«Мамочко, тільки дочекайся мене, я повернуся з перемогою». Про полеглого воїна зі Жмеринки

• Солдат Анатолій Репей зі Жмеринки загинув 29 червня 2023 року поблизу села Старомайорське на Донеччині. Воїну було 48 років.
• Разом з групою військових виконував бойове завдання. Коли бійці просувалися вперед по ворожій місцевості, захисник підірвався на російській «МОНці» та отримав смертельні травми.
• На сторінці «Меморіал Героїв» зібрали спомини близьких про військового та розповіли про його шлях.

Служив у війську

Анатолій народився в місті Жмеринка у великій родині. Був середнім сином.

— Ріс допитливим і жвавим, прикладом до наслідування для нього був батько, який працював водієм автобуса, — читаємо у дописі. — У вільний час обожнював рибалити. Любив природу. Мріяв про великий будинок, який з часом придбав і почав облаштовувати.

Після школи вступив до Вінницького професійно-технічного училища на спеціальність «Центральне блокування зв’язку», пізніше здобув професії столяра та електрозварювальника.

«Толик бавив мене із перших днів мого життя, завжди був поруч. Ми знаходили спільну мову в усьому, здавалося, що ми завжди були заодно. До людей із дитинства був відкритий, щирий, дружелюбний, ніколи нікого не образив», — поділилась спогадами молодша сестра загиблого Тетяна.

Проходив строкову військову службу в Навчальному центрі прикордонної служби. Потім обійняв посаду стрільця у військовій частині в Луцьку, згодом служив радіотелефоністом.

Повернувшись до цивільного життя, працював за кордоном.

«Спокійний, цілеспрямований і комунікабельний. Завжди працював. У рідному містечку його всі знають та добре згадують про нього. Підтримував і знайомих, і незнайомих людей, особливо зворушливо відгукувався на прохання стареньких», — додали рідні.

Війна 2022 року

Коли розпочалося повномасштабне вторгнення, Анатолій одним із перших став до лав захисників рідної землі. Він був мобілізований до однієї з авіаційних бригад Повітряних Сил ЗСУ на посаду радіотелефоніста зенітної ракетно-артилерійської батареї одного з підрозділів, що здійснював охорону й оборону важливого військового об’єкта. Побратими пам’ятатимуть його як серйозного, жвавого, ініціативного, працьовитого та відповідального чоловіка.

«Я знав Анатолія ще до служби в армії. Він був чоловіком, який свідомо обрав шлях захисту Батьківщини, вважав це за свій обов’язок. Я часто дивувався його стійкості, брав приклад з його добрих вчинків. Сьогодні мені край не вистачає таких людей поряд…», — розповів його побратим Сергій.

«Мамочко, тільки дочекайся мене...»

На початку 2023 року Анатолій разом зі своїм підрозділом був відряджений до Зведеної стрілецької бригади Повітряних Сил. Після посилених тренувань із вогневої та бойової підготовок, тактичної медицини, тактики ведення бою та злагодження воїни вирушив на передові лінії оборони. Його підрозділ виконував завдання на Донецькому напрямку.

Разом із морськими піхотинцями воїни боронили довірені рубежі від масованих атак ворога, вступаючи у запеклі бої з окупантами. Виконуючи бойові завдання, українські військові, крок за кроком, звільняли окуповані території рідної Батьківщини.

«Мамочко, тільки дочекайся мене. Я приїду з перемогою додому!» — говорив чоловік своїй матері. І робив усе заради цієї жаданої перемоги. Проте за пів року Анатолій вирушив на своє останнє завдання.

В Анатолія залишилися мама Тамара Федорівна, дружина Галина, син Олексій, сестра Тетяна, брат Олександр, а також інші рідні, друзі та побратими.

Поховали Героя в рідному місті.

Орден посмертно

За особисту мужність, виявлену в захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, самовіддане виконання військового обов’язку посмертно солдат нагороджений орденом «За мужність» третього ступеня.

Редакція RIA/20 хвилин, нагадаємо, має проєкт «‎Героям Слава!»‎. Розповідаємо вінничанам про наших неймовірних бійців, щоб слава про них та їхню мужність летіли далеко за межі України! Нам є ким пишатися! 

Також ми часто пишемо про волонтерів та організації, які допомагають армії та постраждалим від війни. Всі історії зібрали у рубриці «Герої тилу». Почитати їх ви можете за посиланням.

Читайте також:

«Робимо ставки, де знову перейдуть дорогу на Соборній». Чому вінничани байдужі до полеглих воїнів?

«Поранені кричать не так від болю, як від травматичного шоку» — лікар повернувся з фронту

Слідкуйте за новинами Вінниці у Telegram.