«Ми поховали маму ніби сирітку»: як у Вінниці хоронять померлих від коронавірусу
- Майже дві тисячі людей вже померли у Вінницькій області від ковіду. Ховати їх мали згідно з рекомендаціями МОЗ, які нерідко унеможливлюють звичний нам процес прощання з рідними.
- Поговорили з вінничанкою, чию маму поховали у спецпакеті-мішку та закритій домовині. Побували на міському кладовищі, де облаштовані спеціальні квартали для померлих від COVID-19.
- Дізналися у патологоанатома, як тепер проводять розтин померлих від коронавірусу вінничан. А також попросили представників православних церков розказати, як пандемія вплинула на чин поховання.
Пандемія коронавірусу розпочалася в Україні понад півтора року тому. Мабуть, вже не залишилося тих, кого ця хвороба не зачепила особисто, або ж їх близьких, чи бодай знайомих. В одній тільки Вінницькій області ковід забрав життя майже двох тисяч людей.
На жаль, впродовж останнього часу спостерігається тенденція до зростання кількості нових випадків захворювання. Якщо ще два тижні тому ми з насторогою сприймали новини з інформацією про вісім тисяч нових хворих за добу, то зараз показники перетнули позначку в 16 тисяч.
Навряд варто сподіватися на те, що найближчими тижнями вірус вгамується. Навпаки, саме на кінець жовтня — листопад прогнозують пік чергової хвилі коронавірусу.
Всередині вересня ми писали, що у вінницьких лікарнях, які приймають хворих на ковід, поступово збільшується кількість пацієнтів. Тепер ми маємо інформацію й про збільшення летальних випадків через вірус. Про це нам розповіла медична директорка Вінницького обласного патологоанатомічного бюро, а також керівник Вінницького комбінату комунальних підприємств, що до його складу, зокрема, входять кладовища міста.
Спецквартали на цвинтарі
Ховають померлих від ковіду вінничан, зазвичай, на двох заздалегідь відведених кварталах Сабарівського цвинтаря. Вони не мають якогось спеціального маркування чи окремої огорожі, тому для пересічної людини квартали здаватимуться непримітними. З однією лише особливістю, що левова частина похованих там людей середнього та літнього віку.
Спецквартал, де ховають померлих від ковіду вінничан
Начальник Вінницького комбінату комунальних підприємств Дмитро Науменко розповідає, що в межах двох спецкварталів на сьогодні поховано 238 людей. Скільки їх буде до кінця року, прогнозувати не береться. Лише каже, що кількість поховань тих, хто помер від коронавірусу, знову зростає.
— У цих кварталах наразі заповнено понад 70% місць. Це з урахуванням того, що коли помирає, наприклад, чоловік, то його дружині також виділяється місце поряд. Якщо, звісно, така у людей є потреба, — розповідає Дмитро Науменко. — Найбільш напружений період припав на грудень 2020-го — березень 2021 року. Тоді від коронавірусу померло чимало людей. Влітку майже не ховали. Однак останні два тижні кількість смертей від ковіду знову збільшується.
Дмитро Науменко
Через пандемію змінилася й процедура поховання померлих від вірусу. Відповідні рекомендації у квітні та серпні 2020-го оприлюднювали на сайті МОЗ України. Відтак померлих від ковіду у морзі мають обробити спеціальним дезрозчином, родичам забороняється цілувати їх тіла, якщо є вірогідність виділення біологічних рідин з тіла померлого, його мають класти в непроникний герметичний пакет-мішок, а труна має бути щільно закритою.
— Тіла з закритими трунами везуть на кладовище одразу з моргу. Сам обряд поховання проходить також із закритою домовиною, — продовжує Дмитро Науменко. — Є рекомендації від МОЗ, а також моє особисте розпорядження, як керівника підприємства, про те, що під час поховання мають бути присутніми не більше 15 людей. Доглядач кладовища про це знає і контролює цей процес.
