Заблукалі в Карпатах розповіли про три ночі в горах: з харчів мали пакет горішків і родзинок

-Дякую Людмилі, що у тривожні дні і ночі жодного разу не панікувала, її оптимізм передавався мені, підтримував нас обох, - каже Євген

Євген розповів 20 хвилин/ RIA, що це була їхня з Людмилою  друга поїздка на гірськолижний курорт Драгобрат, що у Закарпатській області. Місце дуже сподобалося. У той день їм треба було перебратися з траси «Вершина Карпат» на трасу «Чайку». Знаючі люди порадили спуститися по хребту. Однак вони «промахнулися» з маршрутом. Опинилися над прірвою. Вечоріло. І вони вирішили повертатися назад угору. Мела хурделиця. Дороги не було видно на відстані протягнутої руки. Мороз дужчав.

Будинок для чабанів став порятунком

-Якби не натрапили на будиночок чабанів, не знаю, чим би все закінчилося, - каже Євген. – Насправді будиночків було декілька. Один деревяний, без вікон і дверей. Ще один цегляний, теж без вікон. Одна кімната мала окремий вихід, зачинялиася на такі собі дверцята і мала засклене вікно. У кімнаті побачили декілька матраців і шматочок хліба, загорнутий у поліетилен. Хліб не зачерствів, схоже, його залишили не так давно.

Мережі зв’язку не було. З-під снігу добули трохи дров і стали розпалювати буржуйку. Євген каже, у ті хвилини молився на запальничку. Мокрі дрова вдалося розпалити завдяки тому, що розібрали на прутики віник, який знайшли у приміщенні. Тоненький хмиз вдалося розпалити, а далі почали горіти дрова.   

-З харчів у нас була 100-грамовий пакет горішків, трохи родзинок, половину пляшки коли, - продовжує співрозмовник. – У пляшку набирали снігу і топили воду. Ми не знали, скільки часу доведеться пробути у сніговій пастці, тому з’їдали по декілька родзинок і горішків. Крихти хліба запивали водою. У першу ніч мороз у горах прогнозували мінус 27. Коли виходили на лижі, в Інтернеті дивилися.

Спали по черзі, один підтримував вогнище, інший  забувався коротким сном. А ранок завірюха трохи вщухла і вони побачили внизу дорогу. Швидко зібралися, погасили вогонь і поспішили шукати вихід. Однак коли добралися до місця, з’ясувалося, що дорога закінчується над прірвою. Знову почало сніжити. Брели під гору в снігу по пояс. Завірюха така взялася, що перед собою нічого не бачили. На щастя, знову опинилися біля того самого будиночку.

-Ми зрозуміли, що дуже ризиковано блукати, не знаючи дороги, - продовжує Євген. – Вирішили чекати у будиночку. Дуже зраділи, коли неподалік побачили табличку, залишену ДСНС. На ній було написано, що мережу зв’язку Київстар можна знайти, піднявшись вгору над будиночком. Ми намагалися це робити. Але нічого не вдалося. Обидва телефони «вмерли».

Спали по черзі: один пильнував вогонь, другий дрімав

Решту дня присвятили тому, що тягали хмиз і дрова до будиночка. Вдруге розпалити буржуйку було складніше. Мокрі дрова не хотіли горіти. Євген каже, що паніки не було. Людмила проявила себе найкращим чином. Нічим не дорікала, не нагнітала ситуацію. Навпаки, заспокоювала і повторювала, що все буде добре, що вона упевнена, що їх шукають.

-Неспроста ж вони залишають у будиночках чабанів хліб, - говорила дівчина. – Це значить, що в такі місця навідуються у першу чергу. 

На четвертий день вхідні двері скрипнули і почувся чоловічий голос. «Агов, є хтось тут! – вигукнув незнайомий чоловік. – Виходьте, будемо зараз вас бити»

Євген каже, що це був рятувальник на ім’я Євген.

Поради заблукалого і врятованого чоловіка:

1. Обов’язково майте при собі те, чим можна розпалити багаття.
2. Беріть у гори телефони, батарея у яких довго тримає заряд.
3. Вивчіть напам’ять усі маршрути.
4. Майте при собі хоча б трохи харчів.
5. Найкраще – не блукайте , щоб не завдавати клопотів собі, а також рідним та незнайомим людям.

Дякує Людмилі, що не панікувла

Євген і Людмила просять стократ подякувати усім, хто активно долучився до їх пошуків. Найперше, звичайно, рятувальникам підрозділів ДСНС Закарпатської області. Для їх пошуку створили три групи: одна з міста Рахів, дві інші - з селища міського типу Ясіня. Професійним рятувальникам допомагали добровольці. Загалом у пошуково-рятувальній операції брали участь 17 людей та три одиниці спецтехніки, одна з яких – снігоущільнююча машина на гусеничному ходу.

Усім їм загалом і кожному зокрема Євген і Людмила висловлюють щиру людську подяку. Також просять вибачення у рідних, які провели три безсонні ночі і дні в очікуванні звісток від них. Євген каже, що почуваються добре.Він буде ще довго дякувати дівчині, що жодного разу у ті тривожні години не панікувала. Її оптимізм передавався йому і підтримував їх обох.

Слідкуйте за новинами Вінниці у Telegram.