Подорожі не за всі гроші світу й рослинне харчування. Що ще цікавого розповідає блогерка?

Вінничанка Анна Бровченко веде блог про тревелінг та здорове харчування

Анна Бровченко (@anka_brov) активно веде блог в інстаграмі вже протягом трьох років. Зараз в неї 4,5 тисячі підписників від 18 до 30 років. Цільова аудиторія — це переважно люди з України, хоча є «невеликий, але цінний» відсоток фолловерів з інших країн. Це друзі, з якими дівчина познайомилася за кордоном. Свої сторіз дівчина знімає українською мовою і дублює англійський переклад — таким чином іноземці знають, про що вона розповідає, а українці підтягують знання з англійської. 

Ще Анна проводить консультації щодо харчування (перехід на вегетаріанство), туризму (підбір та пошук авіаквитків, маршрути) та про інстаграм (як його правильно вести та навіщо).

Закулісся блогерства та вимушена відпустка

— Блог може бути суто експертним і відображати лише одну тему. А мій блог відображає моє життя. Оскільки воно досить мінливе, то я й пишу те, що актуально для мене. Коли я стала вегетеріанкою, я почала писати про свій досвід, згодом почала більше подорожувати і це теж виливається у пости, до того ж я постійно ділюся своїми думками щодо саморозвитку. Тому, в принципі, це такий мікс кількох тем, який мені цікаво вести, а людям корисно його читати.

Анна повторює, що веде блог заради особистого задоволення та спілкування з людьми. Однак монетизувати свою роботу поки що не дуже вдається. Інколи в історіях Анни буває реклама чи щирі рекомендації певної продукції, яку вона використовує у повсякденному житті. Це можуть бути продукти харчування, косметика чи засоби по догляду за собою. В основному дівчина користується продукцією з натуральних рослинних матеріалів, оскільки вже понад три роки не вживає м’яса та піклується про екологію. 

— Фінансово я практично з цього нічого не отримую. В блог потрібно постійно вкладатися, насправді часто можна вийти навіть в мінус. Щомісяця лише таргетна реклама коштує півтори тисячі. Близько 300 гривень я отримую в місяць за рекламу якихось товарів, але це ніщо у порівнянні з тим цікавим контентом, який я даю людям безкоштовно, — каже вона.

На її думку, люди не зовсім розуміють закулісся блогерства і того, наскільки це кропітка праця.

— Треба розуміти, які люди тебе читають, що їм цікаво, а що ні. Пост займає багато часу, оскільки я за освітою редактор, то уважно пишу і вичитую кожен текст. До того ж потрібно обрати вдалий знімок, відкоригувати його і зробити так, щоб візуально це виглядало красиво. Мені важко підбирати світлини, оскільки з різних подорожей в мене їх багато. На це в середньому витрачаю годин п’ять. Щодо сторіз, то на це може піти кілька годин, оскільки часто доводиться їх перезаписувати. В одній новині 15 секунд і часом важко втиснутися в цей час, а відтак потрібно якось пришвидшуватися і ледь не контролювати кожне слово.

Восени Анна нарешті змогла поїхати в Італію, де пробула понад два місяці. Саме в період відпустки її блог в Інстаграмі заблокували. Дівчина розповідає, що це була неконтрольована ситуація, яку вдалося виправити лише після повернення в Україну.

— З початку карантину я не була за кордоном, тут вдалося вирватися в Італію. Я запланувала багато маршрутів, хотіла показати це в своєму блозі, але акаунт заблокували. Спочатку, звісно, я засмутилася, адже не було жодних інструкцій про подальші дії і мені було незрозуміло, чому так сталося. Але врешті я згадала своє правило: «все відбувається так, як треба» і зрозуміла, що мені вочевидь просто потрібен відпочинок від інстаграму. Тому час в Італії я використала на проживання усіх моментів, насолодилася італійським стилем життя. Це пішло мені на користь, але я не була зовсім позбавлена коннекту з підписниками. Якщо дуже хотілося чимось поділитися, я робила це у своєму телеграм-каналі.

Веганство та екосвідомість

Вже близько трьох років Анна не вживає продуктів тваринного походження. Однак не називає себе веганкою чи вегетеріанкою, каже, що «просто на рослинному харчуванні». Якщо є така можливість, вона намагається підтримувати альтернативні продукти на натуральній основі з рослинних матеріалів.

Дівчина зізнається, що інколи може собі дозволити печиво чи сирну піцу, оскільки окрім турботою про довкілля потрібно зберігати баланс між самопочуттям і психічним здоров’ям.

