«Благання про допомогу, яке ніхто не помітив». Як часто стаються самогубства і чому?

«Благання про допомогу, яке ніхто не помітив». Як часто стаються самогубства і чому?
За останні 10 років на Вінниччині суїцид здійснили 3 657 осіб
  • Кожного року Державна служба статистики України серед іншого оприлюднює інформацію про кількість померлих за окремими причинами смерті.
  • Стабільно у «лідерах» опиняються хвороби серця, органів дихання, злоякісні новоутворення і... навмисне самоушкодження, тобто суїцид.
  • Чи змінилась статистика самогубств за останні 10 років, чому люди вкорочують собі віку, на які тривожні дзвіночки варто звернути увагу рідним і чи можливо пережити суїцид близької людини? Відповіді на ці питання — далі у матеріалі.

Лише одна думка про смерть, свою власну чи близької людини, викликає сильне відчуття страху, заперечення чи паніки. Це та тема, якої не хочеться торкатися у розмовах, і подія, до якої неможливо підготуватися і складно пережити. Ще важче миритися зі «старою із косою», коли вона приходить раптово і справжній жах, якщо її викликали навмисно.

Раніше, нагадаємо, ми писали про найпоширеніші причини смертей вінничан у 2020 році. У сумний ТОП-10 потрапило «навмисне самоушкодження». Минулого року життя самогубством завершило 295 жителів Вінницької області. Цифра справді велика, та, як виявилось, найменша за останній час.

Згідно з інформацією, яку оприлюднила Державна служба статистики України, на Вінниччині за останні 10 років суїцид здійснили 3 тисячі 657 осіб.

Відео дня

Найбільше таких випадків було у 2013-му — 430, 2015-му — 387, у 2011-му й 2014-му — по 383.

Статистика кількості самогубств за останні 10 років у Вінницької області

Додамо, що на сайті Головного управління статистики Вінницької області вже є дані за перші місяці 2021 року. Відомо, що протягом січня-березня способом самогубства померло 75 людей.

Хто частіше вкорочує собі вік?

За словами лікарки-психолога й психотерапевтки Комунального некомерційного підприємства «Вінницька обласна клінічна психоневрологічна лікарня ім. акад. О. І. Ющенко Вінницької обласної ради» Ольги Дяченко, звернення щодо суїцидальної поведінки мають тенденцію до збільшення.

— Серед іншого ми пов’язуємо це з тим, що в нас йде війна на Сході. Великі суїцидальні тенденції спостерігаємо у тих, хто пережив посттравматичний синдром, хто побував у зоні бойових дій, — говорить Ольга Дяченко. — Також карантин трохи підсилив всі негативні моменти.

Психотерапевтка звертає увагу, що незавершених суїцидів у відсотковому співвідношенні більше серед жінок, тоді як завершених — серед чоловіків.

— Жінки справді роблять більше незавершених суїцидів. І тут не стільки депресія відіграє роль, скільки моменти із демонстративними суїцидами. Часто такі спроби відбуваються при комусь, тому їх і вдається врятувати, — пояснює вона. — А ось завершені суїциди й істинні депресії, згідно зі статистикою, частіше трапляються у чоловіків. Це пов’язано з тим, що вони більше мовчать, не діляться своїми переживаннями й проблемами з іншими й довго готуються до втілення свого наміру.

Як бачимо на сайті Державної служби статистики України, за останні 10 років завершений суїцид справді частіше був серед чоловіків.

Так, до прикладу, у 2020 році через навмисне самоушкодження померло 247 чоловіків, а жінок — 48; у 2019-му чоловіків — 309, а жінок — 70; у 2018-му чоловіків — 280, жінок — 49.

Що таке суїцидальна поведінка

— Суїцидальна поведінка — це прояв суїцидальної активності, — продовжує розповідати Ольга Дяченко. — Така активність може проявлятися в обмірковуваннях суїциду, у побудові певних конкретних намірів і планів, у спробах заподіяти собі шкоду. Простими словами можна сказати, що це готовність до суїциду.

Суїцидальна поведінка може виникати у зовсім різних груп людей.

