Обстріли та мінні поля не зупиняють. Волонтерка «Обіймашка» возить допомогу на Схід

• Анна Заніздра з Калинівки займалась бізнесом і разом з чоловіком спокійно плекала двійко синів — 11 та 14 років.
• Після повномасштабного вторгнення взялася волонтерити. Нині на її рахунку 50 поїздок у зони бойових дій.
• Жінка розповідає — допомагають збирати вантажі жителі громади. Разом вони сила.

Анна волонтерить із перших днів війни. На її шляху тисячі кілометрів на спідометрі, понад 200 тонн доставленої допомоги для військових. Проїхала Слов’янськ, Піски, Миронівка, Константинівка, Краматорськ, Ізюм, Оскол, Бахмут. Жінка має позивний «Обіймашка».

Жінка пригадує — «Потрапляли під обстріли, на мінне поле та окуповану територію, але ніщо нас не зупинить».

— Коли було влучання рекети по рідній Калинівці, дітки переживали це жахіття вдома самі. Власне це й стало тим тригером, який спонукав її переглянути пріоритети та долучитися до волонтерства. Діти не мають жити у війні, тож маємо зробити все можливе, аби наблизити Перемогу, — каже Анна. — Швидко знайшлось і коло однодумців. Передусім звернулася до Володимира Морозова — голови відокремленого підрозділу Української спілки учасників бойових дій та волонтерів АТО. З ним від початку і дотепер доставляю вантажі за запитом військових на різні напрямки лінії фронту.

Анна каже, що усіх вантажів уже не перелічити. Возили шість автомобілів, Старлінки, Бандера павер, квадрокоптери, оптику для снайперських гвинтівок, тонни провізії.

Допомагають у зборі вантажів мешканці населених пунктів Жигалівки, Пикова, Нового Пикова, Дружелюбівки, Калинівки та Вінниці.

— Це лише невеличкий перелік населених пунктів, в яких люди активно долучаються до збору допомоги для наших Захисників та Захисниць. Значною є підтримка й з-за кордону, — розповідає Анна Заніздра. — Втоми у нашої команди немає. Навпаки ті люди, які з нами співпрацюють, ще з більшим натхненням почали шукати допомогу.

 У дорозі волонтери потрапляли і під обстріли, і випадково заїжджали на окуповану територію, але найбільше натерпілися, коли застрягли на мінному полі.

— Уявляєте, немає зв’язку і ми розуміємо, що до нас ніхто не вийде, бо навіть не можемо скинути свою геолокацію. На щастя, нагодилися хлопці, які підвозили на позиції боєприпаси. Якби не вони, лише Бог знає, що сталося б. Тепер дружимо й зі своїми рятівниками, — пригадує жінка. — А взагалі ми не ділимо вояків на не-і на-вінницьких. Вони ж бо роблять спільну справу. Та це й неможливо за того «сарафанного радіо», яке діє на війні. Про нас переповідають, на нас виходять, просять, — і ми допомагаємо, як і чим можемо. Наразі у нас є вже понад 20 бригад, до яких їздимо.

Редакція RIA/20 хвилин, нагадаємо, має проєкт «‎Героям Слава!»‎. Розповідаємо вінничанам про наших неймовірних бійців, щоб слава про них та їхню мужність летіли далеко за межі України! Нам є ким пишатися! 

Також ми часто пишемо про волонтерів та організації, які допомагають армії та постраждалим від війни. Всі історії зібрали у рубриці «Герої тилу». Почитати їх ви можете за посиланням.

Читайте також:

«Материнський біль краяв серце». У Ладижині в останню путь провели визволителя Херсону

Через місяць мало бути весілля. На Вінниччині прощались із 24-річним воїном-Героєм

Слідкуйте за новинами Вінниці у Telegram.