Вибори-2012: є ідеї, але технологій більше

Суб’єкти виборів на Вінниччині віддають перевагу боротьбі різноманітних технологій, а не ідей. Ідеї зараз не цікавлять ні переважну більшість вінничан-виборців, ні політичні партії і мажоритарних кандидатів, стверджує політолог Олександр Логінов.

Жадоба до влади завжди штовхала людей до активної участі у політичному житті. Влада – це і засіб вирішення особистих проблем, і намагання щось змінити у державі, і спосіб самоствердження. Але місць у Верховній Раді мало, а бажаючих на ці місця – багато. Тому і відбуваються запеклі змагання між кандидатами, які усіма силами намагаються довести виборцям, що саме вони є кращими у порівнянні з іншими, і саме їхня присутність у парламенті принесе більше користі і людям, і Україні.
Яким чином вони це доводять? Політичними технологіями. Про це розповідає вінницький політолог Олександр Логінов.

Ідеологічна складова у більшості партій відсутня

Які технології популярні на виборах-2012 в Україні і на Вінниччині?
– В Україні фактично тривають дві виборчі кампанії. Люди обирають політичні партії і кандидатів у мажоритарних виборчих округах. Відповідно і технології розділяються на дві великі групи. Партії намагаються переконати виборців у тому, що саме їхня ідеологія, програма і бачення подальшого стратегічного курсу країни є кращим за аналогічні пропозиції конкурентів; "мажоритарники" – що саме вони принесуть найбільшу користь для певного виборчого округу.

Відео дня

Праві і ліві: знайди 10 відмінностей

Але ж є і ідеологічні партії?
– Є. Демонструє власне правоцентристське спрямування "УДАР Віталія Кличка" – за європейську перспективу, люстрацію влади і зменшення впливу влади на економіку і бізнес. Основним козирем є ідеологія і у опонентів на крайніх полюсах політичного спектру. На "правому" фланзі – у ВО "Свобода", на "лівому" – у Комуністичної партії України. Проте при аналізі передвиборних програм зазначених партій виявляється цікавий феномен – соціально-економічний блок партії "Свободи" і КПУ, як не парадоксально, написаний майже "під копірку".
"Повернення у державну власність підприємств базових секторів економіки", – це з програми КПУ. "Повернути у власність держави стратегічні підприємства" ("Свобода").
"Заборона купівлі-продажу земель сільськогосподарського призначення" (КПУ). "Протидіяти запровадженню ринку землі сільськогосподарського призначення" ("Свобода").
«Зміцнення державних банків, які будуть кредитувати промисловість і сільгоспвиробника під низький процент» (КПУ). «Забезпечити контроль держави над банківською сферою» («Свобода»).
«Перехід до системи прогресивного оподатковування та введення податків на споживання предметів розкоші» (КПУ). «Запровадити прогресивну шкалу оподаткування» («Свобода»).
«Повне оподатковування офшорних операцій, заборона офшорним компаніям володіти акціями українських підприємств» (КПУ). «Зобов'язати осіб, які вивели капітали в офшори, повернути їх в Україну та сплатити з них усі належні податки». («Свобода»).
Бачите якусь різницю? Я – ні.
До речі, згадка про «офшори», з яких на Україну поллється золотий дощ негайно після виборів, перетворилася в якусь мантру, заклинання, у якому політики бачать панацею від усіх бід.

Поливають опонентів брудом

А чи можлива «програмна» конкуренція взагалі?
– Можлива і бажана, але не у нинішніх вітчизняних умовах. Якби, припустимо, партія влади наполягала на збереженні діючої системи виконавчої влади і місцевого самоврядування, а опозиція пропонувала передачу влади виконкомам місцевих рад – то люди мали б можливість вибору. А коли такого вибору немає, то й використовують виборчі штаби політичних партій єдину банальну технологію – поливання опонентів брудом.

Проте, може, програмна конкуренція використовуватиметься у змаганнях кандидатів в одномандатних округах?
– Там вона відсутня взагалі. Кандидат-мажоритарник, який претендує на успіх в окрузі, максимум, що може запропонувати – прямий (гроші, гречка) або опосередкований («добрі справи» – ремонт шкіл, будівництво доріг, закупка медичного обладнання) підкуп виборців. Одночасно він (вона) хваляться власною біографією і досвідом та потайки (через технічних кандидатів) поливають опонентів брудом. Хоча й таке поливання дуже специфічне – прямої брехні у цих «чорних технологіях» немає. Там лише констатація тих фактів з біографії, які конкурент не хотів би оприлюднювати, та наведення цитат з відкритих джерел про попередню політичну діяльність, про яку опонент теж бажав би забути.
Єдиною дієвою технологією може бути своєрідна «прив’язка» кандидата до популярної партії або команди: «Підтримаєш партію? Підтримуй і кандидата». А це серйозна заявка - якщо не на гарантовану перемогу, то на збільшення рейтингу.

Бабуся з котом – «позитивний» чорний піар

І все ж, чи є приклади так званого «чорного PR» в умовах нинішньої кампанії?
– «Чорний PR», тобто поширення спрямованої проти конкурентів інформації без визначеного джерела надходження даних є явищем неприємним, але неприємним в умовах цивілізованої конкуренції на виборах. Сьогодні ж, в умовах тотального підкупу, підготовки фальсифікацій, на які сподівається більшість учасників виборчого процесу, «чорний PR» є злом значно меншим. Класичний приклад такого PR – борд бабусі з котом. І, як бачите, суспільство сприйняло цей факт у значній мірі позитивно.

Отже, все так безнадійно?
– Чому ж? Перші паростки ведення грамотної і якісної виборчої кампанії у певних кандидатів і партій проглядаються. Презентуються певні програми перспективного розвитку території та галузей, збираються підписи проти медичної «реформи» та пенсійної «реформи», відбувається спілкування кандидатів з виборцями, на яких налагоджується «зворотній зв’язок», тобто виникає розуміння проблем суспільства. Зрештою – поступовий перехід до ведення виборчих кампаній не гаслами та підкупом і означатиме, що Україна «доросла» до якісної і професійної політики.
 

Слідкуйте за новинами Вінниці у Telegram.