Дві доби навколо парку: вінницький ультрамарафон зібрав екстремалів з п’яти країн

Євгеній МИХАЙЛІВ

57-річний вінничанин Володимир Сухоставський

Відкриті ультрамарафонські забіги у парку Дружби народів вже стали традиційними для Вінниці. Містян не дивує, що влітку біля Вишенського озера екстремали намотують великі кола і вдень, і вночі.

Але цього разу наш ультрамарафон «Біг заради гармонії» включав до себе одразу три види перегонів. Не лише 24-годинний старт та дводобовий забіг, який мав статус чемпіонату України. Але й більш простий 12-годинний, у якому бере участь багато молоді. Загалом стартуватимуть 58 учасників.

Мета забігів – подолати якомога більше кіл, які рахують судді, протягом визначеного часу. Причому їсти, пити і відпочивати (у наметі чи просто на трасі) можна, коли душа побажає.

Всі перегони стартують у різний час, але фініш стане загальним. Він відбудеться цієї неділі, о 12.00.

Відео дня

До Вінниці завітали ультрамарафонці не лише України, а й європейських країн – Німеччини, Польщі, Сербії, Білорусі. А ось російських бігунів, які раніше регулярно приїздили до Вінниці, цього разу немає. Напевно, через військовий конфлікт між нашими країнами.

– Іноземців приваблює дводобовий забіг. Він є рідкістю не лише в масштабах нашої країни, але й всього континенту. Колись дві доби бігли у Франції, а зараз там цього немає. В Європі серед ультрамарафонців найбільшою популярністю користуються забіги на добу і на шість діб, – розповів директор змагань Ігор Мудрик.

Організатори забезпечили спортсменів усім необхідним. Деякі учасники спальні намети привезли з собою, іншим їх надали. З харчуванням також проблем не виникало.

– Ми маємо багаторічний досвід проведення ультрамарафонів і знаємо, що потрібно бігунам. Під час нинішньої спеки це в першу чергу овочі та фрукти. Є гаряча їжа – ріденькі супи, бульйони. У них додаємо побільше солі, адже зараз організм її швидко втрачає. Все харчування – переважно вегетаріанське, бо під час спеки м'ясо є недоречним, – інформує Ігор Мудрик.

Серед учасників – багато спортсменів високого рівня. Приміром, Михайло Український (Бердянськ) був переможцем найдовших на планеті забігів на 3100 міль і протягом десяти діб.

73-річна німкеня Едда Бауер також демонструє одні з найкращих результатів у світі (у своїй віковій категорії). Вона почала займатися екстремальним бігом у 66 років. З того часу за плечима Едди – близько 70 ультрапробігів і 25 марафонів.

– Подобається бігати у Вінниці. У парку є тінь і трохи дме вітер. Водночас було б непогано, якби організатори забезпечили … більш прохолодну погоду, – жартує Едда Бауер.

Німкеня вперше завітала до України. Жінка каже, що ніколи б не приїхала до нашої країни, якби не участь у дводобовому забігу. Найбільше Едду Бауер здивував стан залізничного сполучення в Україні.

– У Німеччині у будь-який час приходиш на вокзал, купуєш квиток і одразу їдеш. Я думала, що і у вас буде так само. Але мені сказали, що квитків до Вінниці немає, а наступний потяг буде через сім годин. Довелося з важкими сумками, у спеку довго чекати, – скаржиться гостя нашого міста.

66-річний Володимир Васютин (Енергодар, Запорізька область) утримує рекорд подолання вінницької траси. Поставив його в 2010 році. Тоді годин екстремал за дві доби пробіг 301 км.

Сім років Володимир не займався ультрамарафонами, а зараз знову вирішив спробувати свої сили. Хоче побити власне досягнення.

– Завжди ставлю перед собою високі цілі, незважаючи на солідний вік. У мене багато сильних молодих суперників. Але я борюся не з ними, а з собою, – каже Володимир Васютин.

Пан Васютин планує наздогнати і перегнати молодь … вночі. Адже під час проходження дистанції він взагалі не спить і рідко відпочиває. Харчується дуже мало – супами, кашами зі злаків тощо.

– Я прагну досягти максимального результату. Буду рухатися пішки, повзти, але тільки вперед! – каже рекордсмен.

57-річний вінничанин Володимир Сухоставський торік був переможцем домашнього ультрафмарафону (у командному заліку). Він відчуває себе фізично міцним, немов 20-річний. Приміром, може легко проїхати на велосипеді 50 км або без зупинок пробігти десять км.

– Слугую прикладом своїм онукам і дітям, яких також залучаю до спорту. Беру участь у багатогодинних забігах не лише у Вінниці, але і в інших регіонах – Києві, Одесі тощо. Вже маю понад десяток медалей на змаганнях, – розповідає Володимир Сухоставський. – Від бігу отримую радість і щастя. Зараз у моді комп’ютери, усілякі гаджети. Але забіг на природі, коли поруч співають пташки, не можна ані з чим порівняти.

Змагання, які проходили на стадіоні, завжди мали підтримку міжнародної і всеукраїнської Федерацій легкої атлетики. А ось чемпіонати поза спортивних арен раніше вважалися аматорськими. У той же час більшість престижних світових марафонів (у Нью-Йорку, Берліні тощо) збирає набагато більше учасників, ніж інші види легкої атлетики. Тому наразі ситуація має змінюватися.

– При Федерації легкої атлетики України вже створена комісія із бігу поза стадіонами. Вона опікуватиметься забігами на один кілометр, марафонами, ультрамарафонами тощо, – повідомив технічний делегат Федерації легкої атлетики України Валентин Іонов. До речі, ультрамарафонцям вже присвоюють спортивні розряди. Але лише у забігу на 24 години. Серед них є і майстри спорту України.