Гори краси та смерті: як вінничани підкорюють найвищі точки світу, губляться і іноді гинуть

Вінничанин Валентин Карпов. Підкорив чотири з семи найвищих гір в світі.

Коли починаєш писати про гори, одразу згадується стрічка з відомої пісні “ Краще гір можуть бути лиш гори, на яких ти ще не бував” Хто не любить хвацько спуститися з гірського схилу на лижах? Хто з нас захопливо не милувався мальовничими гірськими краєвидами, засніженими вершинами? Якщо у житті ні, то на картинках  точно. Відтак, сьогодні Міжнародний день гір відзначають не лише геологи і альпіністи, а й усі закохані в романтику гір. Скільки нас, хто вже встиг відвідати українські Карпати і підкорити нашу рідну Говерлу (2061м.) Окрім туристів-аматорів у Вінниці є чимало професіоналів, підкорювачів світових вершин. Вони точно знають, скільки краси у величності гір, скільки у них небезпеки. 

Валентин Карпов і його підкорені вершини

Валентин Карпов – знаний альпініст не лише у Вінниці і в нашій державі, а й далеко за її межами. Підкорив чотири з семи основних вершин світу. Сходження на найвищі вершини всіх континентів розглядається як альпіністський виклик і зараховує учасників цих сходжень у неформальне об'єднання альпіністів “Клуб семи вершин” 

Валентину 61 рік. Народився у Магадані, з дитинства його захоплювала романтика подорожей. Закінчив Київський інститут інженерів цивільної авіації. З 1986 року мешкає у Вінниці, має дружину. Усе життя працював авіаінженером  і мав незвичне хоббі – підкорення світу. 33 роки займається пішохідним, гірським, водним видами спорту і альпінізмом. Таких, як він відчайдухів ще у радянський період у Вінниці зібрав туристичний клуб “Меркурій”. Як тільки переїхав у Вінницю, Валентин одразу став членом цього об'єднання. Спочатку займався пішохідним туризмом. Обійшов увесь Радянський Союз. Потім в його житті з'явився водний туризм. Підкорив найсильніші річки Росії та найскладніші річки Норвегії. 

– Та найбільша моя пристрасть – гірський туризм і альпінізм. Адже гори – це велич і свобода. Людина проти них – маленька комашка. Коли підкорюєш чергову вершину, то ніби здійснюєш пермогу над собою. Я уже встиг здійснити три експедиції в Середню Азію: на гори Тянь Шань і Памір. У моєму списку підкорених вершин – Кіліманджаро 5985 м, Ельбрус 5640 м, Монблан 4810 м. Також підкорив одну з найскладніших вершин Альп: Матерхорн 4478 м – це перлина Швейцарії. І ще - Пік Леніна 7134 м, Пік Джигіт 5480 м, а позаторік навесні я піднявся на вершину Аконкагуа 6962 м,  що в Аргентині - це найвища точка Південної Америки, одна з основних 7-ми вершин на всіх континентах,– розповідає Валентин Карпов. – Всі альпіністи мріють підкорити ці гори протягом життя. Чим важче сходження, тим солодша перемога. Чотири з них вже є в моєму арсеналі. Також я зробив 9 експедицій на базовий табір Евересту. 

Саме цьогоріч Валентин підкорив свою четверту вершину. 30 травня група альпіністів з Києва, Хмельницького і Чернівців, на чолі з нашим екстремальним вінничанином , здійснили сходження на вершину найвищої гори Північної Америки. На сходження в української команди пішло 9 днів. Ще 4 дня зайняв спуск в базовий табір.

– У цьому році була Аляска і  сходження на гору Мак-Кінлі ( Деналі) 6194 м. Вона вважається дуже складною, тому що засніжена і прирівнюється до Евересту. Було досить не легко, але вершина дозволила себе підкорити,- розповідає вінницький альпініст.

Загибель вінничан на Ельбрусі

Підкорення найвищих вершин світу – це не лише романтика. Історія знає чимало трагічних сходжень у гори. Так 15 років тому світ сколихнула трагічна новина: на  найвищій горі Кавказу зникли 10 альпіністів. Тіла шістьох з них виявили рятувальники на Ельбрусі лише у 2017 році. Троє з них – українці: двоє з Хмельницького, а третій - лікар Віталій Сидорчук з Вінниці.