«Тіло мами вивезли в чорному пакеті»
Вінничанка Оксана Панова, на прохання дівчини ми змінюємо її ім'я, розповіла журналісту 20minut.ua, як у вересні минулого року поховала маму у ковідному кварталі. Мама працювала медсестрою в одному з медзакладів Вінниці. Інфікувалася вона, каже Оксана, саме на роботі. На наступний після проявів перших симптомів день, КТ легень показала лівобічну пневмонію. Далі стан жінки погіршився, її госпіталізували, почалося лікування.
— Днів п'ять мама лежала в інфекційному відділенні. Її щось там капали, «лікували», температура то падала, то підіймалася. Одного дня у неї різко з'явилася задишка. Вона посилювалася, тому маму перевели в палату інтенсивної терапії на апарат CPAP, але краще їй не ставало. Тоді маму перевели вже до реанімації. У ній вона пробула чотири дні та померла. — говорить Оксана.
До кінця не усвідомлюючи те, що лікарі говорять їм телефоном, Оксана з сестрою мчали до лікарні. Для дівчат це був шок: молода жінка, без хронічних захворювань, усі обстеження і медикаменти мама приймала вчасно, а тепер їм говорять, що вона померла.
Діставшись до відділення, дівчину покликали в ординаторську підписувати довідку про відмову від розтину. Хоча, як каже Оксана, вона не відмовлялася від цієї процедури. Через сильну знервованість, дівчина не могла писати, за неї все зробив лікар, а вона лише поставила підпис.
— Виходжу з ординаторської і бачу, як на каталці вивозять тіло у чорному пакеті. І я розумію, що це моя мама. У мене почалася істерика. Невже вони не могли дочекатися поки підуть рідні? Гіршого просто неможливо уявити, — говорить Оксана Панова. — Проте невдовзі почалося інше пекло — приготування до похорону.
Забирати тіло додому заборонено. Родичів померлої одразу попередили, що присутніх на похороні може бути лише обмежена кількість. Ховати будуть у непроникному герметичному пакеті-мішку та закритою домовиною.
— Я не могла по-людськи поховати свою маму. Для мене це було таке горе, — продовжує Оксана. — У морзі нам трапилась дуже чуйна жінка. Я благала її не класти маму в ті пакети, а одягнути як потрібно, як у нас заведено. Вона пообіцяла одягнути, але кришка труни, сказала вона, все одно буде закритою.
Пізніше працівниця моргу дозволила сестрам подивитися на маму, звісно, без будь-яких контактів з тілом. Її, як було обіцяно, вбрали у ритуальний одяг. Проте дівчата ледве впізнали жінку, яка лежала в труні.
— Обличчя мами нагадувало налиту кульку. Губи і підборіддя сині. Рідина… Пішов набряк легень, і вона захлинулася тією рідиною, — розповідає Оксана Панова. — Знала б мама, яка смерть її спіткає… На похороні було кілька рідних… На тому й все. Ми поховали маму як сирітку.
Як проходить розтин померлих від ковіду
Медична директорка Вінницького обласного патологоанатомічного бюро Любов Холод підтверджує, що тіла померлих від коронавірусу, які мають набряки або надлишок рідини, вони мають передавати рідним у непроникному герметичному пакеті-мішку і в закритій труні. Поза тим, укладається письмова розписка, що тіло не везтимуть додому, а домовину не будуть відкривати.
— Зараз родичі померлих можуть побачити тіло до того, як санітар закриє кришку труни. Навіть, якщо у ньому є надлишкова рідина. У такому разі має зберігатися безпечна відстань, а тіла не можна торкатися, — пояснює Любов Холод. — На початку пандемії це категорично заборонялося. Коли ми робили патрозтини померлих від ковіду, тіла завжди поміщалися в пакети, а труна обов'язково закривалася.
До обласного патологоанатомічного бюро привозять тіла померлих чи не з усіх медзакладів нашої області. У направленні завжди вказується причина смерті. Якщо у померлого був коронавірус, його тіло мають доставити накритим щільною тканиною, обробленою дезрозчином. Тіла з надлишком рідини, аби уникнути її розбризкування або потрапляння в повітря у вигляді аерозолю, завжди привозять у спецмішках.