— Це можуть бути люди з ендогенною депресією, із депресією при шизофренії, в осіб, у яких є акцентуація рис характеру чи при психопатії, — перераховує лікарка-психолог. — А ще суїцидальна поведінка може бути в людей без психічних розладів, наприклад, як гостра реакція на стрес. Тобто, коли неочікувано стається сильна стресова ситуація, у людини спрацьовує тунельне мислення і їй здається, що лише самогубство може все вирішити. 

Не існує єдиного для всіх часового проміжку між першою думкою про суїцид і власне спробую. Все залежить від причин, які до цих намірів призвели.

— Якщо ми говоримо про ендогенну депресію чи про депресію  у структурі шизофренії, то обмірковування можуть тривати декілька місяців, тоді як у пацієнтів з психопатією чи акцентуацією намір, наприклад, повіситись чи порізати вени виникає раптово. А при певній стресовій ситуації люди можуть вкоротити собі віку буквально за кілька годин після виникнення задуму, — говорить далі Ольга Дяченко. 

Що вказує на суїцидальну поведінку?

Крім власне обмірковування самогубства, така поведінка характеризується ще рядом інших симптомів.

— Це тривале пониження настрою, тривога, страх, пригнічення, дратівливість, байдужість. У такий період люди стають пасивними й байдужими до свого зовнішнього вигляду та всього, що їх оточує, — називає важливі маркери суїцидальної поведінки психотерапевтка. — Також присутні відчуття розпачу, безвиході, песимізму. Зникає бачення перспектив і віра в краще майбутнє. Крім того, показником можуть бути безсоння і загальмованість рухової активності та когнітивних функцій. 

Саме на такі зміни в поведінці важливо звернути увагу рідним і близьким людини, яка від цього потерпає.

— Це все має стати тривожним дзвіночком, — переконана Ольга Дяченко. — Є ще один дуже важливий момент, який має насторожити — це коли людина починає готуватися до смерті, може навіть прощатися у розмовах із рідними, робити якісь настанови на майбутнє, говорити, як їм жити без неї. Якісь вказівки можуть бути й у вигляді листів або записів у щоденниках. Людина може почати швидко завершувати свої справи й раптово знову стати активною, навіть енергійною.

Цей період є особливо небезпечним, адже рідні можуть подумати, що найстрашніше вже минуло.

— Це дуже оманливі симптоми. Насправді такий активний період на фоні астенії, апатії і пригніченості може бути завершальною фазою, — попереджає вона. — Чому з’являється така енергійність? Просто людина вже все для себе вирішила, вона точно знає, що завершить життя суїцидом, тому й зникає потреба у додаткових міркуваннях. Ця енергія стимулює до скоєння суїциду, ось чому дуже важливо не втрачати пильність. 

А допомогти можна?

— Коли рідні бачать, що щось не так, потрібно спробувати розговорити людину, дати їй можливість виразити переживання, які накопичуються. Якщо ми говоримо про депресію, то люди в такому стані не можуть ділитись з іншими, вони все обдумують, переосмислюють самостійно та протягом місяця-двох можуть планувати суїцид. Якщо у цей час рідні звернуть увагу й помітять, що щось не так, почнуть підтримувати, допомагати, намагатимуться розговорити,то це все може мати справді позитивні результати, — каже Ольга Дяченко. — Рідні мають сприяти тому, щоб людина почала  критично відноситися до своїх симптомів. Тоді думки про смерть можуть піти.

Коли ж навіть із підтримкою близьких думки про заподіяння собі смерті не зникають, варто звернутися за фаховою допомогою.

— Знаєте, є такий вислів, що суїцид — це благання про допомогу, яке ніхто не помітив. Якщо ви розумієте, що не можете впоратись самостійно чи не можете допомогти рідній людині у такій ситуації, слід звернутися до лікаря й почати отримувати медикаментозну та психотерапевтичну допомогу. 

Процес лікування депресії, при якій виникають думки про суїцид, тривалий і може зайняти щонайменше пів року.