Альпіністи відправились до Ельбрусу наприкінці лютого 2004 року. Всі з їхньої групи мали досвід сходження на Карпати, гори Кавказу і Криму. Група мала повернутися у табір 8 березня, але цього не сталося. Рятувальники сподівались на краще, вважали, що чоловіки через негоду просто заблукали. За словами вінницьких альпініста Валентина Карпова, погода для сходження на кавказький хребет була тоді не сприятливою: мороз-15 і вітер 50м/сек.

Бити на сполох почали вже 11 березня, коли ніхто так і не повернувся. Спершу їх шукали на снігоходах, потім на гелікоптерах. Пізніше колеги та родичі оплатили приватний пошуковий рейс. Але все було марно. За тим маршрутом, яким повинні були рухатись альпіністи, їх не знайшли. За словами вінницького туриста В'ячеслава Василевського, який особисто знав альпіністів - хлопці мали йти на Кавказ, але йшлося про висоту у 2 тисячі метрів.

Наприкінці лютого про вище сходження мови бути не могло. Група пішла іншим шляхом. Тому шанси вижити були дуже мізерні. І лише через 13 років, у вересні 2017-го після тривалої спеки і танення гірського снігу, рятувальникам все ж вдалося виявити тіла альпіністів. Наших земляків знайшли у наметі в печері, на висоті близько 5300 метрів. До вершини хлопцям лишалося 200м. До слова, наймолодшому з експедиції було 25 років, а найстаршому – 34.

Зник на Ельбрусі

Ще один вінничанин Ігор Чаплінський зник на Ельбрусі у серпні 2012 року. Група піднімалася по західному схилу гори, вкритому льодом. Добралися до висоти 4,5 тисячі метрів, де й сталося непередбачуване: Ігор спіткнувся…

– В якийсь момент Ігор спіткнувся, втратив рівновагу і почав з’їжджати донизу. Йому вдалося зупинитися на відстані приблизно 180 метрів від товаришів. Вони почали спускатися, щоб надати допомогу: у тому місці без мотузки йти неможливо. Спочатку бачили його, а потім Ігор зник з поля зору,– розповідав в інтерв’ю нашому журналісту керівник групи Олексій Новак.

Чоловіка шукали за допомогою вертольота до першого снігу. З настанням зими роботи припинили. Про це російські еменесники офіційно повідомили у листі родину Чаплинських. 

До речі варто зазначити, що в Україні знають про двох Ігорів Чаплинських. Один – наш земляк, який зник. Другий проживає у Києві. Обидва мають однакове захоплення – альпінізм.

Шукали в Карпатах кілька днів

Був випадок і у березні 2018 року, коли вінничанин Євген Книш зник на Драгобраті разом зі своєю дівчиною. Тоді на пошуки кинули десятки людей. І за три дні...пару знайшли в мисливському будиночку. Живими, але голодними. Про цю історію ми теж писали.

– З харчів у нас була 100-грамовий пакет горішків, трохи родзинок, половину пляшки коли, - розповідав Євген. – У пляшку набирали снігу і топили воду. Ми не знали, скільки часу доведеться пробути у сніговій пастці, тому з’їдали по декілька родзинок і горішків. Крихти хліба запивали водою. У першу ніч мороз у горах прогнозували мінус 27. Коли виходили на лижі, в Інтернеті дивилися.
Як їх знайшли – читайте у матеріалі Заблукалі в Карпатах розповіли про три ночі в горах: з харчів мали пакет горішків і родзинок.

Останній випадок

Двоє вінничан поїхали відпочивати до Карпат на початку грудня цього року. Там вони заблукали та не змогли самостійно дістатися до бази. Шукали їх закарпатські рятувальники. Інцидент стався 4 грудня. На щастя, їх знайшли живими.

Заблукали наші земляки у лісовому масиві (район гори Туркул Рахівського району) під час проходження туристичного маршруту. Видимість була погана, тому чоловіки втратили орієнтир.  

Автор: Лариса Олійник

Слідкуйте за новинами Вінниці у Telegram.