Готує каву на піску з часником і не тільки. Історія та секрети Сан Санича

• «Приємно розуміти, що з простих інгредієнтів — створюю маленький шедевр», — так Олександр Мельничук з любов’ю говорить про власноруч приготовану каву. Останню він готує на піску, і вже 33 роки. 
• Завітайте з нами в гості до Олександра, відчуйте аромат його кави з часником крізь екран, та дізнайтесь історію фізика, який не уявляє себе без кави. 

Олександр відомий чоловік у вузьких колах Вінниці. Друзі називають його Сан Санич. Він — постійний учасник місцевих фестивалів, де дивує містян кавою, приготованою на піску. Ми хотіли дізнатися його історію, і телефонуємо до Олександра кілька днів тому, щоб запросити на інтерв’ю. Починаємо представлятися, й чуємо виразний, але певною мірою м'який, голос. 

— Сонечко, мені байдуже, хто це телефонує, бо я зараз на уроці. Наберу через пів години, — говорить чоловік на тій стороні слухавки. І, дотримуючись обіцянки, передзвонює до нас через 30 хвилин. На інтерв'ю Олександр спокійно погоджується, а ми напрошуємося скуштувати його кави.

Доходячи до домовленого місця у день рандеву, помічаємо невеличкий дим та запах паленого. Розуміємо, що Сан Санич, вже почав підготовку до варіння кави на піску. 

— Проходьте, присідайте. Зараз я якраз розпалюю вогонь, — запрошує Олександр. 

Каву чоловік готує на вулиці, адже традиційно каву по-східному треба варити на відкритому вогні. Ми присідаємо поруч з невеличким мангалом на якому стоїть деко з піском.І спостерігаємо, як Олександр, шукаючи у різних пакетах, витягує усілякі інгредієнти для майбутнього напою. Починаємо розмову про основну роботу чоловіка — школу. 

«Першим вчителем з фізики — була мама»

Олександру — 52 роки, і більшу частину з них, він вчителює. Каже, були перерви у педагогічній роботі, але все-таки, школа манила повернутися у її стіни. Зараз чоловік працює у вінницькій школі №16. Від нього учні дізнаються про властивості матерії,  закономірності природи в широкому сенсі цього слова та, мабуть, те, що кожен пам'ятає зі школи — закон Ома. Чоловік, як ви вже зрозуміли, вчитель фізики. 

— Моя покійна мама була вчителькою фізики, як ви думаєте, якщо я з самого дитинства бачив купу книжок з фізики і репетиторство, то куди я міг вступити? Якоюсь мірою мама була моїм першим вчителем з фізики. Дуже багато цікавих фактів я дізнавався саме від неї. Вона вміла гарно подати інформацію, була професіоналом, — розповідає Олександр. — Я навчався у Вінниці, і у школі почав працювати в 1992 році. В мене багато іпостасей, в яких я можу працювати, але все-таки душа лежить до вчителювання. 

За словами Олександра, у нього є вміння знаходити спільну мову з людьми різних вікових категорій: і з дітьми, і з колегами, і з батьками. Каже, дітям він розказує, де їм може знадобитися його предмет. І, додає, що фізика може пояснити все. 

Поки ми говоримо з Олександром про вчителювання, чоловік вже розклав на деко джезви. Пояснює, що треба почекати, поки нагріється пісок і каже, яку каву для нас готуватиме. Асортимент у чоловіка широкий: кава з часником, перцем, м'ятою, бадьяном і апельсином, медом, кардамоном, лимоном, корицею, коріандром та ще кілька десятків рецептів.

Відео — Володимира БАБКОВА

Найголовніше, каже, щоб вода була хороша. Бажано, кринична. А пісок підійде будь-який, нагрівається він на понад 600 градусів. 

— Кава повинна вимліти, не готуватися дуже швидко, — каже чоловік. — Якщо ви ставите на електричну плитку, то підігрів йде тільки знизу. А тут, ми занурюємо у гарячий пісок джезву, і нагрівається посудина ще й з боків. Так кава рівномірно смачна виходить. 

За розмовою куштуємо спершу каву з часником. Напористий аромат цього напою, щиро кажучи, спершу лякає. Але смак часнику — зовсім не відчувається, лише присутній пікантний післясмак. 

«Першу чашку кави приготував у 1988»

Кавою Олександр захопився, коли йому було 19 років. Тоді він проходив військову службу і якось під час звільнення зайшов у невеличку кав'ярню. Маючи кілька копійок у кишені, замовив каву. Її, як зараз заведено говорити — бариста, готував на піску.

— Я скуштував і мені сподобалося. І відтоді, коли мав змогу, кілька разів заходив у цю кав'ярню випити кави і поговорити з баристою, — пригадує Олександр. — Отак одного разу я зайшов, а баристі треба було кудись побігти. Він й давай просити: «Ну, друг, виручай, пороби каву замість мене годинку». А як я у формі сержанта буду готувати каву, зовсім не вміючи цього робити?

Як розповідає Олександр, процес виявився не складним, і після інструкції його товариша, він погодився. За дві години відсутності баристи, чоловік зварив близько 25 чашок кави. 

— Спершу було ніяково, мені здавалося, що я щось не так роблю. А потім призвичаївся, і досить вправно все робив, — говорить вінничанин. — Після того з першої стипендії я купив собі мідну джезву. І саме джезву, а не турку. Ніколи не називайте цю посудину туркою, це не правильно. У цього предмета є чітка назва — джезва. 