— Упродовж місяця-двох стан людини вже може стабілізуватися, але повинне ще бути підтримуюче лікування, яке триває пів року-рік. Тривалість цього процесу залежить від того, як людина реагує на лікування і як себе почуває, — додає лікарка-психолог. — Коли ж спроба суїциду є наслідком стресу, оцією миттєвою реакцією, і людина, дай бог, залишається живою, то сама ця подія вже дуже різко змінює думки. Буває  достатньо бесіди з психологом, щоб переосмислити всі ці дурниці, які людина могла накоїти .

Цього робити точно не треба

Навіть у шаленому бажанні допомогти, іноді можна припуститись кількох помилок. Якщо ви помічаєте за рідною людиною суїцидальні настрої, то ні в якому разі не можна знецінювати її стан.

— Не можна говорити: «Не хвилюйся, все мине», «Життя продовжується, нічого страшного з тобою не трапилось», «Це ти все сам вигадав» і подібне Такі слова можуть стати останньою краплею, — застерігає Ольга Дяченко. — Коли у людини виникають думки про смерть, дуже важливо, щоб інші зрозуміли їх з їхнім болем, підтримали та допомогли вирішити цю проблему.

Суїцид романтизується

«Не знецінювати» — таке головне правило при спілкуванні з людиною, яка має суїцидальні думки, називає і дитяча психологиня Наталія Лукашенко. За її словами, дуже важливо грамотно й спокійно підійти до розмови з тим, у кого помітні симптоми суїцидальної поведінки. 

— Не потрібно кидатися на людину, змушувати розповідати, що її хвилює, погрожувати лікарями, влаштовувати допити, — говорить Наталія Лукашенко. — Все має бути спокійно, не поспішати, видержувати паузи, щоб людина відчула, що вам можна довіритись, що ви ставитесь до її проблеми серйозно. Важливо говорити, що ви самі відчуваєте у цей момент, що хвилюєтесь і переживаєте за стан рідної людини. 

Такі поради однаково добре працюють як при спілкуванні між дорослими, так і при розмові батьків і дітей. Бо наша реальність така, що й серед дітей і підлітків нерідко трапляються спроби й завершені суїциди. 

Звернімось знову до статистики — вона не втішна. Протягом 2011-2020 років через навмисне самоушкодження померло 20 діток віком від 10 до 14 років і 122 — віком від 15 до 19 років.

— Суїцид дуже романтизується, особливо це помітно по контенту із соціальних мереж. Дітям, у яких ще незріла психіка, небезпечну інформацію подають як щось класне, — ділиться спостереженнями дитяча психологиня. — Підлітки переживають переломний момент: у них часом буває пригнічений настрій, відбуваються гормональні й фізичні зміни, які можуть лякати, наприклад, ріст волосся у хлопців чи початок менструації у дівчат, вони переживають, що з ними щось не так...тому коли заходять у соціальні мережі й бачать популяризацію небезпечних вчинків — можуть і собі таке повторити. Через це дуже часто суїциди трапляються випадково. Це може бути не спланована дія, а трагічний наслідок певної гри, відео для тік-току й так далі. Нерідко буває, що діти просто не розуміють і не знають, чим все може закінчитися.

Підтримка батьків — понад усе

Батькам вкрай важливо слідкувати за поведінкою своїх дітей і помічати найменші зміни. Та найголовніше — забезпечити в сім’ї атмосферу довіри, щоб діти не боялись і не соромились розповідати про свої проблеми.

— Батькам важливо показати дитині, що вони готові прийняти будь-які її почуття і відчуття, показати, що не будуть знецінювати хвилювання, не будуть кричати й морально знищувати, — зазначає Наталія Лукашенко. — Розмову, навіть найскладнішу, слід вести спокійно, без критики й читання моралі. Бо коли батьки почнуть «нападати» на дитину й вона відчує, що її взагалі не розуміють, може зробити на зло, може увімкнути режим помсти й втілити ті наміри про суїцид.

Крім того, батьки не мають соромитись звертатись з дитиною до спеціалістів.

