Безкоштовно, але умови спартанські. Шукають сміливців, які на кілька місяців переїдуть в село

Безкоштовно, але умови спартанські. Шукають сміливців, які на кілька місяців переїдуть в село
  • Без мобільного зв'язку, зате поруч з Дністром. Без води у будинку, зате зі свіжою з криниці. Без магазинів та ТРЦ, зате з сосновим лісом у сезон грибів. У такі умови вас запрошують у село Оксанівка. 
  • У селищі активно розвивається екотуризм, і місцева жителька запрошує охочих безоплатно пожити кілька місяців у будинках. Від вас потребується лише догляд за своєю тимчасовою домівкою. 

«Увага! Оголошення! Запрошуємо бажаючих пожити безкоштовно у мальовничому селі Оксанівка Вінницької області, в старих будинках на довгий термін», — допис такого змісту ми помітили у Facebook.

Його авторка — Руслана Бодрух. Дівчині 26 років і вона з містечка Ямпіль. А село Оксанівка, що у Ямпільському районі, це її Батьківщина. Там народилася прабабуся, дідусь та мама дівчини. Відтак все своє дитинство вона провела у цьому селі. 

— Попри навчання в університетах Вінниці, я завжди періодично приїжджала до бабусі в Оксанівку, — розповідає дівчина. — Після закінчення університету вирішила помандрувати та почала потрохи жити у різних містах. Так я пожила у Китаї та В'єтнамі, а подорожувала в тому числі й автостопом. 

Відео дня

Коли почалася пандемія, у 2020-му, Руслана якраз жила у В'єтнамі. Там дівчина працювала вчителькою англійської, і хотіла залишитися надовше, однак славнозвісна пандемія внесла свої корективи. 

— Отак я повернулася в Україну і вирішила, що перечекаю карантин у рідному селі. Знаєте, я завжди сподівалася, що моє життя складеться так, що я зможу часто приїжджати у село, — говорить Руслана. — Доля так склалася, що під час карантину у цьому селі я знайшла свого чоловіка. Я його знала все життя, але тісно ми не спілкувалися. 

Як розповідає Руслана, у них з чоловіком виявилося багато усіляких спільних інтересів, як, до прикладу, вегетаріанство чи здоровий спосіб життя. А одне з найголовніших, що вже теперішній чоловік Руслани дуже хотів жити в селі, і дівчина зрозуміла, що теж не проти. 

До слова, наш журналіст раніше писав про весілля цієї пари: 

— Коронавірус змінив наші долі, і тепер ми проживаємо в Оксанівці. Тут у мене появилося захоплення — відродження нашого села через зелений туризм. Близько десяти років він активно розвивається в країні, і я зараз теж до цього долучаюся, — пояснює дівчина. — Ми запрошуємо безоплатно пожити у будинках в нашому селищі, а, як бонус, громада отримує відродження села. 

Село у якому проживає Руслана, Оксанівка, справді маленьке. У ньому не налічується навіть півсотні жителів. Але, як каже його жителька, у цьому теж є своя особлива привабливість. 

Перші постояльці були задоволені

Ініціатива Руслани щодо здачі будинків у селі не нова. Цим у селищі займаються вже кілька років. Пояснює, що у Ямпільському районі є популярне серед туристів село Буша. І час від часу ті туристи, що приїжджають в Бушу, додатково бувають і в Оксанівці. 

— Наче, у 2018-му одна вінничанка Тетяна так випадково після екскурсії у Буші приїхала до нас. Оксанівка їй сподобалася і вона вирішила тут знайти житло на кілька місяців. Так літо у наших сусідів й прожила, — пригадує Руслана. — Цьогоріч ця вінничанка знову зателефонувала до нас весною, і якраз будинок мого чоловіка пустував. Попередньо ми все з нею проговорили і вона пожила у нас приблизно два місяці. 

За словами Руслани, це був справді позитивний досвід. Вони — надали безоплатно вінничанці будинок, а нова жителька села — доглядала за ним, тримала порядок та брала активну участь у діяльності селища.  

— Ми її не турбували, Тетяна робила все за бажанням. Вона ходила до річки, в ліс та займалася духовними практиками. Вінничанка займалася своїми справами, але водночас була частиною нашої громади. Коли приїжджали туристи, то вона могла нас підстрахувати і показати їм екскурсійну стежку, — продовжує дівчина. 

