Війна — не завада любові: історія сапера зі Жмеринки Івана та його коханої Яни
- Жмеринчанин Іван Крижановський пішов добровольцем на війну та опанував професію сапера.
- Поруч з ним — дівчина Яна, яка вже «на ти» зі зброєю і вміє розрізняти протитанкові й протипіхотні міни.
- Військовий поділився своєю історією.
Доброволець
«Я міг відкосити від мобілізації, але пішов до військкомату добровольцем заради того, щоб в моєму рідному місті не повторилися історії Бучі, Ірпеня…», — твердо відповідає Іван Крижановський.
І хоча у школі Іван вчитися не хотів, середній бал був «два-три», на сапера екзамен він здав на 94 зі 100, хоча «прохідний» 60 балів.
Потім так само на відмінно здав медичні іспити та екзамен на гранатометника. Закріпив знання на практиці у Великій Британії, коли проходив з побратимами стажування, передає видання zhmerynka.city.
«Навчався на гранатометника, а потім на сапера, стажування пройшов в Британії, а за дійсно хороші знання і поради вдячний інструктору 199-го навчального центру Максиму Римбалюку, який, до речі, служив у 95-й разом із нашим секретарем міської ради Вадимом Кожуховським», — розповідає Іван.
Єдність, рішучість, хоробрість
«Єдність, Рішучість, Хоробрість» — ці принципи Десантно-штурмових військ Збройних Сил України стали для Івана Крижановського ключовими під час його служби у 81-й Окремій аеромобільній бригаді другого аеромобільного батальйону.
Відзнаки воїна
За мужність і героїзм, виявлені у захисті державного суверенітету і територіальної цілісності України, вірність Українському народові і військовій присязі, незламність духу, зразкове виконання військового обов’язку та високий професіоналізм, проявлений в умовах збройної агресії російської федерації проти України Іван Крижановський нагороджений відзнакою Міністра оборони України «Хрест десантно-штурмових військ», відзнакою «Золотий хрест» від Головнокомандувача Валерія Залужного та численними грамотами і подяками.
Серця б’ються в унісон заради майбутнього
Іван — випускник Жмеринського ліцею №1, Яна — ліцею №4. Знайомі з дитинства, навчилися цінувати дружбу і відчули, що таке розлука через війну.
На питання чи можлива любов на війні, закохані в один голос відповідають: «А який сенс життя без любові? Наші серця б’ються в унісон заради майбутнього!»
Але і відстань не злякала закоханих.
«У той день, коли я приїхала з-за кордону, Іван виїхав на фронт, і це було дуже боляче. Він в основному був у Луганській та Донецьких областях, куди мені, звісно, не можна було навіть рипатися… Але я все-таки змогла побачити рідні очі, і навіть отримати «на горіхи» за те, що вчасно не впала на землю під час обстрілів в Лимані. Як я мала виконати наказ «лягай на землю», якщо я була в нових лосинах?», — з усмішкою розповідає Яна.
«Ох ці дівчачі штучки! В мене тоді ледь серце не стало, звісно, що я хвилювався за неї! Але і щасливий був, що вона подолала стільки кілометрів до мене в Краматорськ!», — говорить Іван.
Пара має татуювання із символами України, слов’янської і трипільської культури, однакові образи в одязі та одну любов на двох.
Редакція RIA/20 хвилин, нагадаємо, має проєкт «Героям Слава!». Розповідаємо вінничанам про наших неймовірних бійців, щоб слава про них та їхню мужність летіли далеко за межі України! Нам є ким пишатися!
Також ми часто пишемо про волонтерів та організації, які допомагають армії та постраждалим від війни. Всі історії зібрали у рубриці «Герої тилу». Почитати їх ви можете за посиланням.
Читайте також:
«Робимо ставки, де знову перейдуть дорогу на Соборній». Чому вінничани байдужі до полеглих воїнів?
«Поранені кричать не так від болю, як від травматичного шоку» — лікар повернувся з фронту
Слідкуйте за новинами Вінниці у Telegram.
