Мільйон — на день народження. Як гурт «Смерека» з Піщанки збирає гроші для ЗСУ

Віктор СКРИПНИК

"Смерека" не зупинилася на одному мільойні грошей для ЗСУ, завтра, 22 січня, у них новий концерт у Гайсині

Сільські музиканти з гурту «Смерека» зібрали один мільйон гривень.
Останні 13 тисяч додали до круглої суми під час 86 концерту.
Сталося це під час виступу у Шаргороді.
Чим ще позначився цей день для колективу?

Про те, що «Смерека» заспівала на мільйон гривень, розповіла 20minut.ua волонтер Ольга Царьова. Вона очолює благодійний фонд «Піщанські люди». Саме на рахунок цього фонду музиканти переказували кошти. Робили це після кожного концерту.

Що являє собою цей музичний колектив? Як він створювався, хто придумав назву, хто є його учасниками — про це і не тільки журналіст дізнався від його керівника Олександра Мізерія.

Брелок з підбитого рашистського літака

Мільйон гривень музиканти «Смереки» зібрали за майже сім місяців. За цей час вони виступали не тільки у нашій області. Їх слухали в Одесі, Києві й області, зокрема, у постраждалому від окупантів Ірпені, Житомирській, Черкаській областях. Але найчастіше їздили по містах і селах рідного краю.

Відео дня

Сценою для них є площі, місця біля ринків, вокзали, а ще вони колядували і щедрували під час Різдвяних свят.

Бувало, поліцейські забороняли співати. Такі випадки мали місце у Києві. Тоді вони переходили в інше місце і продовжували робити свою справу.

Перед поїздкою інформують у соціальних мережах, де саме виступатимуть. З деяких міст їхні друзі організовують пряму трансляцію виступів у Фейсбуці.

—У них є листок, де записано, в якому місті чи селі люди збираються на базари, — розповідає Ольга Царьова. — Саме в такі дні вони приїздять туди. В дорогу вирушають на власному транспорті. Про зароблені кошти звітують на фейсбук-сторінці керівника колективу. Те саме робимо ми — виставляємо звіт, кошти «Смереки» виділяємо у звіті окремо. Коли люди бачать таку звітність, це викликає більше довіри і до музикантів, і до нас, волонтерів.

У той день пані Ольга побачила, що до цифри у мільйон у «Смереки» залишилася сума у 13 тисяч гривень. Вона запитала в Олександра Мізерія, куди плануют у чергову поїздку. Так дізналася, що музиканти їдуть до Шаргорода.

—Ми розуміли, що виступ у Шаргороді буде особливий, — каже співрозмовниця. — Передбачали, що вони зберуть суму, якої не вистачає до одного мільйона гривень. Схоже, музиканти неспроста поїхали саме 19 січня. Адже це був день народження керівника їхнього колективу. Гарний вийшов подарунок — «Смерека» прозвітувала про мільйон гривень для ЗСУ!

Як каже Олена Царьова, волонтери їхньої організації теж привітали іменинника. Він отримав від них брелок з рашистського літака, підбитого нашими військовими. Окрім того, Олександру та учасникам гурту вручили подяки за підписами їхніх шанувальників. Обійшли земляків — і ті із задоволенням залишили свої автографи на подяках музикантам.

Чашка з логотипом і троянда

Артисти виконують переважно сучасні патріотичні пісні. Під час виступу у Києві звернули увагу, що серед присутніх був хлопець у військовому однострої.

Одна з учасниць колективу, ведуча програм, Наталія Іллінська, виконує монологи у проміжку між піснями.

Тексти настільки хвилюючі, що їх неможливо слухати, стримуючи сльози. У них — про жахіття війни, про полеглих на полі бою з російськими окупантами, про те, як їх навколішки зустрічають, оплакують рідні і діти. Звучать слова про підлий напад на нашу землю, про жорстокість ворогів, які відібрали дитинство у дітей, а спокійну старість у батьків…

Ось фрагмент одного з текстів, який читає пані Іллінська:

—Ви казали, що нема такої держави, як Україна, ви казали, що нема такої нації, як українці, але зараз саме українці випалюють вам клеймо, як худобі, саме українці поховають у нашу землю вашу імперську велич, саме українським чорноземом присипаємо ваше іржаве Z.

Найвірніші з нас забули про смиренність і готові гризти вам горлянки і ламати хребти.

Ми, як мурашки, тягнемо кожен свою часточку і з цих часточок викладемо вам похоронний курган…

Наша не ненависть переросте у зневагу і презирство і ми передамо ці почуття, як естафету, усьому світу. Ви ж будете сидіти у своєму болоті, соромлячись сказати, якої країни ви діти. Ми ж гордо будемо повторювати: «Доброго вечора, ми — з України!».

