Гірка реальність «шоколадного будинку». Чи має ця пам'ятка архітектури шанс на світле майбутнє

• Зарослі входи, забиті вікна дошками та графіті на стінах — саме так виглядає історична будівля у центрі міста на Петлюри, 24. Її ж містяни часто називають «шоколадним будинком». 
• Розповідаємо вам історію цього вінницького дому та дізнаємося за ймовірне майбутнє. 

Чудових місцин для прогулянок у Вінниці вдосталь, але колоритом або, як у нас ще полюбляють казати, неповторністю, відрізняється лише одне — «Єрусалимка». Цей мікрорайон буяє місцями, які мають історичну значущість, та незрівнянними будівлями.  

Є у цього району самобутній шарм, і тут вдосталь закинутих будівель. Важко не помітити на одній з вуличок Єрусалимки «шоколадний будинок». Ви точно його підмічали та, можливо, навіть казали: «А він красивий такий». Тільки от шкода, що занедбаний.

Весь шарм та атмосферу цього дому перекреслює його, м'яко кажучи, недоглянутість. А ще на початку 20 століття там жив знаний міський архітектор, в той час, як в іншій частині будинку щодень приймали та отримували листи і телеграми. Вінниця, яка на початку XX століття активно розвивалась і розбудовувалась, не могла обходитись без цієї будівлі, яка тепер, як бачимо, нікому не потрібна. 

Історія «шоколадного будинку»

Для того, щоб детальніше розповісти вам про цей дім ми звернулися із запитом у міськраду та за коментарем до історика. Як нам розповіли у запиті, історична будівля «Пошта» була збудована у 1910-1912 роках, в стилі модерн. Хто був архітектором? Достеменно невідомо. Однак за однією з версій, будівлю міг спроектувати Мойсей Ваксман у співавторстві з міським зодчим Григорієм Артиновим.

— Проєкт будинку датований 1914 роком. Хоча у державному архіві Вінницької області є різні документи за 1914 та 1916 роки. Це будівля, яка планувалася первинно, як поштово-телеграфна контора міста. Нею вона і була, — розповідає директор «Центру історії Вінниці» Олександр Федоришин. — Проте у той час було своєрідне партнерство з родиною Ваксман. Частину цього будинку вони винаймали і використовували, як приватне помешкання. 

Після звільнення міста від німецьких військ у 1944-му тут ненадовго облаштувався «СМЕРШ» (скорочення від «Смерть шпионам», - авт.). Цей радянський відділ контррозвідки проводив перевірки серед вінничан на предмет співпраці з окупантами.

Як розповідає історик Олександр Федоришин, свою першочергову функцію споруда виконувала до 1992 року, доки пошта звідти фізично не виїхала. З того часу будівля не експлуатується. 

— Після 1992-го приміщення здавалося в оренди та не завжди було в доброму господарському стані, — каже Федоришин. — Тепер цей дім називають «шоколадним». Ця назва до нього прив'язалася через колір оригінальної фарби. Адже колористика досі проглядається, помітно світло шоколадний відтінок фасаду. 

У 2020-му «Пошту» передали з державної до комунальної власності. Мерія віддала об’єкт в оренду Вінницькій торгово-промисловій палаті. Олександр Федоришин говорить, що йому важко сказати, що було б добре зробити з цим будинком у майбутньому. 

— Потрібно враховувати кілька факторів. Насамперед його сусідство з майбутнім музеєм Вінниці, вона має бути відповідним, — каже Федоришин. — А також сам квартал дуже перспективний, поряд два навчальних заклади і треба звертати увагу на атмосферу, яку вони створюють. Майбутній орендатор мав би відповідати цій атмосфері і доповнювати її. 

Як каже Олександр, наразі головна задача — довести фасад до ладу. Бо всередині, наскільки йому відомо, не багато вцілілого інтер'єру тих часів.

