Біженці бояться невідомості. Чимало з них через Вінницю повертаються під обстріли

• За минулих два тижні Вінниця стала справжнім хабом зі збору та надання різної допомоги армії, біженцям. Кількість переселенців, що побували у нашому місті, продовжує зростати.
• Дедалі більше з’являється і місць, де постраждалі можуть отримати прихисток на ночівлю чи пожити якийсь час. Долучилися до допомоги й у вінницькому політеху.

На базі ВНТУ з першого дня війни запрацював центр з надання різнобічної допомоги біженцям, теробороні і армії. Його координатор Андрій Слабкий каже, що в нагоді стався досвід 2014 року. Напрацювання стали в нагоді знову.

— Сьогодні збираємо кошти на ліки, продукти, харчуємо біженців, виготовляємо різне спорядження, передаємо усе до різних куточків держави, — говорить Андрій Слабкий.

Він додає, що студенти та викладачі постійно комунікують з людьми у  містах, які піддалися обстрілу та бомбардуванням. Відтак, добре знають про потреби на місцях, вирішують їх, знаходять та доставляють за призначенням усе необхідне. 

За минулих два тижні дали прилисток близько двом тисячам біженців, залучили для цього університетські гуртожитки. Ліки дістають навіть з-за кордону. Самі знаходять транспорт тощо. Долучили багато волонтерів, викладачів та студентів. Їхня кількість перевищує тисячу осіб.  Розміщують також багато хворих, серед них — і на онкологію. Найближчої  неділі очікують на п’ятьох дітей, що страждають на рак. Вони лікуватимуться у нашому міському центрі, а житимуть у політесі.

Різні приміщення вишу нині слугують своєрідними виробничими локаціями з виготовлення різноманітного спорядження. В них приймають речі, продукти, виготовляють сітки, сортують зібране та завантажують у дорогу.

В декількох гуртожитках селять біженців. Завідувачка одного з них Тетяна Осиченко зізнається, що люди приїжджають різні.

— Те, що побачила за 15 днів залишиться у моїй пам’яті назавжди. Це дуже налякані люди, немов загнані звірі. Вони тікають у невідомість, — каже вона.

Чимало з них повертаються під обстріли, говорить пані Тетяна. У них не складається із пошуком постійного прихистку або виїздом за кордон. Не знають, що їх чекає у майбутньому, адже багато хто втратили все своє майно. 

Свою історію нам також розповів житель села Количівка Чернігівської області. Цей населений пункт з першого дня вторгнення росіяни стали обстрілювати з градів та літаків. 

Свідчення чоловіка про те, що відбулося на його батьківщині насправді, ми зафільмували на відео:

Читайте також:

В аеропорту Тель-Авіву літакам РФ вінничанин подавав сигнали прапором України. Його звільнили?

Кохання під час війни: скільки у Вінниці одружилося пар та народилося дітей

Георгій Самков заснував «банку допомоги» та ініціював виплату стипендій ветеранам спорту