Продовжуємо розповідати про звичайних людей, які живуть поруч з нами і показують приклад того, як неймовірне і неможливе стає реальністю. Треба тільки того захотіти, перемогти надуманий страх і невпевненість, докласти зусиль.
Наша сьогоднішня героїня — Наталя Ткачук — в минулому викладач правових дисциплін Одеської національної академії зв’язку і Вінницької філії міжнародного університету «Україна». Нині вона, без перебільшення, одна із найнепересічних в’язальниць гачком в Україні, яка володіє усіма його надскладними техніками. А таких — два десятки.
Створювати красивий одяг власними руками Наталя почала ще у школі: шила, в’язала шпицями. Але справжній прорив стався 20 років тому. До нього підштовхнуло спостереження за тим, як одягаються вінничанки.
— Йдучи одного разу Вінницею, я подумала: «Чому на жодній жінці я не бачила красивої в’язаної сукні…?». І твердо вирішила сплести таку сукню сама, для себе, — розповідає Наталя Ткачук. — Я і не очікувала, що це справить таке сильне враження на моїх подруг і знайомих. Бо та сукня виглядала дуже незвичайно і нестандартно, була особливого кольору і фактури, дуже гармоніювала з фігурою.
Відгуки друзів та знайомих настільки надихнули Наталю, що вона вирішила відтепер носити лише ті речі, які створила сама. А далі, каже жінка, наче стався вибух вулкану.
— Я відчула, що мене наче підхопила якась незвичайна хвиля творчості, в свідомості одна за одною почали з’являтись неймовірні ідеї і фантазії, образи майбутніх моделей. Кожна з таких ідей була оригінальна і смілива, і я одразу ж прагнула їх втілити, — розповідає майстриня. — Узяла в руки шпиці, якими плела з дитинства, але дуже швидко побачила, що вони не дають необхідного простору для реалізації задуманого, бо мають лише декілька технік в’язання. Тоді спробувала гачок і була приємно вражена: виявилось, що цей нехитрий інструмент — справжня чарівна паличка. Бо він має дуже широкий діапазон можливостей. В його «репертуарі» 20 технік плетіння, які дозволяють зв’язати все, що заманеться.
Так почали з’являтись на світ одна за одною її сплетені гачком вишукані сукні, кофти, блузи, панчохи, пальта, капелюхи, чобітки і багато іншого.
Наталя у своїх виробах / фото з сайту NataliCrochet
Майстриня розповідає, що дуже швидко зрозуміла, що окрім палкого бажання творити вишукані речі гачком, потрібно ще мати грунтовні знання в цій сфері. Тому засіла за книги і журнали з гачкоплетіння, яких у неї ціла бібліотека, віднайшла гігабайти інформації на цю тему в інтернеті і почала самотужки опановувати премудрість древнього мистецтва плетіння гачком.
Природний хист до рукоділля, творча інтуїція, сотні недоспаних ночей над тими журналами і книгами, досвід у в’язанні шпицями, любов до створення одягу дозволили невдовзі без сторонньої допомоги опанувати всі техніки плетіння гачком: спочатку простіші, а з досвідом та з часом і надскладні.
— Особливо сподобалась мені витончена і складна техніка Ірландського мережива. У світі вона користується великим попитом, — розповідає Наталя Ткачук. — Люблю надскладний Фріформ. Це вільний стиль плетіння, що дає повну свободу фантазії, поєднує усі стилі і під силу, головним чином, професіоналам.
Бажання створювати оригінальний одяг у Наталі Ткачук з’явилось не на порожньому місці. Жінка розповідає, що коли ще дитиною жила в рідній молдавській Рибниці, любила шити різноманітні речі для свого гардеробу і мріяла бути модельєром. Підтримували її в цьому усі знайомі і сусіди, бо бачили, як вона гарно і добре шиє.
Але воля батьків вирішила долю Наталі інакше. Йти наперекір їм дівчина не могла. І замість творчого вузу вступила у престижну тоді Харківську юридичну академію.
— Для моєї мами професія модельєра не була чимось серйозним, мою мрію вона вважала простим дитячим захопленням, — посміхається майстриня. — Тому прагматично порадила мені отримати «справжню професію», переконала йти вчитися на юриста. Я погодилася і згодом пошкодувала: вже на першому курсі зрозуміла, що це не моє, плакала гіркими сльозами, але покинути вуз не вистачило мужності.
Але і під час навчання у виші Наталя Ткачук не полишала улюбленого рукоділля. Розповідає, що приїжджаючи додому на канікули сідала за машинку і нашивала собі купу різноманітного вбрання і вже з новим гардеробом поверталась до академії. Каже, на той момент в’язала мало, більше шила.