Сьогодення дому — розчаровує 

Цей будинок, що подекуди його обвиває плющ, виглядає красиво. Але зблизька на архітектуру не так вже й звертаєш увагу. Облущені стіни фасаду, заросла травою територія навколо, а, якщо підійти ще ближче, то здається, що деякі частини штукатурки прямо зараз впадуть вам на голову. 

Особливу увагу притягує величний балкон, точніше те, що від нього залишилося. Можна лише уявляти, як містяни у 20 столітті виходили на нього, дивлячись на тодішню Вінницю, що стрімко розбудовувалася. 

Ще кілька років тому дім був з відкритими вікнами та дверима. Потрапити туди було легко. Тепер же — на старовинних облущених дверях висить замок. А чисельні вікна — забиті дошками чи заґратовані. Деякі вікна не закриті нічим, тож, в принципі, залізти всередину можливо. 

Попереду будинку територію огороджено старим парканом без хвіртки. А по боках та ззаду — металевий шифер вишневого кольору. Через вікна ззаду будинку бачимо, що всередині стоять невеличкі гори цеглин та дощок, а стіни «прикрашені» надписами. 

Аж ніяк не скажеш, що це місце є пам'яткою архітектури місцевого значення. Хоча, звісно, майбутнє у цієї споруди може бути чудове.

Поки ми фотографували будинок, до нас підійшла пенсіонерка. 

— А ви ще отут, ззаду, сфотографуйте, — каже жінка. 

Як виявилось, це мешканка сусіднього будинку, який впритул стоїть до «заброшки»,  Валентина Виселих. Вона старша у будинку Петлюри, 22. 

— У цьому закинутому будинку стільки наркозалежних збиралося, що я через Київ підіймала питання, щоб закрили входи у будинок, — розповідає містянка. — Не дай Боже, там цигарку кинуть, то ще й мій будинок згорить. Зараз теж тут підлітки та наркозалежні збираються. Хоч решітки на вікнах поставили, але є незакриті віконечка, через які, якщо постаратися, можна пролізти. А ще попри мій будинок заходять, загалом, знайшли вихід з ситуації. 

Валентина Виселих переїхала з Кривого Рогу два з половиною роки тому, каже, там такого безладу не було. І принаймні, говорить, депутати реагували на звернення містян. 

— Будинок розвалюється просто у центрі міста. Порядку тут не буде. Своїми зверненнями та дзвінками я добилася того, щоб траву покосили та сміття прибрали. Але от все знову заросло, — обурюється пенсіонерка. — Це ж історичний центр, такий красивий будинок. І екскурсії тут часто проводять, фотографуються, але ж тут такий сором. Я пропонувала сусідам писати колективну скаргу, але вони бояться. 

Чи є світле майбутнє у будівлі?

Будівлю на Петлюри, 24 Вінницька ТПП орендує ще з 1996 року. Але, судячи з забитих вікон, дверей та порослого бур’яном подвір’я — ніяк не використовує. Хоча, як вказано у рішеннях мерії, будівлю передали торгово-промисловій палаті «під службові приміщення».

Те, що ми бачимо як руїни, за версією чиновників, є результатом проведення «протиаварійних та консерваційних робіт». Міські посадовці й визнають, що цей дім в «незадовільному стані, потребує капремонту або реконструкції». 

Однак планів цих робіт наразі немає. Пам’ятка архітектури не включена у Програму реставрації об’єктів культурної спадщини Вінниці, що розрахована до 2023 року. Тому коли з’являться гроші (і чи будуть вони взагалі) на відбудову пам’ятки — невідомо. Як і подальша доля «шоколадного» будинку.

 

Читайте також:

«Я був тут на концерті «Піснярів» у 74-му»: фоторепортаж з давно зачиненого Літнього театру

Німецьке кладовище і масове поховання. Що шукають дослідники в центрі Вінниці?

Слідкуйте за новинами Вінниці у Telegram.