— Веганство — широке поняття, в яке входить не лише їжа. Вегани не використовують жодних продуктів тваринного походження (одяг, плівка для фотоапарату, засобів по догляду за собою чи для прибирання, які могли тестуватися на тваринах чи виготовлялися з органічних матеріалів). У моєму житті присутні певні товари, наприклад, плівка для фотоапарату, я дуже люблю фотографувати саме на плівку і зараз альтернативи немає, яку я могла б знайти. Тому я не можу на 100% сказати, що я веган. До того ж в мене є старе шкіряне взуття, яке й досі ношу. Вегетаріанець — це той, хто не їсть вибірково м'ясо або рибу, або є ті, хто просто не їсть яйця або молочку. Я вже близько трьох років як відмовилася від м’яса, риби. Можу з’їсти наприклад якесь печиво, яке готували і в складі було яйце. Але якщо я про це дізнаюся, то не буду шкодувати чи розчаровуватися, бо суттєво це нічого не змінить.

Відмова від м’яса та перехід на веганство спершу були експериментом, які «трохи затягнулися», розповідає Аня. Це був своєрідний вихід з зони комфорту і новий етап саморозвитку. Зараз дівчина відкрила для себе безліч нових смаків та рецептів, які подобаються їй набагато більше, ніж звичні страви.

— Після того до м’яса я не поверталася, оскільки відчула легкість у своєму організмі і почала більше дізнаватися інформації про це. Власне, я лише підтвердила свій вибір. Чесно кажучи, мене навіть не тягнуло до звичного раціону. До того ж, коли ти розумієш, яку шкоду м'ясоїдство приносить тваринам та екології загалом, набагато простіше тримати себе в руках.

Спершу батьки Анни не розуміли її вибору і намагалися її вмовити знову почати «нормально» харчуватися. Дівчина говорить, що чітко пояснювала свою позицію — показала їм декілька фільмів, наводила різні приклади та наукові підтвердження користі відмови від м’яса.

— В нас якось був вдома тиждень веганства, тоді батьки відчули на собі легкість і зрозуміли, що це не так страшно і абсолютно реально. З мамою ми почали готувати набагато більше страв для вегетаріанців. Для неї було відкриттям те, що в нас так багато продуктів, які можна вживати без м’яса і вони смачні. Зараз батьки продовжують споживати його, але значно менше. В цілому в нас є взаємоповага: я сприймаю їх вибір, а вони мій. Тепер, наприклад, борщ готуємо окремо від м’яса, або просто вони готують їжу для себе, а я собі окремо. Проблема в тому, що вони люблять їсти і своє, і моє, — сміється дівчина.

Анна також зазначає, що у порівнянні з іншими містами України, у Вінниці дуже сутужно з веганськими закладами харчування. Незважаючи на те, в деяких місцевих кафе та ресторанах в меню є вегетаріанські страви, часом буває важко знайти хоч якусь позицію без вершкового масла. 

— Якщо є варіант відвідати веганське кафе, навіть якщо воно буде на кілька кілометрів далі, то я піду туди, бо там буде набагато більше вибору. Цінова політика не сильно відрізняється від звичайних закладів харчування. У веганів так само є фаст-фуд, є заклади дорожчі, є дешевші. За кордоном таких закладів повно, у Києві та Львові вони теж є і користуються попитом. Мені хотілося б, щоб і у Вінниці теж відкрили хоча б один ресторан у цьому напрямку.

За час перебування на рослинному харчуванні Анна почала себе набагато краще почувати, в неї зник хронічний риніт, а рівень білку в організмі в хорошій нормі. Це, на її думку, ще одна з переваг такого стилю харчування.

— Білок в нашому організмі синтезується з амінокислот. Тому, по суті, нам треба забезпечити доступ усіх амінокислот до нашого організму. Для цього потрібно їсти просто різну їжу — не лише картоплю чи кашу, а рослинну їжу всіляких калібрів — різні бобові, зелень, насіння, соєві продукти. Рівень білку в тих, хто їсть м'ясо може бути навіть меншим, ніж в тих, хто від нього відмовився. Я здавала аналізи на загальний білок і в мене він у хорошій нормі. При тому, що я зовсім не налягала на протеїни чи білкову їжу.

Робота, книга вражень та подорожі

Однією з перших країн, куди Анна самостійно поїхала, став Китай. Дівчина тоді займалася моделінгом і підписала контракт на роботу у Піднебесній. Окрім того, побувала вона у Данії, Іспанії, Німеччині, Нідерландах, на Канарських островах, Польщі, Угорщині, Австрії та Єгипті.