Після цього, чоловік постійно готував собі каву на піску. Цей метод приготування кави має назву по-східному. 

Ми ж на каві з часником не зупинилися, Олександр пропонує скуштувати каву з м'ятою. Каже, вона нам, мабуть, більше сподобається. І справді, не помиляється. Свіжий смак м'яти огортає кавовий аромат. М'який післясмак цього напою однозначно завойовує нашу прихильність. 

«Кожен день починається з кави»

Олександр говорить, що приготування кави — це певною мірою ритуал для нього. І кожен ранок у нього виглядає так: дзвонить будильник, він йде на кухню, ставить нагріватися масивне деко, джезву, і готує каву. Спочатку жінці, а потім собі. 

— Жінка ненавидить, коли вона прокидається раніше, адже тоді вона готує каву. І, як би вона не старалася, напій не виходить, як у мене, — каже Олександр. — У цьому немає жодних секретів. Але мене тішить те, що з простих інгредієнтів я створюю маленький шедевр. Моя донька теж готує дуже смачну каву. 

Як розповідає Олександр, він дуже радіє, що донька перейняла від нього цей навичок. Каже, вона з дитинства бачила, як тато готує цей напій, і по-іншому, мабуть, й бути не могло. 

— Я люблю готувати каву на піску для друзів. Взагалі готувати на піску треба на великий загал. Ти не будеш гратися заради однієї чашки. Це має бути якийсь вихід в ліс, день народження чи фестиваль, — продовжує чоловік. — А ще, в мене є така фішка. Я майже завжди вгадую, яку каву хоче людина. Є у моєму переліку напоїв більш жіночі смаки кави, а є суворіші. Як я це вгадую? Живу довго. 

Олександр ще готує для нас каву з апельсином та бадьяном. Її смак видається нам найбільш зігріваючим з тих, що ми спробували. А аромат так і «запрошує» зробити ковток. 

«Найсмачніша кава, яку куштував, моя»

Часто чоловік пригощає кавою безоплатно тих, які справді хочуть випити цього напою, але не мають грошей. Один такий випадок, коли Олександр пригостив людину, зробив його відомим у соцмережі. І вінничан з неприхованою усмішкою пригадує цю історію для нас. 

— Це було на новорічному ярмарку, ще у 2017-му. Тоді у один з вечорів на площі з‘явилися журналісти з камерами і мікрофонами. Щось знімали. Вони ходили за продавцем пиріжків з передбаченням, який підходив від ятки до ятки, пропонуючи свій крам, — розповідає чоловік. — До мене теж підійшов, запропонував пиріжок. Від солодкого я відмовився, але запропонував пригостити кавою. Чоловік випив мою каву з часником, подякував і сказав, що смачна. 

Проте історія на цьому не завершилася. Через тиждень на територію ярмарки заїхала дорога автівка, а в ній вже солідно одягнутий «продавець пиріжків». 

— Він прийшов до мене і подарував дорогу тару для кави по-східному з піском, чотири джезви, електроплиту і вісім кілограмів дуже якісної кави. Останню робив чоловік, що посів третє місце на Чемпіонаті світу з обсмаження кави, — говорить Олександр. — Чому він мені подарував? Бо, сказав, що хотів віддячити за те, що я єдиний пригостив його своїм товаром. 

Як розповідає Олександр, та подарована кава була найсмачнішою, яку він куштував. Каже, можна було язик проковтнути від цього напою. Пригощав потроху Олександр нею багатьох друзів, беріг цю каву. 

«Поки каву готую лише на фестивалях»

Хоч Олександр і хотів би мати власну кав'ярню, але наразі чимало чинників цьому не сприяють. Оренда у центрі дорога, і, якщо відкривати щось своє, то довелось би залишити роботу в школі. 

— Кава — це моє хобі, а не головне покликання. Все-таки робота у школі — це і стаж, і стабільність, і улюблена справа, — каже чоловік. — Зараз мою каву можна скуштувати на фестивалях Вінниці, і області. Для учасників бойових дій — завжди безкоштовно. Для всіх інших ціна доволі символічна — 15 гривень. 

Як розповідає чоловік, після відкриття соціального ресторану «Коцюбинський 220», він на вихідних буде готувати там. Детальніше про цей заклад можете почитати за ЦИМ посиланням. 

— Зараз я люблю фестивалі. Мені подобається, що навколо моєї ятки збираються приємні люди, з якими я обов'язково зав'язую діалог. Потрібно ж щось робити, поки 5-7 хвилин готується кава, — говорить Олександр. — Якось до мене підійшла жінка на фестивалі, і спершу спробувала одну каву. Потім з іншим інгредієнтом, потім третю...четверту...п'яту. Я, звісно, сказав, що з неї вже досить, як для одного разу. Але вона повернулася десь за годину і сказала: «Ви мені життя зіпсували, тепер я ніколи не зможу пити погану каву». 

Читайте також: 

«Наша проблема, що ми живемо оцінками». Інтерв'ю з кращим вчителем Вінниці

Гірка реальність «шоколадного будинку». Чи має ця пам'ятка архітектури шанс на світле майбутнє

Слідкуйте за новинами Вінниці у Telegram.