Нацгвардієць врятував двох односельчан, які провалилися під лід

• Солдат Національної гвардії України Віталій Шпінь врятував двох односельчан, які провалилися під лід.
• Чоловік каже, що саме йшов до своєї котельні, аби підкидати дров, як почув крики про допомогу. Він не вагаючись, взявся рятувати, захопивши із собою дві переноски.
• Як діставав хлопців із крижаної води — читайте у матеріалі.

Цей випадок стався 7 лютого у Йосипівці Самгородоцької громади. Чоловіки, 1993 та 1997 років народження, які проживають у Йосипівці, з власної необережності провалились під лід.  

Їхнім рятівником став односельчанин Віталій Шпінь, який на даний час проходить службу в національній гвардії України.

З чоловіком поспілкувалися наші колеги з koziatyn.info.

— Загалом, у Йосипівці багатенько ставків. Цей, «Заводський», він технічний, знаходиться між селами, — розповідає нацгвардієць. — Водойма відноситься до цукрового заводу, її використовують у сезон цукроваріння. Став великий і глибокий, подекуди сягає і п’яти метрів. Там, де провалилися хлопці, було приблизно три чи два з половиною метри глибини.

Почув крик: «Люди, допоможіть, топлюся!»

У той день, коли все сталося, Віталій був вдома. Його оселя знаходиться недалеко від ставу. Якщо спуститися донизу, то це десь метрів 200. На годиннику перевалило за 19.00, тож стемніло вже добре.  

— Я саме вийшов на вулицю, пішов до котельні, аби підкидати дров, — пригадує Віталій. — Хотів ще розкидати попіл по городі, бо вже трохи назбиралося, як просто почув, що хтось кричить: «Люди, допоможіть, топлюся!»

За словами Віталія, спочатку його охопила паніка. Зрозумів, що сталося щось недобре і це не жарти. На кону — людське життя. Потім у голові пішов процес — що робити, як вчинити.

— Я оцінив ситуацію, — розповідає Віталій. — Прорахував, що той, хто просить допомоги, може бути не під цим берегом, а на іншому боці, чи десь на середині (я тоді не знав, що їх двоє). Мотузок ніяких не було. Натомість у котельні висіло дві великих переноски. Я їх схопив, взяв телефона і побіг.

Поки Віталій біг на допомогу, почав набирати у всі служби — «102», до рятувальників, у швидку допомогу. Коли вже прибіг до ставу, роздивився все довкола і почав думати, як ближче підійти до чоловіків, що борсалися у воді. А вони були за метрів 40 від берега.

— У мене переноски по 45 метрів і мені якраз їх вистачило, щоб докинути. Іншого виходу не було — з цієї сторони льоду на ставку не було взагалі, він починався десь через метрів 5-7. Тож кинув переноску. Запитав першого хлопця, якого кинувся рятувати чи він сам, той сказав, що ні. Ще один був трохи правіше, вони були не разом. Посвітив ліхтариком, аби його побачити.

Врятував одного і кинувся до другого

Спочатку Віталій витягнув першого чоловіка. Поклав його на вербу. Потім побіг рятувати другого. Каже, добре, що навпроти чоловіка була кладка велика, яка вела майже до нього.

— Вона метрів з 10, я пішов по ній і дотягнувся, — продовжує Віталій. —  Коли вже дістав обох із води, дотягнув їх до берега. Дочекався, поки приїдуть рятувальники, швидка. Хлопці трохи наковталися води, в одного було переохолодження, тож їм надали всю необхідну допомогу. 

Переконавшись, що з чоловіками все добре, Віталій пішов у своїх справах. Каже, на все про все пішли лічені хвилини. Від того моменту, коли він почув крики про допомогу і до того часу, коли витягнув їх на берег, пройшло хвилин 15.

Обставин, через які чоловіки опинилися на ставку та провалилися під лід, Віталій не назвав. Сказав, лишень, що вони його односельчани. Одному 25 років, іншому — 27.

Має родину, служить у Нацгвардії

Поцікавилися у нацгвардійця, чи це його перший такий досвід. Адже він не розгубився, вдало продумав свої дії та мужньо, а головне дуже швидко, витягнув людей із крижаної води. 

— Це перший випадок у моєму житті, коли я рятував людей, — сказав солдат.

Також розпитали у Віталія і трішки його біографії. Йому 37 років, народився, виріс і навчався у Йосипівці. Має дружину та 8-річного синочка. З червня проходить службу в Національній гвардії України. До цього працював на багатьох роботах. Був і водієм у Києві, і слюсарем-механіком на місцевому біогазовому заводі. Також вивчився в академії на економіста, але по спеціальності працювати не вийшло. Каже, займався тим, що подобалося, що приносило задоволення.

Ось такі вони, наші земляки-військовослужбовці — хоробрі, з великими серцями, завжди готовими прийти на допомогу та врятувати чиїсь життя, ризикуючи при цьому власним. Велика подяка таким людям, яких із впевненістю можна назвати Героями.

Редакція RIA/20 хвилин, нагадаємо, має проєкт «‎Героям Слава!»‎. Розповідаємо вінничанам про наших неймовірних бійців, щоб слава про них та їхню мужність летіли далеко за межі України! Нам є ким пишатися! 

Також ми часто пишемо про волонтерів та організації, які допомагають армії та постраждалим від війни. Всі історії зібрали у рубриці «Герої тилу». Почитати їх ви можете за посиланням.

Читайте також:

«Робимо ставки, де знову перейдуть дорогу на Соборній». Чому вінничани байдужі до полеглих воїнів?

«Поранені кричать не так від болю, як від травматичного шоку» — лікар повернувся з фронту

Слідкуйте за новинами Вінниці у Telegram.