Фавориткою залишається Італія, де дівчина бувала щонайменше п’ять разів і на основі вражень від подорожей написала книгу «З першого еспресо».

— Це книга про менталітет італійців та про сам Рим. Це була моя перша подорож до Італії, де я провела понад місяць. В мене була насичена програма, я багато де бувала, багато бачила та відчула на собі. Загалом, Рим — це величне місце, яке закарбувалося у моїй пам’яті. На основі своїх вражень я написала книгу зі своїми фото та маршрутами, і видала кілька екземплярів у друкованому форматі, в електронному вона теж є. Це була моя дипломна робота в університеті, там я занотувала інформацію про красиві місця,  історичні факти і все йде через призму власного досвіду. До прикладу, про Колізей можна і на Вікіпедії прочитати, а от інформацію про те, як потрапити туди безкоштовно — ні. На написання, верстку, оформлення і підготовку до друку пішло кілька місяців. Я планую розширити цю книгу, оскільки ще кілька разів була в Римі, відповідно ще глибше дослідила це місто. Крім того, в останній поїздці я була багато де в Тоскані, вийшов класний маршрут. Я б хотіла оформити це хоча б в електронному форматі, мені це дуже імпонує.

Подорожує Анна самостійно у комфортному для себе ритмі. Зізнається, що в пріоритеті не просто відвідати всі визначні місця і поїхати додому, а ще спостерігати за людьми та їх життям.

— Це досвід, який збирала по крупинкам з різних джерел, які використовувала в ході своїх подорожей. Побувала в 15 країнах — це не так багато, бо є люди, які за рік можуть стільки від’їздити. Але для мене велике значення має не кількість, а якість подорожей. В одній лише Італії я була п’ять разів і кожного разу місяць-два. За цей час я досліджувала різні регіони, середовище зсередини — там стільки прекрасного, тому Італія моя улюблена країна. Мені дуже подобається їхня культура, я потрішки намагаюся вивчати їхню мову.

Мовного бар’єру вінничанка за кордоном не відчувала, оскільки добре знає англійську мову. Це допомагає їй підтримувати бесіди з людьми не лише на базові теми. Хоча в тій самій Італії інтернаціональна мова не користується популярністю, саме тому дівчині й доводиться вивчати італійську. 

— Проблем у спілкуванні не було, натомість відчувала задоволення. Це можливість відкрити власні кордони і дізнатися багато нового. Мене дуже вразила історія чоловіка, який продав свою квартиру і в Барселоні придбав невеличку яхту, там він повноцінно живе, виходить в море і теж пізнає світ. Мене надихає досвід інших людей. З іноземцями цікаво спілкуватися, з багатьма підтримую зв'язок і до цього часу.

Поєднувати подорожі та блог Анні допомагає віддалена робота. Саме вільний графік дає можливість підтримувати активність у блозі та паралельно пізнавати світ. Певний час дівчина працювала у ІТ-сфері — працювала з клієнтами з США та Європи. Зараз дівчина настільки звикла до «вільного польоту», що вже не уявляє себе у офісі.

— Навіть якщо в мене був повний робочий день, на блог можна витрачати годину-дві, а ще й подорожувати. Секрет в тому, що я вмію це робити і знаю, як краще поєднувати роботу, тріпи та блог. Наприклад, в аеропорту в мене був час до вильоту. Я працювала, лишала якусь кількість завдань, яку завантажувала в літаку, оскільки не було інтернету, і так само, коли виконала все необхідне, був ще час на блог. Стосовно внутрішнього тайменеджмену, з ним я не дуже товаришую. В мене є якісь пункти, які потрібно виконати, але не завжди це вдається. Загалом, лишаю собі простір для свободи, щоб робити те, що до душі і відчувати себе вільною. Я відійшла від жорстких рамок і тому просто ставлю своє моральне та фізичне самопочуття вище за всі інші завдання. Головне — це не зробити всю роботу, а вчасно лягти спати, щоб нормально почуватися, гарно поїсти, все інше — це вже додатково.

Фото надала Анна Бровченко

Читайте також:

Чемпіонка світу з візажу: історія вінничанки, яка покинула роботу бухгалтера і здійснила мрію

«Вінницькі штучки» або Як гідеса Таня Рибак стала номінанткою на туристичну премію

«Спрацювало сарафанне радіо». Історія вінничанок про відкриття власної справи на карантині

Слідкуйте за новинами Вінниці у Telegram.