Для воїнів нарізали тонну «Олів’є» з ковбасою з Тульчина! Арсен Мірзоян про війну і «зірковий патруль»

• Із початку повномасштабної війни співак із друзями-волонтерами передав на фронт понад 1000 автівок.
• Під час концерту у Вінниці розказав про особливі і непрості пісні, які написав за цей рік, та поділився, що насправді його знаменитий хіт «Вінні-Пух» герої 95-ї бригади сприймають із особливим підтекстом.
• У фінальні дні перед Новим роком Арсен Мірзоян взяв до рук ножа і разом із коханою дружиною та легендарною тещею — Тонею та Ніною Матвієнко — долучився до кулінарного батальйону, який дев’ятий рік поспіль до свят радує захисників тоннами «Салату для солдата».

— Об‘єднуючись, ми перемагаємо! Разом із Арсеном та мамою сьогодні долучились до багаторічного проєкту «Салат для солдат-9», заснованого волонтером Юрієм Тирою та його командою. Нарізали 1 тонну інгредієнтів для новорічного салату «Олів‘є» нашим захисникам та захисницям. Всього у рамках цього проєкту вирушать 17 автівок і 10 тонн салату, щоб подарувати нашим героям радість та позитив, — поділилась світлинами Тоня Матвієнко.

«Салат для солдат» — за час російсько-української війни вже дев’ята за рахунком акція, яку щороку перед святами проводять волонтери на чолі з Юрієм Тирою.

— Це мій друг Микола Миколайович. Коли місяць тому я мріяв про тонну «Салат для Солдат-9», він сам подзвонив та спокійним голосом сказав: «Я привезу тобі сам особисто тонну ковбаси». Сьогодні ми обійнялися та розгрузили втрьох цю саму тонну. Я не бачив на власні очі єврея з лопатою, але з ящиками ковбаси після інсульту бачив та ніколи не забуду. До сліз, обійняв міцно та мав честь потиснути руку, — ділиться Юрій Тира. — Десять тонн «Олів’є» буде на сто відсотків! Щиро дякую за традиційну ковбасу з Тульчина, тепер точно вистачить — дякую куму Віктору Бронюку за небайдужість та допомогу від щирого серця. Багато ще кому буду дякувати, але зараз за ковбасу.

Концерт у Вінниці став одним із найяскравіших за рік

Разом із Юрієм Тирою Арсен Мірзоян, як справжній патріот, активно займається волонтерством ще з 2014 року. І лише за ці місяці повномасштабної війни передав захисникам на передову просто вражаючу кількість автівок — понад 1000 авто!

— Я заправив повний бак бензину вже після другого вибуху. Стояв на пагорбі і дивився, як прокидається місто. Дивний стан: очі бачать, вуха чують, а розум відмовляється у це вірити. Сюр якийсь! Своїх дівчат треба було рятувати, міркував, коли і куди я їх повезу, — згадує свої відчуття у жахливий ранок 24 лютого Арсен Мірзоян. — Коли повернувся у Київ, ми з Олександром Положинським примкнули до одного з підрозділів. Нам видали зброю і набої. І так днів 10 ми сиділи на позиції —  була загроза висадки десанту… А потім активно пристав до волонтерської справи, ми із друзями почали приганяти автівки. Підтримувати одне одного і тримати стрій — головне сьогодні. Як би не від­далявся від нас фронт, не тре­ба забувати, що війна триває, і кожен день треба ро­бити все, аби наближати нашу перемогу.

У грудні Арсен Мірзоян провів тур Україною, завдяки якому також зумів закумулювати і передати потужну суму для підтримки ЗСУ. Зокрема, у Вінниці співака настільки чекали, що концертів було аж два! І вони були настільки яскравими, що стали одними з найкращих виступів взагалі за 2022 рік у місті.

Зі своєю командою Арсен Мірзоян підготував фантастичної краси світлове шоу й відеопроєкції та вразив глядачів багатьма прем’єрами і щирими розповідями-одкровеннями.

