Покинули все і втекли від війни заради дітей. Зворушлива історія незламної патронатної сім’ї Козлових
- Родина Козлових була вимушена через війну разом з чотирма патронатними дітьми та однією рідною донькою покинути власну домівку в Дружківці.
- Як сім'я з семи людей порається з усіма труднощами на їхньому шляху? Розповідаємо у матеріалі.
Людмила та Олександр самі родом з Херсонщини. Там вони вчилися, познайомилися й одружилися. Створивши вже власну родину, вони мали рідних дітей: двох доньок та сина. Однак, коли рідний син загинув, потрапивши на мотоциклі під потяг, вони задумалися про усиновлення. Тоді їм порадили спочатку бути патронатом, оскільки потім буде простіше з усиновленням.
До початку повномасштабного вторгнення, вони жили під Авдіївкою, працюючи патронатними вихователями. Пізніше Олександру та Людмилі запропонували роботу в Дружківці при церкві, де був організований дитячий притулок. Саме звідти і всі патронатні діти, які зараз разом з ними живуть.
Не могли покинути дітей
Оскільки ще з 2014 року ми жили у прифронтових містах, то знали, що таке вибухи та обстріли.
— Селу нашому (Новобахмутівка — авт.) добре діставалося, постійно в підвалах ховалися, діти осколки з хати й по подвір'ю збирали, — пригадує родина. — Але ми не виїжджали. Можливо, і цього разу ми не виїхали б, але через те, що з дітьми, то соціальні служби сказали, що їх просто заберуть.
А за два дні, до початку повномасштабного вторгнення, як розповів Олександр, він спілкувався з мамою дітей і зрозумів, що немає як віддавати їх.
— Очі в неї ніякі, наркотики плюс горілка, то вона ніяка. Куди їй дітей залишати? — діляться спогадами Козлові.
Зараз у родині семеро осіб: Людмила, її чоловік, четверо патронатних дітей та одна рідна донька. Наймолодшому всього десять місяців, далі дівчинці Ані чотири з половиною роки, двом хлопчикам братикам 12 і 14 років, і найстаршій сімнадцять.
— Ми просто під'їхали до завідувача притулку і там нам пояснили, яка ситуація. Я приїхав додому, сіли в кухні за столом і говоримо, що, мовляв, або виїжджаємо, або дітей забирають. Женя (завідувач притулку) каже: «Ти як?» Я кажу: «Не хочу дітей віддавати», — розповідає Олександр. — А дітей шкода було, бо от взяти навіть Анічку, то коли ми її забрали, вона майже рік їла дві мої порції за раз. Від'їдалася дитина. Я запитав якось чого вона так їсть, то мені розповіли, що поки батьки п'ють, то дитина кришки з чипсів та хліба збирає, а їй тільки водичку з бутилочки дають.
Тому прийняли рішення заради дітей виїжджати, лише до Дніпра дорога в родини зайняла одинадцять годин, а всього їхали три дні, спочатку до Хмельницького, а потім і Вінниці дісталися. Як кажуть, взяли з собою лише найнеобхідніше.
Випробування не завершилися
На сьогодні сім'я мешкає в селищі Сутиски.
Приїхали на Вінниччину 12 квітня 2022 року, жили спочатку в Сутисківському інтернаті, але через те, що його хотіли розформувати, почали шукати житло.
— Родина велика і це дуже велика проблема з пошуком житла, п'ятеро ж дітей…, — каже Людмила. — Але з Божою поміччю і допомогою віруючих людей нам надали будинок в Яришівці, ми там пів року прожили.
Оскільки у Людмили та Олександра є ще старша донька, в якої є вже свої двоє дітей, і вона зв'язалася з волонтерами, які допомогли родині з пошуком будинку.
На новому місті в Сутисках родина не побоялася тих перешкод, які підкинула доля.
Коли приїхали, то до будинку неможливо було підійти через зарослі, не кажучи вже про те, що умов там ніяких не було. Однак вони не опустили руки й навіть змогли облаштувати комфортне житло для п'ятьох дітей.
— Хвіртку не можна було відкрити, а підлога в будинку провалювалася. Але до речі з решток підлоги ми змогли зробити прекрасну огорожу, — говорить подружжя. — Спочатку підлогу залили, потім плитку поклали, стелю зірвали, підняли пристройку на два шлакоблоки, зробили стіни, теж плиткою обклали, зробили туалет, ванну, душ, адже тут нічого не було. Ні води не було в хаті, то і її провели. Каналізацію викопали на три метри. Багато роботи зроблено… Хоч зараз ніби дивимося і думаємо: «А що ми зробили? Проте як-не-як ми чотири місяці день в день працювали».
Батьки також зізнаються, що і діти допомагали, старші патронатні хлопці, і навіть хлопець рідної доньки разом з батьком осторонь не залишалися.
Щоб продовжити роботи, потрібні матеріали для будівництва, а також для обігріву будинку хотіли б мати невелику буржуйку, бо, наприклад в кухні та ванній кімнаті зовсім немає опалення. Ну і також зауважують, що для будинку потрібен конвектор газовий.
— Бо в нас газ є, але там така гарєлка, що там відро газове одразу горить, там стара-стара гарєлка. А якби нам оцей конвектор газовий, як зараз оці нові економні, то взагалі було б супер, — зізнається Людмила Козлова.
Завжди працювали, щоб мати своє
Олександр Козлов розповів, що під Авдіївкою вони мали сімейний бізнес, тримали пів гектара городу зі своїми виноградниками.
— Ну це в мене 46 сотих було разом з будинком, — розповідає чоловік. — Там було 62 чи 63 сорти винограду. Дуже багато їх було.
Крім винограду мали теплиці, розсаду, огірки, помідори вирощували. Однак, найбільше сил та десять років пішли саме на виноградники. І лише останні роки бізнес почав родинні окупатися.
— Як раз в повну силу почали виноградники працювати, почали віддавати те, що в них вклали. А потім нам довилось покинути все, — каже Олександр.
Однак, навіть на новому місті крім облаштування будинку для комфортного життя, наполеглива родина облагородила ще город. І вже мають плани, що вирощуватимуть на ньому.
— Хочу купити знову винограду. Зробимо потім ще теплицю гарну, десь метрів 35 — 30, і хочу на наступний рік цибулі, часнику і дині з кавунами засадити, — каже чоловік.
Інтерв'ю у родини Козлових брав головний редактор RIA/20 хвилин Вадим Павлов. Завітали до патронатної сім’ї у зв'язку з зібраними коштами під час аукціону на Медіа-толоці. На 17 тисяч гривень, які були задоначені, родині купили те, що їм було найбільше потрібно, а саме: будівельні матеріали та газовий конвектор. І вже завтра вони їх отримають.
А якщо і ви бажає допомогти такій сміливій та працьовитій родині, то можете задонатити на карту Олександра Козлова.
Читайте також:
Понад 6 мільйонів гривень: дореволюційний маєток придбав підприємець з Чечелівки
Штурмовики, сапери, снайпери. ТОП-10 інтерв'ю з вінницькими військовими, які ми радимо вам прочитати
Слідкуйте за новинами Вінниці у Telegram.
AK