«Із пекла війни картини вивозив на тачці у кравчучці!» Вражаюча історія художника з Краматорська
- Неймовірні картини були врятовані із самого пекла війни. І якби їх не вивезли вчасно, були би втрачені назавжди.
- Знайомтеся із вражаючим мистецтвом нашого українського дяді Вані — виняткового художника-філософа із Краматорська Івана Борисова.
- Побачити виставку у Вінниці можна в галереї «Арт-Шик» до 31 серпня.
— А як ви вивозили картини?
— У тачці на кравчучці, а потім — евакуаційним потягом із Краматорська. Мав колись дві автівки, та не залишилось нічого, — розповідає Максим Дрогобецький. — Коли почалися масовані обстріли окупантами нашого рідного Краматорська, часу на роздуми багато не було, тож я взяв мінімум необхідних речей і 50 картин Івана Борисова. Розумів, що якщо не вивезу їх у більш безпечну частину України, вони просто зникнуть навіки. Так би і сталося, адже зараз у тому місці, де зберігалися роботи, все знижено вщент.
Приїхавши у квітні до родичів у Вінницю, Максим Дрогобецький доклав максимум зусиль, щоб картини неймовірного краматорського художника Івана Борисова побачили всі.
Виставка, яка до Дня незалежності України відкрилась у центрі сучасного мистецтва «Арт-Шик» — вже другий показ полотен у Вінниці.
— Першу виставку ми провели у Вінницькому художньому музеї. І зараз знову маємо щастя відкривати їхню красу і глибину вінничанам та всім гостям міста, — розповідає Максим Дрогобецький. — Впевнений, що дядя Ваня був би втішений, що його роботи нарешті приходять до українського глядача.
«Все, що він робив — це був суцільний дзен»
Дядя Ваня — так тепло Максим Дрогобецький називає митця, адже їхні родини товаришували. Змалечку він мав щасливу нагоду споглядати і побут, і творчий процес майстра.
— Все, що він робив — це був суцільний дзен! Від наливання чаю до рухів його руки з пензлем, — згадує Максим Дрогобецький. — Він був дуже тихий, непомітний і вражаюче плідний. Весь час малював! Ми, діти, гралися поруч, а він сидить собі, малює. Підбігали, дивилися і ні про що не розпитували. Лише з дорослішанням прийшло усвідомлення, наскільки особлива кожна його робота. Яка із них краща чи улюблена? Я й не скажу! Адже вони всі — безцінні!
Будучи непублічною особистістю, художник Іван Борисов виставлявся не так часто. Любив ходити лише у Краматорський художній музей — залюбки дарував свої роботи культурному осередку рідного міста. А біля своєї майстерні разом із друзями-художниками з різних міст створив цілу галявину казок дивовижних дерев’яних скульптур.
Аби розказати Україні і світу більше про скромного надзвичайного митця, його друзі і поціновувачі створили бренд, який на честь неповторного мистецького стилю Івана Борисова так і назвали «Ivangardism».
«Навіть після операції на очах продовжував малювати»
— За своє життя дядя Ваня написав понад 1500 картин, зокрема, мав дуже цікаву графіку. На цій виставці більше представлений живопис, але є одна графічна робота. Якщо її перевернути, на звороті ще одна робота, — показує Максим Дрогобецький. — Не завжди маючи кошти на матеріали і полотно, Іван Борисов перетворював на мистецтво все, що потрапляло під руку і в поле зору. Зокрема, малював на дерев’яних і поштових дощечках.
У 2021 році серце Івана Борисова зупинилося, та його роботи завдяки товариству «івангардистів» продовжують жити.
— Він малював до останнього дня. Не зупинився навіть після того, як пережив операцію на очах — мав проблеми із зором, — розповідає Максим Дрогобецький. — Він одягав окуляри від сонця, сідав біля віконця, брав олівець, фломастер чи маркер і шукав свою нескінченну графіку. Завжди був у пошуках!
Серед робіт, представлених на виставці у Вінниці, є багато тих, над якими митець працював роками: деякі писав протягом 3-4 років, а є навіть такі, які малював 20 років!
— Багато картин без назв, тому що дядя Ваня дуже зрідка давав назви своїм роботам, — зазначає Максим Дрогобецький. — Та все ж є декілька картин із назвами. Ось це, наприклад, «Дорожній етюд» — якраз ніби про наш сучасний час, коли люди змушені покидати рідні домівки, рятуючись від війни.
«Творив свій макрокосм у мікрокосмі»
Із захватом про неймовірну глибину творчості та постать Івана Борисова розповідає керівник лабораторії із гуманітарних досліджень, автор проекту «Культура і мистецтво українського Донбасу» та учасник товариства «Ivangardism» Ігор Левус:
— В історії мистецтва неодноразово бували випадки, коли визнання приходило до митця вже після його смерті. Саме так сталося і з Іваном Борисовим — майстром, який творив свій макрокосм у мікрокосмі, був у жорсткому андеграунді по відношенню і до соцреалізму, і до будь-яких канонів, які дозволяли би йому комерційно прилаштовувати свої роботи. Все своє життя він був заглиблений у таємницю людського буття та людської екзистенції. Свої монументальні форми поєднував із органічним сприйняттям ще задовго до розквіту медіаресурсів і всіх здобутків комп’ютерної графіки. Силою своєї інтуїції зміг знайти втілення найскладнішим формам людського буття.
