Вік не завада волонтерству: 93-річна вінничанка разом з дочкою робить окопні свічки

Наталія КОРПАН

Вони вдвох чудовий тандем: 93-річна Олена Владимирець та її дочка Ніна щодень роблять окопні свічки на фронт.
Вони роблять все, що у їхні силах, бо, кажуть, кожен має бути маленьким гвинтиком нашої великої перемоги.
Розповідаємо історії вінничанок, які виготовляють надійні джерела світла для наших захисників та захисниць.

Вінничанки буквально з перших днів великої війни волонтерять. Вони знайшли спосіб, яким можуть бути корисними: виготовлення окопних свічок. За майже рік повномасштабного вторгнення вони зробили майже дві тисячі свічок, які зігрівають наших захисників та захисниць.

Однак для виготовлення окопних свічок їм потрібні матеріали, і якщо в перші місяці великої війни люди донатили дуже активно, то зараз ситуація погіршилася.

— Зараз донатять одиниці. В мене залишилось на 150-200 кілограм парафіну. Що далі? До тепла ще, як бачите, далеко. Тому я буду дуже вас просити: донатьте принаймні трошки. Навіть п'ять чи десять гривень. Інакше, як зібрати посилку іншому нашому захиснику, скажіть?, — риторично питається Ніна Владимирець у своєму Facebook. — Так, люди втомилися донатити, бо роблять це майже рік. Але ж ви прекрасно розумієте, що наші захисники сьогодні — це наше з вами майбутнє завтра. Ми разом з вами маємо допомагати вистояти, пережити, відвоювати цю важку холодну, кроваву зиму вашим рідним — нашим Янголам. І ми зі всім справимось. Я вірю в це і знаю.

Відео дня

Перерахувати гроші на матеріали на свічки можна на картку: 5169360021917822,
або поділитись матеріалами можна, зв’язавшись із волонтерами за телефоном: (097) 0342414 (Ніна).

Розповідаємо історії цих жінок, щоб надихнути вас долучитися до доброї справи та показати, що майже ніщо не може стати на заваді тим, хто хоче допомогти.

Як тільки почалася війна — одразу стали волонтерити

У житті Олени Владимирець було чимало складнощів. Жінка народилася у 1929 році. Їй судилося пережити Голодомори та другу світову війну.

— Моя мама все життя пропрацювала в селі Томашпіль Хмільницького району Вінницької області в колгоспі. Крім того, вони з татом мали велике господарство, у них все життя вдома було по дві-три корови, — розповідає дочка пані Олени. — За цим всім доглядати треба було, окрім важкої фізичної роботи на колгоспному полі. Мама дуже наробилася за своє життя…і багато пережила.

Ще у свої 90-років жінка працювала на городі, як каже її дочка, вона й досі не може сидіти без діла. Тож, як тільки почалася велика війна, й її дочка Ніна почала волонтерити — Олена Владимирець теж захотіла долучитися до доброї справи.

— Вона сидить щодень своїми вже ослабленими руками заповнює бляшанки картоном. Згодом я їх заливаю воском. Так у нас й виходять свічки, — пояснює Ніна Владимирець. — Мама крутить близько трьох-чотирьох годин в день, більше не може фізично. За цей час встигає зробити 50-60 штук. А після цього — молиться за наших захисників.

Організувала виготовлення свічок дочка пані Олени — Ніна Владимирець у вересні 2022 року. До того часу — плела маскувальні сітки в одній з вінницьких шкіл. Жінці 65 років, перед тим, як вийти на пенсію вона працювала майстринею технічної дільниці у ЖЕКу.

— Коли похолодало, то військові почали говорити про окопні свічки, і я вирішила почати робити їх вдома. Роблю це на технічному поверсі у будинку. Я попросила нашого голову ОСББ провести на технічний поверх світло, — розповідає Ніна. — Голова ОСББ пішов мені на зустріч, і ми викликали електрика, який безоплатно все зробив. Потім я написала про потребу в електроплитах та чайниках в групу, де люди віддають непотрібні їм речі безоплатно тим, хто потребує. Називається «Віддам задарма». Там знайшлися люди, які мені допомогли. Врешті на технічному поверсі ми поставили столи, і тепер у мене цілий цех з виготовлення свічок.

Робити щодень окопні свічки Ніні Владимирець не легко, бо з дитинства жінка має другу групу інвалідності, але зупинятися вона не збирається.

— Заливаючи свічки, я використовую бджолиний віск змішаний з парафіном або пальмовим воском. Всі дивуються, що для чого ти це робиш? Бо парафін дешевший, а віск значно дорожчий. Але парафін — це все-таки нафтопродукт, а бджолиний віск — природний. Я хочу, щоб мої свічки були якісні, — пояснює жінка. — Ми з мамою робимо це, розуміючи, що наші свічки гріють чийогось сина, брата чи чоловіка. Я дуже ціну кожен відгук від військових, які дякують нам.

Наразі жінки роблять п'ять видів свічок. Їм у цьому допомагають ще кілька людей. Найактивніше долучається подруга пані Ніни — Людмила Черната. Жінка нарізає картон на рівні смужки, з якого потім власне й крутять свічки.

— Ще двоє чоловіків Володимир та Олександр Кляпетури обрізають краї баночок до потрібної висоти, а потім шліфують їх. А мій сусід Павло Дончак почав рубати мені парафін, бо мені це було дуже важко робити. Отака у нас команда, — розповідає вінничанка. — Ми всі хочемо одного: перемоги, а для цього потрібно працювати, бути активним в тилу теж.

Зараз, за словами жінки, робочий процес чітко налагоджений. Окрім свічок, вінничанки почали відправляти військовим розпалки, шкарпетки, медикаменти.

— Скоро буде рік, як розпочалося повномасштабне вторгнення. Пригадуючи відчуття 24 лютого, розумію, що я буду робити все, на що вистачить сили, здоров'я й внутрішнього ресурсу, для перемоги, — каже Ніна Владимирець. — У моєї мами зараз є єдина мрія: дожити до перемоги, і я вірю, що ми зі всім впораємося! Я вірю, що нашій перемозі — бути!