Про новий альбом, «синдром Офелія» і друзів, що зникають

Споконвічно концерти туру Арсен Мірзоян готував до виходу свого нового, вже шостого за рахунком, альбому «Монархія». Та, каже співак, зважаючи на війну, зараз багато пісень сприймаються зовсім по-іншому.

— Декілька пісень із цього альбому ми вже не виконуємо, адже вони втратили свою актуальність. На щастя втратили свою актуальність! — говорить Арсен Мірзоян. — А багато пісень навпаки — я вже сприймаю інакше. Зокрема, веселу й бадьору «Твій день» сьогодні співаю вже зі своїм підтекстом. Там є такі рядки: «Збирати кеш для нової машини. До речі, час уже міняти шини…» Точно так у мене зараз і у житті, саме такі повідомлення приходять: «Сєня, треба бус!», «Сєня, треба джип!», «Вже резину треба міняти…»

Згадуючи свої 10 років, які пропрацював інженером на «Запоріжсталі», одну з пісень альбому співак так і назвав «Інженер», хоча, каже, насправді — це пісня про Бога.

А метафору про бажання «почати все з чистого листа», як багато хто із нас у різні періоди життя пробував, втілив у пісні «Намалюю зиму».

— Насправді з чистого листа ні в кого жити не виходить, бо лист вже ж «трошки зіпсований». Можна лише намагатися, як то кажуть, вибілити себе. Тому така метафора, — говорить співак.

Пісню «Сніговик», яку заспівав у дуеті зі свою донькою Ніною, Арсен Мірзоян називає колисковою і мріє зробити цілий проєкт, де артисти співатимуть зі своїми дітьми.

А розповідаючи про хіт «Офелія», згадує друзів, з якими розвела доля.

— «Час заховав, на жаль, спогади за вуаль…» Історія в тім, що так само як ми забуваємо людей, які колись нам були друзями, час розставляє все на свої місця. З часом зникають із нашого життя люди, яким спершу дзвониш раз у пів року, потім дзвониш раз у рік, а потім, буває, не дзвониш і зовсім. Так вже влаштований світ. Так само Шекспір забув Офелію у своєму оповіданні. Він так захопився своїм твором, що Офелія зникла. Якщо пам’ятаєте, її згадує лише королева. От мені й стало цікаво: як так сталося, що автор забув героя? Я називаю це «синдром Офелія».

Про нові пісні і найважчі моменти війни

Першою піснею, яку Арсен Мірзоян написав після 24 лютого, стала прониклива «Моя країна». Співак каже: перший час такий стан був, що насправді ні гітару не хотілося у руки брати, ні музику слухати, тим паче, що нагальних питань було чимало.

— Як все це почалося, так сталося, що свого друга Сашка Положинського я одразу затягнув у Київ. Він у ТРО хотів записатися, а я кажу: «Саня, все готово! Є спецпідрозділ, є вже зброя, все є — просто приїжджай!» — згадує Арсен Мірзоян. — У мене були друзі, які постійно писали в групу: «Дайте мені «Джавелін»! Я от зараз піду…» А я завжди висилав фотографії, як Сашко Положинський несе мішок картоплі, і казав, що ось є хлопець, який теж не проти «Джавелін» в руки взяти, але носить картоплю… (усміхається) Тоді були різні проблеми й різні потреби, які треба було вирішувати. Що ми й робили. Тож нас із Положинським у Києві називали «зірковий патруль ТРО». А саме страшне, з чим тоді довелося стикатися — це евакуація. Коли фронт на Київщині зупинився річкою Ірпінь і все, що тоді відбувалося — саме на дорозі життя…

Ті емоції Арсен Мірзоян описав у своїй другій за час повномасштабного вторгнення пісні «Вальс Ірпінь», кожна стрічка і кожне слово якої торкаються найтонших струн душі.

Про першу поїздку у звільнений Херсон

Після звільнення частини Херсона Арсен Мірзоян презентував неймовірну пісню, яку присвятив незламним херсонцям і всім українцям у містах, які ще чекають деокупації.

