«З’явилась сила, вдячність і любов». Історія вінничанки, яка подолала рак молочної залози

20 хвилин (Вінниця)

Рак є другою за частотою причиною смерті у всьому світі. Проте такий діагноз — не вирок. Прикладом тому є вінничани, які змогли подолати онкозахворювання і тепер допомагають впоратися з хворобою іншим.

В рамках місяця боротьби з раком молочної залози, ми продовжуємо інформувати читачів про невидиму загрозу для їх здоров'я і стани, які передують виникненню раку. Розповідаємо, як діагностувати, лікувати та попередити хворобу.

А Вінницькі медичні центри закликають пройти обстеження молочних залоз та дарують знижки (Партнерський проєкт)

Вона подолала рак

І власним прикладом доводить: хвороба — не вирок. Світлану Куриленко не зламали ні біль, ані роки в лікарнях. Задля свого життя, задля дітей і родини вона перемогла цю страшну хворобу. І тепер своєю історією одужання надихає інших вірити і не здаватися.

Світлана дізналась про хворобу в 2015 році, при черговому обстеженні. В неї була мастопатія і пункція виявила злоякісні клітини. А потім була операція на молочній залозі і важкий рік змагання із хворобою. Чотири курса хіміотерапії. 17 доз опромінення. 17 доз підтримуючої таргетної терапії (герцептин) на протязі року кожен 21 день, раз на три тижні. По теперішній час повне обстеження два рази на рік (УЗД, мамографія, КТ, МРТ, консультація).

Вінничанка подолала хворобу і це кардинально змінило її життя

— Це змінило моє життя! Але не за одну мить і не за один рік… Спочатку був страх за дітей, особливо за меншу доньку, їй тільки виповнився рік. Потім розпач: невже все? Невже ЦЕ все!? Що було в моєму житті такого… чи все я зробила, що могла… чи можу я спокійно піти далі…?

Я прийняла рішення — не гаяти час. І через десять днів після отримання диагнозу вже зробила операцію. А потім… Потім все тільки починалося. Операція пройшла успішно, але через кілька тижнів мені стало зле. Я повернулася у лікарню. Лікарі розводили руками.

Далі медики підказали, що в світі ще є щось більше, ніж лікарняні стіни. І Світлана Куриленко почала лікувати душу.

— Купа аналізів і обстежень нічого не показали, поки один з лікарів не спитав, а коли я останній раз була на сповіді? Я знайшла свій хрестик і моя найближча подруга під руки повела мене у Храм Святого Луки Кримського на сповідь і перше в моєму житті причастя. З Божою допомогою я стала одужувати.

Потім було ще багато випробувань. І лімфостаз через чотири місяці після операції і до теперішнього часу. І терапія по 50 тисяч за один курс, а було їх 17. Але все вирішувалось, гроші знаходились (світ не без добрих людей), ліки привозили, лікування йшло.

Згодом, жінка зрозуміла: жити,як раніше їй не до душі. Вона змінила професію, почала займатися улюбленими справами.

— Через рік, коли я вже трохи прийшла до тями, встало питання: «А що далі?». Я звільнилася з роботи і за кілька днів вирішила, чим буду займатися. Закінчила курси. Познайомилась з однодумцями. І тепер із задоволення займаюсь улюбленої справою (дизайнер інтер'єру), сім’єю і домом.

Але життя не буває гладким. Наше жіноче: «Я сама справлюсь! Я все можу сама!» не призводить ні до чого хорошого… Я забула про Бога. Я не дякувала. Я вирішила, що справлюсь сама… Ми не вміємо просити, ми не вміємо дякувати… Наша гординя робить з нас залізних і нещасних жінок… Почала хворіти дитина…. Почала хворіти я…

Господь дає нам підказки, направляє, а чи чуємо ми його?! Я повернулася в Церкву. Я ревіла, як мала дитина. Я питала: «Що робити? Як робити?».

Потім знову була справжня, від серця, від змученої душі сповідь і причастя, після якого виросли крила. З’явилась така сила, вдячність, любов, якої не може дати ніхто, крім Бога.

Майже два роки я ходжу в Храм Св.Прав. Іоанна Кронштадського. Сповідаюсь, причащаюсь, притримуюсь постів. А також вчусь прощати, бути добрішою і терплячою. Як кажуть: «Таку хворобу ще потрібно заслужити.» І вміти бути вдячною Богу за все!

Коли хвороба залишилася позаду, вінничанка тепер може дати поради тим, хто нещодавно почув невтішний діагноз, або в процесі лікування.

— Щоб я порадила іншим? Берегти себе, щоб вберегти і себе, і своїх рідних. Рідних також — тому що, ця хвороба стосується не тебе одної! Подумай, як їм? Як ти лишиш їх самих!? Обов’язково два рази на рік відвідувати мамолога і гінеколога. Робити УЗД (при призначенні) і мамограму обов’язково.

Коли це сталося зазвичай людина задає собі питання: «За що?». А потрібно питати: «Для чого?». Озирнутися і подумати: «Що не так? Чи туди я йду? Чи цього хочу я…хоче моя Душа?»

Що робити далі? Обов'язково на сповідь і причастя! Отримати Благословіння на лікування!. Не ходити по бабкам, пити трави і т.д. Не гаяти час! А зібрати себе в купу і діяти! Згадати все своє життя, все, що було поганого, неправильного, злого (ні в якому разі не шукати винуватих!). Зняти тягар з душі. І почати лікувати і душу і тіло. Щось одне не вийде! Тільки разом.

Бажаю всім жінкам здоров’я, миру в душі і любові. А чоловікам — здорових і люблячих жінок. Миру в сім'ї, в душі і за вікном!