, вагою в тонну чи більше. До Харкова вони також прилітали на околиці та бомбили місто. Вони думали, що українські військові ходитимуть з ПЗРК «Стінгер» та підловлюватимуть їх. Та вийшло інакше. Завдяки правильній організації ППО їх вдавалося знищувати. 

Які зараз пріоритетні цілі для росіян. Мабуть, вони полюють на ЗРК «Петріот»?

— Вони на все полюють. Їхнє завдання знищити якомога більше західної техніки. «Петріоти» їм потрібно бодай десь знищити, хоч на своїх фейсбуках, хоч у Телеграм-каналі соловйова. Це ідеологічний момент для них, показати, що їхнє озброєння краще за західне. 

До речі, про «Петріоти». Ми бачимо, що з весни вони відправляють до пекла російську авіацію, знищують «невразливі» Кинджали. Після збиття перших таких ракет Командувач Повітряними Силами сказав, що це історична подія. Цікаво, чи не було в тому екіпажі вінничан?

— Я спілкувався з хлопцями, які повернулися з навчань за кордоном та заступили на бойове чергування. Там бійці з різних регіонів. Можливо, хтось з них з Вінниці, але зараз ми не можемо про них розповідати. 

Яка ваша особиста реакція на збиття перших ракет Кинджал?

— Перше враження: «Та ну?». А вже ближче до ранку я отримав підтвердження того, що дійсно збили Кинджал. Це неймовірна радість. Мурахи побігли тілом. Потім було ще шість Кинджалів. Як виявилося, ця ракета не така вже й недосяжна ціль. 

Поговоримо про жінок у Повітряних Силах. Наскільки я знаю, наші офіцерки пілотують і вертоліт Мі-8, і винищувачі. А ще на початку інтерв'ю ви говорили про зенітно-ракетні війська, де жінки також себе дуже гідно проявляють.

— Жінка в армії сьогодні зайняла гідне місце. Вони на рівні з чоловіками виконують бойові завдання на різних спеціальностях. Немає у нас жінок-винищувачів. Є в транспортній авіації жінки-пілоти, штурмани. Загалом у Повітряних Силах служать тисячі жінок на різних посадах. 

14 липня 2022 року росіяни вдарили Калібрами по середмістю Вінниці. Майже 30 загиблих цивільних. І це при тому, що прилетіли 2 з 4 ракет. Дві інші перехопили наша ППО. Чи відомо вам, куди летіли перехоплені ракети?

— Було п'ять ракет Калібр. Їх запустили з акваторії Чорного моря. Ракети на Вінницю заходили з різних напрямків, розділившись на дві групи. В групі з трьох ракет вдалося знищити дві. Інші зайшли зі зворотного напрямку, щоб розосередити увагу ППО. 

Три ракети прилетіли фактично одночасно. Дві влучили у Будинок офіцерів. Одна вдарила по площі Перемоги, де був медичний центр. Саме в ньому того дня загинула більшість людей. 

Тобто всі п'ять ракет мали впасти саме на площі?

— Так. Вінниця, як і всі ніші регіони, постійно під ворожими ударами. У нас тут штаб Повітряних Сил. Туди також прилітали ракети.

Чи є в росіян якесь потужне озброєння, яке вони досі не використали? Чи останній їхній туз у рукаві — це ядерка?

— Ядерна зброя — це не просто туз у рукаві. Це засіб маніпуляції в інформаційному просторі. російська пропаганда дієва і вони продовжуватимуть застосовувати її. Надалі частіше згадуватиметься словосполучення «ядерний удар», що насправді є шантажем. Ми ж бачимо ситуацію довкола Запорізької АЕС. Вона впливає на багато рішень наших західних партнерів про надання Україні того чи іншого озброєння. Ніхто з них не хоче ескалації та випробування на своїй країні бодай маленької, але ядерної бомбочки.

Думаю, що на якихось закритих переговорах росія отримала сигнали від Сполучених Штатів та Китаю про наслідки, якщо вони спробують зробити щось ядерне. 

Припустимо, що росіяни запускають по Україні тактичний ядерний боєприпас. Чи є у нас можливості його перехопити та знищити?

 — А яка різниця, який боєприпас? Він є повітряною ціллю, яку потрібно знищити в будь-якому разі. Сьогодні ми можемо знищувати ракети типу крилатих. Балістику можна перехоплювати «Петріотами». 

Наразі у нас оприлюднено інформацію про два дивізіони «Петріот». Цей комплекс може діставати балістичну ракету в радіусі 40 кілометрів. Всього лише. Для протидії тактичним загрозам треба мати засоби, враховуючи, що кожна ракета може нести ядерний заряд: Іскандер, Кинджал, Х-22 та інші. Чи будуть в нас засоби, якщо таке летітиме? На жаль, сьогодні їх мало. Для більш ефективного знищення там потрібні F-16.

Усі тільки й говорять, що отримання Україною винищувачів F-16 переломить хід війни на нашу користь. Чи дійсно це так?

—  Я зробив все для того, щоб всі про це говорили. На день у мене по 20-30 включень в ефіри, на яких я говорю одне й те саме. Але це офіційна позиція України, її потрібно донести.  

Ми маємо розуміння, який літак нам потрібен і для чого він нам потрібен. Де його можна взяти і хто за нього заплатить. Де його обслуговувати та яке озброєння до нього потрібне. 

По два літаки ніхто передавати не буде. Зазвичай їх передають ескадрильями (від 12 до 24 літаків — авт.). Це вже повноцінні авіаційні підрозділи, здатні виконувати бойові завдання. Мова про завоювання переваги в повітрі на окупованих територіях. Це допоможе відтіснити російську авіацію. 

F-16 може на більш-менш однаковому рівні з Су-35 бачити його та знищувати. Завдяки широкому спектру озброєння можна завдавати далекобійних та високоточних ударів по угрупуваннях та складах ворога. Це допоможе нам знекровлювати їх і захистити країну зсередини. Тобто знищувати ракети та дрони-камікадзе, якими атакує нас ворог. Для виконання таких завдань нам потрібно щонайменше кілька ескадрилій.

Читайте також:

«Історія має величезний виховний потенціал»: інтерв'ю з директором архіву Юрієм Легуном

«Сам не знаю, як зміг до нього повернутися» — художник Олександр Нікітюк про мистецтво під час війни

«З Божою допомогою московський патріархат зникне»: велике інтерв'ю з Софронієм Чуприною

Слідкуйте за новинами Вінниці у Telegram.