«Їх історіями діляться родичі просто біля могил». Дружина загиблого воїна пише книгу про героїв-вінничан

Дружина загиблого героя каже, що книга пам'яті буде згадкою про тата для дітей. Без батька лишилися 19-річна Валерія та 6-річний Матвій

• Марина Багулова — дружина Сергія, який 22 жовтня загинув в бою з російськими окупантами. 
• Історія героїзму чоловіка стала для неї мотивацією у написанні книги. Адже Сергій Багулов пожертвував життям, щоб не допустити «вагнерівців» на позиції української армії на Луганщині. 
• Крім нього в першій збірці буде ще 52 історії про загиблих вінничан.

Молодший лейтенант Сергій Багулов, позивний Лисий, загинув 22 жовтня біля селища Білогорівка Луганської області.

44-річний офіцер пройшов АТО/ ООС. Під час повномасштабної війни Сергій командував взводом у 8-му полку оперативного призначення імені Івана Богуна Національної гвардії України.

— Як розпочалася повномасштабна війна, то чоловік був вдома тільки два дні: 7 і 8 липня. І більше ми його живим не бачили, — говорить дружина героя Марина Багулова.

Чоловік проявив самопожертву.

— Наші військові дали бій, мій чоловік встиг передати координати місця противника для артилерії й фактично викликав вогонь артилерії на себе, — каже дружина військового.

Вона розповідає, що від цього його сильно поранило. Сергія Багулова ще могли врятувати. Але не змогли вчасно забрати з поля бою, щоб надати першу допомогу. 

— Росіяни у відповідь почали стріляти по хлопцях всім, що в них було, — каже жінка. — У нас у лікарському висновку так і записано: загинув від танкового, артилерійського та авіаційного удару.

Згодом ця особиста трагедія стала для Марини Багулової мотивацією написати книгу про загиблих героїв-вінничан.

«Дружини, батьки виють біля могил близьких»

— Ми поховали Сергія у Вінниці, на Сабарівському цвинтарі. І після поховання, я почала ходили до чоловіка на кладовище щодня. Бо дуже за ним сумувала — вісім місяців чекала, поки він повернеться. А зараз я розумію, що він поруч, — каже Марина.

Відвідуючи могилу чоловіка, жінка мимоволі спілкувалася з родичами інших загиблих, які проходили до Алеї Слави.

— Пробути там довго неможливо: батьки, дружини плачуть, просто виють. Та й там одна молодь лежить в могилах, — говорить Марина Багулова. — І коли підходиш до родичів загиблих, вони одразу починають розповідати про свого героя. Їм важливо поділитися історією своєї близької людини: що «він прикрив побратимів», а той «був вже на пенсії, але пішов на війну добровольцем, не міг всидіти вдома» і так кожен.

«Така збірка допоможе згадувати дітям про батька»

Ще родичам загиблих героїв важливо, щоб про їхніх воїнів написали у ЗМІ, каже Марина. Але ці некрологи швидко губляться у потоці інформації. Тому дружина офіцера вирішила написати книгу, яку можна буде «в будь-який момент переглянути».

— Перш за все, я хочу написати цю книгу для наших дітей. На жаль, 6-річний син був недовго з батьком. І з часом, коли дорослішатиме, він забуватиме про нього. Така збірка допоможе йому час від часу згадувати про тата, розказувати про його подвиг вже своїм дітям, — говорить Марина Багулова.

Невдовзі до жінки почали звертатися родичі інших загиблих військових.

— Просили, щоб я написала у книзі ще й про їхніх близьких. Вони скидали електронкою цілі історії. І я тільки їх почала збирати, а люди мені вже пишуть: «Нам три примірники книги», «Чотири книги, будь ласка». Бо кожна родина хоче собі це видання додому.

«Небесна варта Вінниччини»

В першій книзі (буде кілька томів – авт.) буде 53 історії про вінничан-військових, які загинули на війні.

— Моя мета — показати героїв не як кіборгів чи кіношних супергероїв, а як людей. І щоб в книзі була не стільки суха біографія — де народився, що зробив, як помер — а щоб, це була розповідь про людину, яка мала свої мрії, захоплення, кохала, — каже Марина Багулова.

Жінка уже зібрала понад 40 історій для книги. Міська влада виявила бажання долучитись до фінансування друку накладу.

— Я мала розмову з міським головою Вінниці. Він запропонував, що місто профінансує друк книги, але у ній тоді мають бути тільки вінничани, — говорить Марина Багулова.

— А ви як до цього ставитесь? — запитав журналіст.

— Як я можу виокремити загиблих героїв вінничан від не вінничан? Ми всі тут вже перемішалися: корінні з приїжджими. А мій чоловік, наприклад, до 11 років жив в росії, де й народився, — відповіла дружина загиблого військового. — І я вже назву придумала — «Небесна варта Вінниччини». Не Вінниці, а саме Вінницької області. Тому напевно буду писати про героїв з усієї області. Гадаю, що кожному з них виділю по одному аркушу в книзі.

«Розділ про чоловіка відкладаю на останнє»

Скільки вже сторінок написано? Коли буде готова книга? Зараз, як каже Марина Багулова, вона ще збирає інформацію про загиблих героїв.

— На ці питання може відповісти, напевно, тільки професійний письменник. А я ж за професією вчитель української мови. Тому, коли буде книга, тоді буде, — каже жінка. — Але впевнена, що вона має бути про героїзм військових, які загинули на війні з росією. Що вони не злякалися, про те, що ці люди залишили усе вдома та дали відсіч окупанту.

— А чи написали вже історію про свого чоловіка? — запитав журналіст.

— Ще ні. Не можу просто звикнути до того, що його вже немає. І його в цю книгу поміщати, про тих людей, які загинули, — це боляче. Думаю, що я не готова до цього. Того відкладаю його на останнє, — відповіла Марина Багулова.

Діти Багулових, нагадаємо, є волонтерами: 6-річний Матвій та 19-річна Валерія відправляють набори із солодощами дітям, які втратили своїх батьків на війні. 

Читайте також:

Вік не завада волонтерству: 93-річна вінничанка разом з дочкою робить окопні свічки

Вареники, печиво та інші смаколики господині з Вінниччини готують бійцям на передову

Мільйон — на день народження - Як гурт «Смерека» з Піщанки збирає гроші для ЗСУ

Слідкуйте за новинами Вінниці у Telegram.