Чому малі діти виходять у вікна, п’ють хімію, пхають у ніс сторонні речі і що з цим робити батькам?

• Днями у Вінниці трирічна дівчинка випала з вікна шостого поверху.
• Вона, на щастя, залишилась жива і ціла, а як так сталося, будуть розбиратись компетентні органи.
• Але це не поодинокий випадок, і кінець подібних історій не такий щасливий.
• Чому діти наражають себе на небезпеку і як цьому можуть завадити батьки?

В розвинених країнах на законодавчому рівні прописано, до якого віку дитину не можна залишати саму вдома. У більшості випадків — це 10-14 років. А в нас такого закону немає. Тому наші батьки на свій страх і ризик йдуть на роботу або в магазин і залишають навіть маленьких дітей самих.

Якщо немає закону, можуть бути рекомендації спеціалістів. Але як зазначає Дана Рудич, дитячий психолог Mentalclinic, точного віку дитини, коли її наприклад можна залишити саму — немає. Все залежить від особливостей дитини.

— Звісно треба привчати дитину до самостійності, але тоді, коли в неї вже сформований причинно-наслідковий зв’язок, тобто дитина знає, що коли вона щось робить, то який настане наслідок, — розповідає психолог. — Торкнешся гарячого чайника — опечешся, буде боляче…

Лікар наводить приклад. Батьки хочуть навчити дитину залишатись вдома самій. Це має бути поступово, короткими проміжками часу, і обов’язково потрібно казати дитині, що їй треба робити. Наприклад, мама виходить з дому, і каже: «Я взяла ключі, повернусь і сама відчиню двері. Або, якщо я ключі забула в нас буде слово-пароль. А чужим двері не відчиняти». Потрібно говорити дитині, куди лізти не треба, чому. І що може трапитись біда, яка саме. Дитині потрібно все пояснювати, а не просто гримнути — «не можна».

— А ще треба перепровіряти, що все сказане батьками, дитина засвоїла, — говорить психолог. — Є ж відеоспостерігачі, радіоняні з відеокамерами. Можна дитину залишити на хвилин 5-10 і спостерігати, що вона буде робити. Створює вона сама собі небезпеку чи ні.

Превентивні заходи

— Якщо батьки не навчили дитину користуватись плитою, електрочайником, краще то все прибрати, — говорить психолог.

Наприклад, є батьки, які наливають чай в термос, щоб дитина не користуватись чайником. Перекривають газ, щоб дитина не запаювала плиту. Все це дуже індивідуально, але головне потрібно домовлятись: «Ми зараз з татом підемо, будемо на телефоні або по відеозв’язку і скоро прийдемо».

— А ще це має бути за згодою дитини, — каже Дана Рудич. — Якщо дитина починає плакати і боїться сама залишатися (до того, як батьки пішли, або після того, як повернулись), процес навчання самостійності потрібно відкласти. 

Тому що в дітей дуже розвинена уява. Пам’ятаєте фільм «Сам удома», звісно, він в ігровій формі знятий, але там показані небезпеки, які можуть очікувати дитину (грабіжники, наприклад), а ще страхи. Зокрема Кевін боявся спуститися в підвал, щоб запустити пральну машину, бо котел вбачався йому жахливим монстром.

Окрім монстрів, діти можуть гіперболізувати всі звуки, які будуть роздаватись навколо. Наприклад, наші реалії — звук сирени. Дитина може злякатися, сильно.

То в скільки починати?

За словами психолога, є різні сім’ї, зокрема, такі, де діти не мають іншого вибору, як наприклад, в свої 4 рочки готувати їжу. Але це не про норму.

— Є діти з розладом аутистичного спектру, в них не розвинене відчуття страху, і з такими дітьми довгий період потрібно бути разом. Тому що така дитина може вискочити на дорогу, її потрібно постійно тримати за руку і спостерігати, щоб нічого не заподіяла (наприклад, вона може вилізти, добре, якщо на комод, і плигати на підлогу). Є гіперактивні діти, які теж шукають пригод. Але коли мова про звичайну дитину без усіляких розладів — то вона теж буде лізти куди не слід, але вже тому, що вона не розуміє наслідків: «я зараз подивлюсь у вікно — я випаду».

І батьки цьому просто не вчать, або поки що не можуть навчити. Тому що про це треба говорити дитині, коли вона може все те усвідомити.

— А це станеться ближче до школи, в 6-7 років, — говорить Дана Рудич. — А з трьох до п’яти, знаєте, як рекомендують: краще уникати таких ситуацій, тому що «не можна» в цей період для дитини — пустий звук. Тож замість говорити так: «не можна брати цю вазу, не можна чіпати чайник і плиту, не можна їсти кольорові кульки для прання, не можна засовувати все, що під руку попадеться, в ніс…» — краще прибрати то все, щоб не виникало спокуси. Адже мама може відійти в іншу кімнату на пару хвилин, а дитина тим часом «втамує цікавість».

Все залежить від дитини

Є діти, які в свої п’ять, вміють читати, писати, говорити і просто розумашки. Тоді їм можна спробувати пояснювати, якщо тут намальована дитина і її закреслили — це означає дітям не можна. А ці красиві кульки ми зараз покладемо в пральну машину, а потім підемо включимо чайник і поп’ємо чаю. А ще з вікна подивімось на пташок — але обережно, бо тут високо і можна впасти.

— І залишати перший раз на стільки хвилин, скільки дитині років (5 років — 5 хвилин, 6 років — 6 хвилин) і поступово збільшувати час, — говорить психолог.

Читайте також:

Серед школярів є випадки скарлатини. Чи варто хвилюватись і очікувати сплеск нової хвороби?

Пацієнта, якому у Вінниці пересадили серце, виписали додому

Які послуги можна безоплатно отримати у сімейного лікаря? Перелік основних

Психолог, психіатр чи психотерапевт: як вінничанам обрати фахівця з психічного здоров’я?

Слідкуйте за новинами Вінниці у Telegram.