«Прадіда репресували за пуд зерна». Віктор Бронюк поділився болючою історією своєї родини
- У День пам’яті жертв Голодомору лідер гурту «ТІК» розказав трагічну долю свого прадіда Семена, якого репресувала радянська влада.
- У рідному селі Віктора Бронюка Соколова Хмільницького району дотепер місце, де колись був земельний наділ прадіда, називають Семеновим Яром.
- Символічно, що у перші дні повномасштабного наступу рф саме туди впали рештки російської ракети, підбитої зі звичайного кулемета нашими безстрашними захисниками.
— У День пам’яті жертв Голодомору у нашій родині ми обов’язково запалюємо свічку у пам'ять про всіх замордованих українців і, зокрема, мого прадіда Семена, — розповідає Віктор Бронюк. — Вся його вина була у тому, що він, як справжній українець, був гарним, працьовитим господарем. Мав свою землю, худобу, пару коней — тому, звісно ж, радянська влада одразу оголосила його куркулем. Коли все до крихти забрали, прадід, аби прогодувати дружину і трьох дітей, був змушений піти працювати у колгосп. Його назначили охоронцем колгоспної комори. І коли під час голоду зі сльозами і благаннями, що діти пухнуть, прийшов родич просити зерна, прадід сказав: «Я відійду в сторону, а ти бери, скільки треба». На жаль, все, що взяв — пуд, тобто 16 кг зерна — той «родич» відніс радянським посіпакам. Здав мого прадіда і додому він вже не повернувся…
Про долю прадіда дізнався у середині 90-х
Про долю прадіда Віктор Бронюк дізнався у старшому шкільному віці і каже, саме тоді почав захоплюватися історією України.
— У родині ця тема довгий час була забороненою. Та мені, дитині радянського союзу, якого у школі як і всіх інших тоді вчили, що «всі народи — брати», завжди дивувало, чому мій дід, мамин тато, будучи поважною людиною у селі — головою ревізкомісії у колгоспі, не був членом комуністичної партії. Виявилося, не був принципово. Бо не пробачив радянському союзу те, що вони забрали і вбили його батька, — ділиться Віктор Бронюк. — Про смерть прадіда мені розказали лише у 90-х, коли нарешті люди більше почали говорити про Голодомор і репресії, які насправді були майже у кожній українській родині. Саме у той момент я усвідомив, що все, що нам розказували у радянській школі, було дуже далеким від реального життя. Ідеологія будувалася на міфах і крові наших людей, яких росіяни-самозванці, які чомусь назначили себе нашими «старшими братами», протягом всієї своєї історії ненавиділи. Просто за те, що ми, українці, є.
«Селянські повстання — ще одна правда, яку чомусь досі замовчують»
— Коли згадуємо жертв Голодомору, всі ми маємо пам’ятати ще одну правду, про яку чомусь досі не так багато говорять — це величезні селянські повстання. Насправді українців винищували не як покірних телят. Із початку колективізації селяни згуртовувались і ставали до боротьби проти радянського гніту. Зокрема, дуже масові були повстання на Поділлі — хто про це вперше чує, неодмінно погугліть, поцікавтесь, почитайте, щоб знати правду, — звертає увагу Віктор Бронюк. — Різня під час селянських повстань була страшенною і саме тому із москви й надійшла вказівка викорінити той дух вольності й винищити непокірну українську націю найбезжальнішим шляхом — заморивши голодом. Аби внаслідок геноциду нарешті «приборкати» бунтівних українців, щоб страх навічно поселився у їхніх душах і пам’яті... На деякий час це певним чином вдалося. Болюча правда про Голодомор і репресії замовчувалась. Мені у школі розказували, що основною причиною найбільшого голоду 1932-1933 років нібито був неврожай, хоча насправді рік був вдалим, урожаю зібрали достатньо і причина була одна-єдина — зумисний, жорстокий геноцид українського народу. Це потрібно знати і пам’ятати кожному! Війна, яку маємо нині — не сьогоднішня. Вона триває сотні років. росіяни нас системно нищили і якщо хтось іще надіється, що вони раптом «одумаються» — це глибока помилка. Історія говорить про інше.
«Рештки російської ракети впали саме на ділянці прадіда»
— Все, що залишилося від мого репресованого прадіда Семена — місце, де колись був його земельний наділ, яке донині у моєму рідному селі Соколова називають Семенів Яр. Символічно, що у перші дні повномасштабного наступу саме туди впали рештки російської ракети, підбитої зі звичайного кулемета нашими безстрашними захисниками, — говорить Віктор Бронюк. — Майже 100 років пройшло, а від «псевдобратів» досі прилітають привіти і ми вкотре бачимо їхню звірячу сутність. Біль минулого сьогодні для всіх нас подвоєний реаліями сьогодення. Та я неймовірно пишаюся нашим народом і нашими людьми, які попри всі випробування, сьогодні дають настільки потужний опір. Без крихти сумніву знаю, що ми все подолаємо, і Перемога неодмінно буде за нами!
Читайте також:
Пляшка проса у музеї. Історія зерна, схованого і загубленого у голодному 1932 році
«Навіть в часи голоду були люди і ті, кого складно людьми назвати...» Спогади про голодомор
Слідкуйте за новинами Вінниці у Telegram.
її зі свого роду!