Як дізнаємося від Руслани, вінничанка, що у них жила, дотримувалася дієти сироїдіння, тож їй не потрібна була плита, якої власне у будинку й не було. Жінка у міру потреб їздила у місто за десять кілометрів та докупляла все, що їй потрібно. Адже магазин у селищі працює лише один день у тиждень. 

— У нас це все працює на простих людських відносинах. Для господарів плюс у тому, що за будинком доглядають, можливо, щось докуплять. А для людини — це варіант саморозвитку, — каже жителька Оксанівки.

Умови — не готельні, але атмосферні

— Зараз ми здаємо будинок мого сусіда, який приїжджає туди лише кілька разів на рік. Він попросив, якщо є така можливість, то заселити до нього людей. Оплачувати потрібно лише за електроенергію, яку виростає людина. Ну і, звісно, дотримуватися чистоти у будинку, — пояснює Руслана. — Там близько року ніхто не жив, тож людина, яка приїде, має розуміти, що кілька днів піде лише на прибирання від пилу. 

Як каже дівчина, чимало людей звертаються до неї, але не розуміють, що це за умови. Воду, до прикладу, потрібно набирати з криниці. Опалювати — за допомогою пічки та дров. Вбиральня — на вулиці, а «ванна» у тазику. 

— Охочі вже є, але конкретної кандидатури немає. Головне для мене — донести до людини, чи дійсно вона розуміє, куди їде. Здебільшого люди думають, що тут все готове, наче готель, — говорить дівчина. — У нас спартанські умови, а не готель. Це проєкт про саморозвиток, самовіддачу. Плюси від цього отримує і власник, і людина, яка приїжджає, і громада. Це для тих, хто цікавиться виходом із зони комфорту. Можливо, хтось хоче книжку написати чи обмежити себе на певний час від благ цивілізації. А, може, якась сім'я з дітьми хоче показати, як це жити у селі. 

Приймає Руслана людину на кілька місяців, можливо, навіть на всю зиму. Наголошує, що мобільного зв'язку у селі зовсім немає, оскільки воно знаходиться за горою. Хто постійно живе, той має інтернет за допомогою спеціальних антен.

У селі є унікальний скельний храм і мальовнича природа

Приїжджати у село можна не лише на довгий період, а й на кілька днів. Спершу село Оксанівка називалося Флиминда. За легендою, першим тут оселився рибалка Фламунд зі своєю родиною. Ці місця, багаті на рибу та лісову дичину йому дуже сподобалися. 3відси й перша назва села — Флиминда. А свою нинішню назву Оксанівка село отримало відразу після Другої світової війни на честь місцевої комуністки.

Найголовніша туристична родзинка села — скельно-печерний оборонний монастир. Його створили ченці, які поверталися з Афону. Вік цієї пам'ятки перевищує тисячу триста років. 

Як зазначають спеціалісти, петрогліфи та графіті, зображені на стінах комплексу та у його печерах, є артефактами міжнародної ваги та не мають аналогів у світі. 

— Ця пам'ятка історія потребує захисту. Ми маленькими кроками намагаємося зробити це місце заповідником, — пояснює Руслана. — Ми проводимо туди екскурсії, хочемо залучати грантові кошти, благодійні внески, щоб зробити підхід до печери. 

За словами жительки Оксанівки, в ідеалі все має працювати так: у село активно приїжджатимуть туристи, а у її односельців буде робота і вони не покидатимуть село. 

— Крім цієї історичної спадщини, наше село багате на мальовничу природу. Дністер, який зачаровує своєю красою та ліси, що окутують наше село, — говорить дівчина. — Екологія тут чудова, і душевний відпочинок гарантовано. 

Якщо вас зацікавило, то можете звертатися до Руслани Бодрух у месенджерах за цим номером: +38(063) 2344772. 

 

Читайте також:

«Тепер тут затишно і гарно». Як виглядає оновлена територія Замкової гори і скільки це коштувало

Гірка реальність «шоколадного будинку». Чи має ця пам'ятка архітектури шанс на світле майбутнє

Слідкуйте за новинами Вінниці у Telegram.

Коментарі (1)
  • Валентина Киевская

    А назавжди можна переїхати жити і чи є там місцеві люди

keyboard_arrow_up