Дід Блогер із Високого і його музей: як уламки війни стали частиною новітньої історії України
- Понад тисячу експонатів, трипільські артефакти, зброя козаків і уламки ракет — усе це можна побачити в імпровізованому музеї Віктора Рудого.
- Як звичайний тракторист став популярним серед дітей і зібрав кошти для армії — розповідаємо.
У селі Високе Вапнярської громади на Вінниччині 61-річний Віктор Рудий уже вісім років створює власний музей просто неба. За цей час він зібрав понад тисячу експонатів: від трипільських артефактів до сучасних предметів побуту та зброї. До імпровізованого музею приїздять не тільки мешканці Високого, а й гості з інших сіл та містечок.
Історія музею розпочалася зі старого дивана
Про зародження ідеї створити музей Віктор Рудий розповідає так:
— Сусідка мені каже: «Вітя, треба тобі диван, бо я його викидати буду?» Ну, думаю, візьму та й під деревом поставлю. А потім шкода стало, що той диван на дворі буде стояти. Взяв його і поставив у своєму сараї, — згадує Віктор. — Вивалив дві стіни, збудував піч. Спершу поставив старовинну праску, глечики.. Дивлюсь — виходить щось цікаве. Так і почав збирати предмети давнини.
Так, поступово, старий хлів Віктор перетворив на хатину із розмальованою грубкою. Усі небайдужі почали приносити чоловіку знайдені артефакти. Він і сам постійно долучався до пошуків експонатів для свого музею.
— Люди часто приходять до мене і приносять щось нове. При цьому питають: «Треба тобі?» Я кажу: якщо ти від душі даєш, то для твого експоната завжди місце знайдеться.
Авторка статті запитала, що найбільше захоплює його у цій справі. Співрозмовник відповів так:
— Мені це йде від душі. Я хочу, щоб наші діти знали свою історію. Не з книжок лише, а могли прийти, доторкнутися, побачити на власні очі.
Що зберігає музей тракториста?
Біля воріт музею всіх гостей зустрічає один із найстаріших експонатів — трипільський камінь, який, за словами пана Віктора, використовували для жертвоприношень ще у часи язичництва.
— Уявіть собі, скільки енергетики накопичено в цьому камені. Скільки молитов і прохань він почув за тисячі років, — каже Віктор Рудий.
Ключове місце в музеї займає хижа, де зберігаються предмети побуту трипільців. Тут панує особлива атмосфера: розмальована грубка, старовинний посуд, вишиті рушники, меблі та прикраси.
Запитую у Віктора Рудого, які знахідки він вважає найціннішими. Співрозмовник не вагаючись відповідає:
— Маю елементи від ткацького верстата, зернотерки, жорна. Є підкови для коней, зброя козаків, перша вогнепальна зброя. Також в мене є ядро від гармати. Уявіть, як наші козаки нею боронили Україну.
Окрему увагу господар музею приділив добі козацтва. На подвір’ї представлені шаблі, списи скіфів, сокири, ножі, маслобійки, посуд для худоби і навіть старовинні кінські підкови.
— Списам по 2,5 тисячі років! — із захопленням розповідає Віктор Рудий. — Це надзвичайно цінні експонати для мене.
Авторка статті поцікавилася, чи має пан Віктор освіту у сфері музейної справи чи культурології. Він щиро відповів:
— Я — тракторист, 10 класів закінчив. Ще десять років у міліції в Одесі пропрацював. А історію в школі, чесно кажучи, слабо вчив. Але зараз інколи сам дивуюся: розказую про Трипілля чи козаків і сам думаю, звідки я це знаю?
Експонати війни та допомога армії
З початку повномасштабного вторгнення росії колекція приватного музею Віктора Рудого поповнилася експонатами російсько-української війни. Їх йому приносили військові та волонтери.
— У колекції є уламок ракети «Ураган», тубус від «Джавеліна», гранатомет, частина крила збитого «шахеда» та шолом українського воїна, який врятував йому життя, — ділиться Віктор.
Цікаво було запитати про те, чи музей бере участь у громадських заходах. На це Віктор відповів:
— Експонати музею я презентую і на благодійних ярмарках та виставках у нашій громаді. За минуле літо вдалося зібрати понад 100 тисяч гривень на допомогу армії.
Чоловік не може стояти осторонь війни навіть у свої поважні роки. Ось нещодавно він взяв участь у Великодньому ярмарку, де також збирали кошти для підтримки військових.
Як «Дід Блогер» підкорює соцмережі
— Вирішив клин клином вибивати. Якщо ви сидите в інстаграмах і інтернетах, то і я до вас йду зі своїм смартфоном, — так відповідає Віктор на запитання про свої перші кроки у блогерстві.
Нові технології чоловіку даються нелегко, але допомагає племінник Сергій, який закінчив школу програмістів.
— Я навчився знімати простенькі ролики про свій музей, під музику. Викладав їх у Фейсбук, — розповідає Віктор. — Невдовзі почали телефонувати люди, зацікавилися і захотіли приїхати на екскурсії.
Співрозмовник наголошує, що для нього важлива енергетика кожної речі:
— Усі експонати заряджені позитивом, бо їх несли люди від щирого серця. Жодного зиску я з цього не маю. Все для наших дітей, бо де ще вони таке побачать?
Свою сторінку у соцмережах Віктор веде під псевдонімом «Дід Блогер», який сам вигадав:
— Я придумав собі таке ім'я, щоб більше людей дізнавалися про музей, — каже господар садиби. — Моя мета в тому, щоб передати любов до історії нашим дітям і внукам. І знаєте, серед дітей я у великій пошані. Вони приходять, слухають, питають. Це мене дуже тішить.
Відео Віктора збирають десятки тисяч переглядів, а місцеві вчителі навіть водять учнів до музею на екскурсії.
На завершення розмови авторка статті запитала про плани на майбутнє. Віктор задумався і каже:
— Хочу і далі розширювати музей, збирати нові експонати. Буду тримати двері відчиненими для кожного, хто захоче побачити справжню історію нашого народу.
Читайте також:
Натуральні мазі, подушки і матраци для фронту: у Яришеві жінки об'єдналися заради перемоги
Великдень на порозі: діти в ляльковому театрі вивчали мистецтво писанкарства
Слідкуйте за новинами Вінниці у Telegram.