А далі були 10 років викладацької роботи в Одеській академії зв’язку і Вінницькій філії університету «Україна», де Наталя Ткачук читала правові дисципліни. Втім, дитяча мрія таки узяла верх і стала домінуючою в її житті. Жінка залишила викладання у вузах і занурилась з головою в улюблену справу — створення красивого одягу. Тепер вже повністю гачком.
Згодом майстрині уже було мало самій насолоджуватись красою витворів, які дозволяє створювати гачок. Вона вирішила ділитися набутим досвідом і знаннями з іншими. Десять років тому відкрила власну студію дизайну і навчає усіх бажаючих древньому мистецтву гачкоплетіння.
Свої в’язані роботи і роботи своїх учениць пані Наталя неодноразово показувала на різноманітних мистецьких заходах Вінниці.
— За роки існування моєї студії тут пройшли навчання більше сотні дівчат і жінок, від семи років і до досить поважного віку, — розповідає майстриня. — Вони уже в’яжуть для себе і на замовлення чудові речі на найвищому рівні. Кращі з кращих працюють у мене в команді, виконують разом зі мною численні замовлення.
Усі свої плетені гачком речі Наталя Ткачук фотографує. Спочатку це були аматорські знімки, а згодом, коли відчула, що вийшла на серйозний рівень, майстриня запросила професійного фотографа, створила чудові глянцеві тематичні каталоги.
Наталя Ткачук продовжує удосконалювати свій досвід у плетінні гачком і методи популяризації цього мистецтва. Навчилась створювати сайти і власноруч розробила свій особистий інтернет-портал. Його наповненням майстриня теж займається сама: монтує і завантажує сюди відеоролики своїх уроків і презентацій, високоякісні фото власних робіт. Також жінка опанувала seo-технології, методики створення лендінгів й інших складних рекламних продуктів, почала навіть виготовляти їх для інших.
А для тих, хто має палке бажання навчитися гачкоплетінню, але не має для цього можливості, майстриня виклала на ютуб, на своєму сайті, велику кількість власних безкоштовних майстер класів. А повчитися у пані Наталі є чому, плюс вона вміє доступно і цікаво донести інформацію — роки викладання у вузах не минули даремно.
В улюбленому гачкоплетінні Наталя Ткачук нині практикує дуже складу, за її словами, техніку в’язання надтонкої сітки з вкрапленнями намистинок й інших елементів декору. Останні роботи майстрині — вставки, кокетки, композиції.
— Сітку я в'яжу найтоншою пряжею, підбираю її в гармонійних кольорах. Склад пряжі різний: бавовна, льон, поліестер. Дуже люблю в'язати сітку монониткою (найтонша волосінь для ручних робіт), при цьому по всьому виробу вставляю бісер, дрібні намистини, стеклярус. Це дуже складна техніка і не кожна майстриня з нею впорається з першого разу, — ділиться секретами майстерності пані Наталя. — Дуже подобається використовувати в композиціях шнур на Бурдоні (нитка, складена в кілька додавань). З його допомогою я надаю бажану форму своїй композиції.
За словами майстрині, ця техніка їй полюбилась тому, що її застосування надає виробу витонченості, ошатності. А ще, це показник майстерності автора, свого роду — вищий пілотаж. Причому, самі вироби, каже мисткиня, дуже прості і мобільні у використанні і можуть мати широке поле для дизайнерського застосування.
— Їх можна просто нашити на будь-який однотонний виріб в будь-якому бажаному місці, і тоді ваш образ стане багатим, дорогим і вишуканим, — пояснює пані модельєрка. — Можна використовувати ці речі як вставку у виріб при його моделюванні (це актуально для весільних салонів, дизайнерів одягу, майстрів-умільців). Також це може бути прикраса в дизайні інтер'єру. З даними композиціями можна робити картини і багато іншого, що забажає фантазія і ваше почуття прекрасного.
Наталія Ткачук не занедбала власний талант творця прекрасного, який зрів у ній довгі роки і чекав свого часу. А коли Доля дала їй підказку, — вирвалася з пут сірої інерції і життєвої необхідності і зайнялася тим, до чого має великий хист і бажання. Тепер вона втілює і всебічно реалізовує свою давню дівчачу мрію — створювати красу і радує цим себе і оточуючих, сприяє розкриттю талантів інших людей.
Учениця Наталі у своїх виробах / фото з сайту NataliCrochet
Читайте також:
Історія успіху. Як безробітна вінничанка відкрила власну справу на кошти Центру зайнятості
Два інфекціоністи про COVID-19: про зникнення нюху, ліки, томографію та маски
Після важкої травми хребта мала бути прикутою до ліжка, а вона танцює і водить авто
До 1917 року Вінниця була містом фортепіанних фабрик. Де збереглися унікальні інструменти?
Слідкуйте за новинами Вінниці у Telegram.
№ 19 від 7 травня 2025
Читати номер