— Коли ми приїхали у Херсон, 9 місяців окупації дуже відчувалися. Ти бачиш, як тебе зустрічають люди — і це просто… Вразила одна бабулька, яка так вчепилась у нашого товариша зі сльозами: «Хлопці, ви ж нас більше не покидайте. Обіцяйте!» Це взагалі важко описати… Ця емоція першого враження дуже складна. І навіть коли до нашого звукорежисера Антона Тіліса підійшов кореспондент ВВС і спитав: «Що ви відчуваєте?» — Антон відповів, що давай я тобі завтра на це питання відповім, — ділиться Арсен Мірзоян.

— Із цієї всієї картини також запам’яталося, як коли ми заїжджали, побачили ціле поле болгарського перцю. Зупинились, а нам десантура кричить: «Хлопці, не треба. Там заміновано!» А Степанович, товариш наш, каже: «А я от хочу відео, як біжу по цьому полю і рву перці». І потім вже в соцмережах з’явилося це відео під назвою «Цивільне розмінування» (усміхається). А коли ми заїхали в Чорнобаївку, аби подивитися, як там що відбувалося, побачили купу залишених речей. Коли вороги тікали, навіть не встигали замінувати. Боже, чого там тільки не було?! «воронєжская закуска», напій шипучий «бодрящій» — нагребли вони там нормально! І все це полишили. Були цілі кімнати ще геть не розпакованих речей. Я навіть там знайшов інгалятор — новий, гарний — і одразу його передав у шпиталь. Діло-річ — знадобиться! А у самому Херсоні вразило, що всі наші військові були без шевронів — на радощах від звільнення діти все порозбирали. Хто з якого бату — нічого не видно — бійці все дітям роздали. Співали пісень тоді багато, навіть ті, які я ніколи не співав. Але доводилось брати в руки гітару і співати. І ще пам’ятаю, як ми виїжджали і бачили білборд «росія здєсь навсєгда» — і поруч такий малий шкет зі шкребком у руках. Здирає його і нам махає, типу: «Пока, пацани! Приїжджайте ще!»

«Маємо всі зараз час, щоб багато над чим поміркувати»

— Говорячи про найцінніше, я завжди такий суворий термін використовував — «базові цінності». Звучить не дуже, але насправді це напрочуд ємка і зрозуміла фраза, — каже Арсен Мірзоян. — От коли мою пісню «Вінні-Пух» співають снайпери 95-ї бригади, у них свій підтекст до цієї пісні. Але, як для базових цінностей, бажано цю пісню без підтекстів сприймати (усміхається). Маємо всі зараз час, щоб багато над чим поміркувати. От ми з Положинським, коли сиділи на позиціях вночі, багато спілкувалися про все, що відбувається зараз. Спостерігаючи за всім, я дивувався: ого, як то всі артисти одразу співати українською почали! Спочатку думка: а де ви, падло, були 8 років? Але Положинський, як мудра людина, мене переконав. Він каже: «Слухай, яка вже різниця? Чи пристосовуються, чи що вони там роблять — у нас є картинка для всього світу. Мистецтво — обличчя нації і зараз ця картинка відповідає тому, чого ми прагнемо всі ці 8 років». Без цих риторичних питань до Мінкульту і до всіх цих продюсерів, які зараз викручуються, що вони такі «невинні», що ринок чи що там іще їм диктувало умови. У будь-якому випадку: хай квітне українська мова! Ми маємо розуміти, за що зараз йде боротьба. Тому на біс зараз на концертах я виконую пісню про Херсон. Україна!..

— Понад усе! — гучно усією залою підхопили на концерті вінничани, бо знаємо, що дійсно найцінніше.

Фото з вінницького концерту Дмитра Данкевича.

 

Читайте також:

«Ми фоткалися на фоні ковра! Ми не брехали!» Новорічно-різдвяні історії від Владзьо, у яких ви впізнаєте себе

Відео до сліз! Нову пісню гурт «ТІК» присвятив всім, хто віддав життя за Україну

Женя Галич у Вінниці: «Вони будуть покарані за кожне українське життя! Це я обіцяю, як солдат ЗСУ»

Українську виставу про диктаторів у Багдаді всі зрозуміли!» Олександр Ковшун привіз Гран-прі з Іраку і готує прем’єру у Вінниці

Слідкуйте за новинами Вінниці у Telegram.