Постріл — найприємніша мить! Розповідає командир протитанкового взводу з позивним Відьмак

• До війни був бренд менеджером мережі ресторанних комплексів. Тепер — командир відділення протитанкового взводу.
• Після війни пообіцяв дружині, що поїдуть в Крим на відпочинок. А шо зараз?
• Розповідь бійця, що служить у вінницькій бригаді ТрО. 

Про нашого земляка, що має позивний Відьмак, розповіла у себе на сторінці 120-та бригада територіальної оборони Збройних Сил України. 

— Найголовніше у нашій справі — це, напевне, ідеальне виконання своїх завдань кожного бійця з розрахунку. Тоді ти зосереджуєшся на своїй роботі, а не перевіряєш інших, бо довіряєш, — каже військовослужбовець із позивним Відьмак. — Коли я дивлюсь в приціл і ловлю в ньому ворога, якщо пряма наводка, то впевнений, що мене прикривають, що водій в машині й готовий вивозити нас при потребі, що координати вірні і пташка слідкує за правильною коректировкою. А побратими знають, що я не промахнусь. Впевнений в хлопцях, що без відповідного рішення ніхто не побіжить від пострілів чи від вибухів. Впевнений, тому що ми вже були в бою і поповнили кількість «добрих руzких».

Наразі Відьмак — командир відділення протитанкового взводу. Безпосередньо командир розрахунку СПГ-9. Відповідає за підготовку особового складу, за їх моральний стан, також за правильне зберігання зброї та її експлуатацію. Поки на ротації, то навчає інші підрозділи користуватися СПГ-9. А до початку повномасштабного вторгнення Відьмак був цілком успішним професіоналом у своїй справі: відкривав бари, був бренд менеджером мережі ресторанних комплексів.

В тероборону захисник потрапив випадково, так як в принципі не знав, що є такі підрозділи, адже військовою справою не цікавився. В перший день вивіз дружину з донькою до батьків в село, там було спокійніше. Два дні побув з ними, для адаптації. І ввечері сказав коханій, що йде на війну.

— Мені здається вона не повірила, — пригадує Відьмак. — Зранку подзвонив друзям і запитав, хто де? Щоб чим швидше отримати зброю. Військомати відпали відразу, так як там черга на декілька днів. І мій побратим, який раніше був в АТО порадив приєднатися до нього в ТрО. Чесно скажу, мені без різниці, в якому роді військ виконувати свій обов’язок, головне давати відсіч ворогам.

Військовослужбовець зізнається, що найбільші труднощі з якими доводиться стикатися там, на передовій — це транспорт. Тому що в побратимах впевнений, а транспорт інколи «підводить».

— Можливий приліт і все, ми не можем зробити тактичний відступ, — каже захисник, — особливо коли ми «накидали по цілі» і робимо ноги швиденько, а машина під вагою застрягла. Ми всі лізем в бус, тягнем туди СПГ-9, дрон, і себе в броні та зі зброєю. І все «банка шпротиків повна». Але і в таких умовах ми працюємо, як єдиний механізм. Як після стискання пружина стає на своє місце в лічені секунди, так і хлопці — без паніки і метушні вистрибнули. Один ставить СПГ-9, другий — приціл, вже інший — крутить снаряд, командир зорієнтуватися встиг, наносить орієнтири, власну позицію, ціль. Готові: кут, рівень, дальність. Пташка слідкує за ворогом. Постріл — найприємніша мить! Мить, для якої ми тренувались, для якої ми пішли з теплих домівок, мить, через яку нам буде не соромно подивитись в очі брату у Вальгаллі та сказати: «Я помстився!»

— Взагалі звістки про знову загиблих побратимів дають нам більше агресії, менше страху і велику спрагу до помсти. Однак ми не такі безсердечні, як наші вороги, — каже військовослужбовець. — Наприклад, коли ми перебували у Слов’янську, я знайшов цуцика, який жив зі мною у бліндажі. Назвав «Патрон». Він не раз життя нам рятував. Були випадки, якщо пес різко побіг в бліндаж, то всі відразу ховаються, бо щось летить в нашу сторону, і через пару секунд вже чути вибухи. Багато хто говорив мені, що він принесе мені смерть, так як здасть гавканням у невідповідний момент, а вийшло навпаки. І в наряд зі мною бігав, поводив себе дуже тихо, і максимум на звук, встав і вушка свої піднімав, і в той же час я теж завмирав і прислуховувався.

— Вся ця боротьба заради наших рідних, — розповідає далі воїн. — Єдиний позитив, це коли дружина і донька надсилають фото, де вони на нашій даній Богом землі, посміхаються. Звісно, дуже приємно, коли донька говорить, що я її герой, але вона це говорила, коли я її пачку чіпсів відкривав або сок. Приємно, що дружина бажає мене вже бачити в дома, а не коли буде перемога і коли я класним хлопаком вернусь. Що їй потрібен Я, а не воїн з медалями. Після війни пообіцяв дружині, що ми поїдемо в Крим на відпочинок. Це все в майбутньому, але зараз в нас є шлях і є мета — вигнати загарбників з України. І ми це зробимо! Разом до перемоги!

Редакція RIA/20 хвилин, нагадаємо, має проєкт «‎Героям Слава!»‎. Розповідаємо вінничанам про наших неймовірних бійців, щоб слава про них та їхню мужність летіли далеко за межі України! Нам є ким пишатися! 

Також ми часто пишемо про волонтерів та організації, які допомагають армії та постраждалим від війни. Всі історії зібрали у рубриці «Герої тилу». Почитати їх ви можете за посиланням.


Читайте також:

Скільки платять добровольцям, що пішли в ТрО, та як отримати учасника бойових дій? Питання і відповідь

Військовослужбовці Сил територіальної оборони: які права та гарантії соціального захисту вони мають

Скільки заплатять за поранення військового, захоплення в полон, загибель? Відповідаємо на питання

Слідкуйте за новинами Вінниці у Telegram.