Після цього звучить пісня «Плакала калина».

Тоді, у Києві, сльози виступили не тільки у декого з цивільних. Їх витер молодий військовий, який був серед них.

Як розповіла пані Ольга, одна з наших волонтерок підійшов до нього і подарував чашку з логотипом ансамблю. Розчулений захисник після того відійшов від глядачів. Сказав, що перебуває на лікуванні.

Через деякий час знову з’явився. У руках тримав пишну троянду. Коли музиканти закінчили виконувати пісню, підійшов до них ближче, подякував усім і подарував квітку волонтерці.

На що витратили кошти

Зароблені «Смерекою» гроші благодійний фонд «Піщанські люди» витратив на придбання 15 автомобілів, понад 20 тепловізорів. За них купили декілька коптерів, ноутбуки, планшети, зимовий одяг та деякі інші необхідні речі.

Як пояснила керівниця фонду, про витрачені кошти постійно звітують.

До речі, волонтери фонду також організовують благодійні акції. Завдяки їм вдалося зібрати приблизно 500 тисяч гривень.

—Наш фонд вирішив надавати допомогу переважно землякам, мобілізованим, чи добровольцям, які нині на фронті, — говорить пані Ольга. — Про це повідомили на сторінці фонду, про це я розповіла у себе у Фейсбуці. Люди звертаються — ми допомагаємо.

Ольга Царьова місцева. Піщанка її мала батьківщина. Вищу освіту здобула в Одесі, за фахом юрист-міжнародник. Побувала у багатьох країнах світу. Завдяки чоловіку - «айтішнику», який по роботі переїжджав з однієї країни в іншу. З початком війни повернулися додому і вона поринула у справу волонтерства.

Під час однієї з акцій познайомилася зі «смеречанами». Відтоді працюють в одній упряжці.

Приїхав з фронту і замість зброї взяв трубу

Гурт «Смерека» сформувався ще задовго до того, як отримав таку назву.

Всі його учасники з одного села Дмитрашківка Піщанської громади. Як каже нинішній керівник колективу Олександр Мізерій, «ми всі разом росли і разом ходили у музичну школу».

Викладачем працював його батько — Анатолій Мізерій.

—Тато усіх нас настільки зацікавив музикою, що після закінчення школи ми пішли продовжувати здобувати музичну освіту, — каже співрозмовник.

Олександр поступив у Київське музичне училище імені Глієра, опановував духові інструменти, нині грає на тромбоні. Далі вищу освіту здобув в університеті культури.

На трубі грає Сергій Муляр, він навчався в Тульчинському училищі культури. Цей навчальний заклад закінчив також гітарист Юрій Луньов.

Час їхнього навчання припав на середину 90-х. Роки були непрості. Щоб заробити грошей, Олександр кликав своїх друзів до Києва. Вони приїжджали на вихідні і давали вуличні концерти. Грали на весіллях. Їх запрошували на інші заходи для музичного супроводу.

У 2002-му офіційно зареєстрували колектив.

До речі, «Смерека» частково є сімейним ансамблем.

Батько керівника музикантів пан Анатолій теж виступає зі своїми колишніми учнями. Нині грає на баяні. На трубі йому уже складніше. Щоправда, виїжджає не на всі концерти. Значно частіше це робить син керівника колективу — пан Микола. Хлопець навчається в Національній музичній академії імені Чайковського у Києві. При кожній нагоді поспішає зі столиці додому. Під час канікул не пропустив жодного виступу.

Один з учасників гурту, Сергій Муляр, захищає країну. Нині він приїхав у коротку відпустку. Замість відпочинку став в інший стрій, долучився до гурту.

—Символічно, що жирну крапку в нашому проекті мільйон для ЗСУ, нам допоміг поставити Сергій Муляр! — написав у Фейсбуці Олександр Мізерій. — Ми це змогли! За 86 концертів понад мільйон гривень. Гордість за колектив.

Хто придумав назву?

На запитання, хто придумав назву і чому саме «Смерека», керівник колективу каже, що це народна назва. З’явилася експромтом.

—У свій час неабиякою популярністю користувалася пісня «Смерека», — каже співрозмовник. — Ми теж виконували її. Глядачам настільки подобалося, що не раз чули услід «Он пішла «Смерека».

Тому коли ми реєстрували колектив, не довелося ламати голову, як його назвати. Нам ще раніше глядачі підказали.