Як зазначає Ігор Левус, виставка Івана Борисова красномовно показує, що Донбас — це місце української сили.
— І не тільки географічно! Це передусім ментальний простір з його трипільсько-скіфською та козацькою генезією. І ми маємо розуміти, що це те місце, де творилося мистецтво загальногонаціонального і навіть світового масштабу. Тож я особисто від себе безмежно дякую Максиму Дрогобецькому за те, що він без перебільшення врятував частину нашого спільного українського культурного спадку і того надбання, яке належить кожному з нас.
Побачити виставку можна до 31 серпня
Картини Івана Борисова наповнені найпотужнішою енергетикою і почуттями. За жорсткими межами реальності глядачам відкриваються нові світи, у яких кожний бачить і знаходить своє. Стриманість фарб і кольорів надає особливого змісту і привабливості творам майстра. А в портретах — всупереч або ж завдяки його абстрактному підходу, схоплені суть людини, її емоційний стан.
— Магнетичний біль, сувора реальність і приховані на поверхні сенси. На кожному полотні є протест, виклик, заперечення. А ще — печаль, вимушеність, злість, роздратування і суцільний знак питання. Важливо, що написані вони здебільшого у 80-90-х роках, тобто, не тут і зараз, а тоді, — ділиться враження від виставки вінницька журналістка Діана Колногузова. — Особливо вразив портрет хлопчика. Він дуже вирізняється з-поміж інших робіт, у першу чергу — завдяки теплим кольорам. А підійшла ближче і виникли неоднозначні емоції. Таке враження, що на мене дивилися і питали: «Ну, і що далі?» І, звісно, очі! Бездонні і наполегливі. Не скажу, що позитивно, але вражаюче. Кому? Для чого? І про що?
Пережити власні неповторні відчуття від знайомства із творчістю Івана Борисова, вінничани та гості міста можуть до 31 серпня у галереї «Арт-Шик».
— Художник, авангардист, філософ, інтелектуал — Іван Борисов не хотів прислужуватися радянському молоту і тому створював свої художні світи в художній майстерні, яка займала 5 квадратних метрів. На підручних картонах, шматках поштових фанерних дощечок й іноді — на полотнах, що для нього було недешево. Але колись і Сергій Параджанов тут, недалеко від Вінниці, у Стрижавській колонії, робив барельєфи з кришечок кефіру, які зараз відливають з коштовного металу у вигляді нагород для митців кіномистецтва. Це і є властивість талантів, геніїв — перетворити будь-що у те, що пройде крізь віки, — зазначає засновниця «Арт-Шик» Людмила Бушинська. — Чудова виставка Івана Борисова «Донбас — це Україна» до Дня незалежності є дуже знаковою. Зараз такі часи, що наперекір всьому ми повинні бути! Наша зброя — це мистецтво. У світі сьогодні є багато зла, але є і добро. І ми з вами маємо бути у позитивному балансі, щоб нашим хлопцям, нашій країні було краще. Ми всі повинні робити те, що можемо!
Приходьте на виставку Івана Борисова у «Арт-Шик» у будні з 10.00 до 18.00. Адреса галереї: вул. Архітектора Артинова, 12а, четвертий поверх.
А якщо бажаєте підтримати мистецтво і розвиток справи Івана Борисова — дивіться на фото контакти спільноти «Ivangardism» і долучайтеся до збору коштів для оформлення та зберігання колекції й розвитку виставкової діяльності.
Карта для благодійних внесків — 5457 0822 7905 1085 (Максим Юрійович).
Довідка
Іван Сергійович Борисов народився 9 серпня 1943 року у Краматорську. Навчався у Львівській академії мистецтв, що далося взнаки — він дуже любив Україну і все українське. В академії переймав майстерність у відомих художників Володимира Овсійчука та Романа Сельського.
Опісля працював художником на Макіївському скляному заводі. Створював вітражі і скульптури у багатьох будинках культури та творчості, будинках молоді та спорту, школах та пологових будинках. Захоплювався поезією, був безмежно багатогранний у творчості. Виховав разом із дружиною двох дітей.
Серце митця зупинилося 21 травня 2021 року о 14.33.
У творчості Івана Борисова переплетені різні стилі і світогляди. Відносини між минулим і майбутнім, між класикою і авангардом були осмислені і пережиті художником, який створив свій стиль та філософію — «Івангардизм».
Він зміг раз і назавжди встановити захисну дистанцію між собою і зовнішнім «сучасним світом», надійно зберігаючи свій замкнений, але невичерпний простір, «світ у собі», від будь-яких сторонніх вторгнень і зайвих впливів.
Іван Борисов мав свій власний погляд на світ, який яскраво втілював у філософських роботах, у яких умів ніби зупиняти час. Його картини пронизані магнетизмом зосередження і задуму, поезією і музикою, прагненням зруйнувати бар'єри між різними видами мистецтва і поєднати їх у художнє ціле, що відображає складний світ людини і природи.
Читайте також:
Співали з артистами з семи країн на підтримку України! Тріумф «Леонтович-капела» на гастролях
Режисер Дмитро Весельський: «Зараз театр має бути, як кінчик голочки — жорстокіший і чесніший»
Слідкуйте за новинами Вінниці у Telegram.
Читач