— Можна почати зі шкільного психолога чи практикуючого, або з психотерапевта. Важливо, щоб батьки теж цього не боялися. Бо іноді дорослим здається, що коли вони приведуть дитину до спеціаліста, то на них почнуть криво дивитися, засуджувати їх і їхні методи виховання, але це зовсім не так, — запевняє вона. — У психологів така робота: вони не засуджують, а тільки приймають, у кабінеті лікаря буде повна безпека та конфіденційність. Тому головне — не боятися і шукати свого терапевта. 

Лікарка-психолог також додає, що в нашій країні звертатися за допомогою поки не особливо прийнято.

— Навіть до терапевта часто йдуть після невдалих спроб самолікування.  Нас навіть виховують так, що ніби звернутися до спеціаліста по допомогу — це соромно й неправильно, — розмірковує Наталія Лукашенко. — Ось чому звернення до психолога чи психотерапевта навіть при серйозних проблемах, при суїцидальній поведінці — питання дуже делікатне й індивідуальне. Можливо, якби у нас інакше ставилися до допомоги, то не було б таких частих суїцидів. 

Ілюстрація: Michigan Health Blog

Коли близька людина все ж вкоротила собі вік….

На жаль, навіть доклавши всіх зусиль, не завжди вдається врятувати близького від фатального кроку. Тим, хто залишається далі жити, дуже складно змиритися з втратою і перестати звинувачувати себе на кожному кроці.

— У таких випадках родину завжди спіткає момент гострого горя, бо смерть рідного стається раптово. Часто рідні не звертають увагу на те, про що ми говорили до цього, тому в них відразу виникають питання, як таке могло статися, якщо все було гаразд, — пояснює Ольга Дяченко. —  Тим, хто опинився у такій ситуації, потрібно все це прийняти та змиритись із втратою. 

Момент прийняття проходить у кілька класичних стадій, про які чули, напевно, всі.

— Найперше — це заперечення того, що сталося. Часто можна почути: «Ні, цього не може бути, він чи вона не могли самі цього зробити». Потім заперечення переходить у  злість, — перераховує наша співрозмовниця. — Далі йде фаза компромісів, а за нею — депресія. Саме ця стадія є найважчою з усіх, у декого вона може тривати роками й без фахової допомоги лікаря не минати. І лише після депресії приходить усвідомлення того, що це відбулось насправді, та прийняття.

Родині, у якій сталось таке горе, важливо зрозуміти, що якби боляче не було, їхнє життя продовжується.

— Звичайно, воно вже ніколи не буде таким, як до втрати. Але важливо прийняти, що смерть справді настала й тепер потрібно жити не минулим, а теперішнім і не картати себе, — додає Ольга Дяченко. — Докори сумління виникають досить часто, бо рідні починають звинувачувати себе, що не помітили, що вчасно не відреагували, що не вберегли...Та це вже нічого не дасть. Звучить дуже просто на словах і, зрозуміло, що прожити й прийняти значно складніше, але це дуже й дуже важливо!

Куди можна звернутися у кризовій ситуації

Коли починають з’являтись симптоми депресії, коли хочеться комусь виговоритись, відчути підтримку й зрозуміти, що ти не сам на сам зі своєю проблемою, коли здається, що єдиний вихід — це самогубство, наберіть один із номерів психологічної підтримки.

  • Відділ оперативного реагування міської ради «Цілодобова варта» — 1560; 0800-601-560.
  • Вінницький міський центр соціальних послуг для сім’ї, дітей та молоді — 0432-670-460.
  • Національна лінія з питань профілактики самогубств і підтримки психічного здоров’я LifeLine Ukraine — 7333.
  • Телефон довіри Кризового центру медико-психологічної допомоги — 0800-501-212.
  • Ла Страда-Україна  — 0800-500-335 чи 386.
Ілюстрація: архів 20minut.ua

Більше екстрених номерів ми зібрали у матеріалі:

Ілюстрації у матеріалі Оксани Нагорної

 

Читайте також:

Від чого найбільше помирали вінничани у 2020 році? Спойлер: не від корони (ІНФОГРАФІКА)  

Зошити смерті. У Вінниці школярам продають книжки за мотивами аніме, заборонені за кордоном

Слідкуйте за новинами Вінниці у Telegram.

Коментарі

keyboard_arrow_up