Загорнуте у щільну та оброблену дезрозчином тканину тіло померлого від ковіду. Зображення ілюстративне. By Reporters.media
Розтин померлих, які мали ковід, медичний персонал проводить у додаткових засобах індивідуального захисту. Аналогічно діють у випадках з ВІЛ/СНІД, туберкульозом та іншими захворюваннями, де існує ймовірність інфікуватися через кров.
З приводу туалету тіл померлих від COVID-19, то в морзі не відмовляються його проводити. Молодший медперсонал миє небіжчиків, розчісує їм волосся, якщо є потреба, то голить бороду, одягає в ритуальний одяг, який надають рідні, тіло кладуть в труну.
Наприкінці минулого року та на початку весни 2021-го, каже Любов Холод, від ковіду помирали переважно люди похилого віку. Віднедавна кількість летальних випадків збільшилася й серед молодших вікових категорій населення. Найбільш загрозливими станами, що вони призводять до смерті, за словами лікарки, наразі вважаються надлишкова вага та ожиріння.
— Через пандемію навантаження на наше бюро збільшилося не менше, як в півтора раза. За дев'ять місяців цього року ми провели 1124 розтини. До пандемії ця кількість була меншою за цілий рік, — продовжує Любов Холод. — У березні та квітні минулого року нам було складно справлятися із навантаженням. Помирало дуже багато людей. Зараз, на жаль, ми знову спостерігаємо зростання кількості летальних випадків від ковіду.
Чи змінилися церковні ритуали?
Оксана Панова розповідає, що попри обмежену кількість присутніх на маминому похороні людей, їм дозволили запросити на цвинтар священника. А оскільки звершення чину поховання у православних вірян є обов'язковим, ми вирішили звернутися до представників ПЦУ та УПЦ МП і попросили їх розказати, як пандемія вплинула на церемонію прощання з померлими.
Архімандрит ПЦУ Софроній Чуприна розповідає, що під час похорону у приміщення допускається лише певна, рекомендована урядом кількість людей, а між присутніми встановлюється безпечна дистанція — 1,5 метра. Також забороняється цілувати тіло померлого, а тому поховання звершується виключно при закритій труні на безпечній відстані.
Архімандрит ПЦУ Софроній Чуприна
Усі присутні, за словами архімандрита Софронія, повинні бути в засобах індивідуального захисту і дотримуватися правил гігієни, а особливо — ніякого тактильного контакту з труною. Тільки у випадку виконання усіх вищезгаданих приписів духовенству дозволяється звершувати чин відспівування. Ці правила діють і під час послаблення карантину.
— Нерідко за сприятливої погоди чин похорону звершується на дворі, біля церкви, хати або на самому цвинтарі, що дає можливість безпечно розміститися присутнім, — продовжує Софроній Чуприна. — Щодо християнської традиції прощання з покійним та останнім цілуванням, то цього варто не робити, навіть, якщо людина померла не від коронавірусу. Тому, що відбувається безпосередній контакт з тілом людини, або іконою, хрестом, що вже може стати причиною розповсюдження хвороби. Найголовніше для померлого, це молитва присутніх, а не окремі елементи, хоча і благочестивих, але все-таки традицій.
Прессекретар УПЦ МП диякон Андрій Балан говорить, що головною зміною пандемійного періоду став закритий гріб і заборона цілувати тіло померлого. Молитва і заупокійна панахида проходить так само, як це відбувалося до початку пандемії.
Диякон УПЦ МП Андрій Балан
— Священник приїздить на кладовище або додому і робить все, що має робити. Не має значення, чи труна закрита, чи вона відкрита. Справа в молитві, адже мова про душу людини, яка не має вже ніякого стосунку до земного життя, — пояснює Андрій Балан. — Зараз карантинні обмеження дещо легші, тому гріб можуть опускати прості люди. Коли пандемія лише набирала обертів, доводилося викликати ритуальну службу, працівники якої приїздили в спецкостюмах. Зі сторони це виглядало лячно.
Читайте також:
«З важливих органів у нього працювало лише серце». Деталі героїчної історії вінницького донора
«Вакцинуватися чи ні?» На головні питання про Covid-щеплення відповідає лікар-інфекціоніст
Слідкуйте за новинами Вінниці у Telegram.
Наталия Еремеева