«Жара, піт дощем по спині…» Якою була перша операція у польових умовах на війні на Донбасі

2014-й, червень, перша операція в наметі, ліворуч Ольга Бабкіна, правоурч хірург Андрій Верба. Фото надано Андрієм Вербою

Після повернення з Києва з фіналу конкурсу, де Ольга Бабкіна отримала нагороду, вона одразу відправилася до Хмільника. Там відбувалася заключна частина ще одного конкурсу серед військових жінок — «Берегині у погонах». Її запросили до участі у журі. А вже наступного дня разом з волонтерами відправилася до Мурованокуриловецького району. Вітали зі святом вихованців школи-інтернату у селі Котюжани.

Пані Ольга надіслала журналісту 20minut.uа свою анкету, яку подавала на конкурс «Краща медична сестра України». Щоб до спілкування з нею можна було ознайомитися з її біографією. Звернув увагу на один із записів: «Брала участь у першій в історії незалежної України хірургічній операції у польових умовах…».

Переможців конкурсу «Краща медична сестра України-2020» привітав Голова Верховної Ради Дмитро Разумков

Під час розмови з Ольгою Бабкіною попросив розповісти, як відбувалася та перша хірургічна операція у мобільному шпиталі №59 вінницьких військових медиків.

Під час навчань хірурги тренувалися на… свинях

У зону бойових дій Бабкіна відбула разом з медиками військового шпиталю у 2014-му.  Військові медики з Вінниці першими розгорнули мобільний шпиталь у районі АТО на Донбасі.

У ті тривожні дні пані Ольга не хотіла повідомляти батькам, що їдена війну. Сказала, що відрядили у Дніпропетровськ. Треба підтримати медиків тамтешнього військового шпиталю. Туди щодня доставляли поранених з передової.

Насправді опинилася на Луганщині. Саме там військові медики з Вінниці розгорнули мобільний шпиталь №59. Це був перший військовий шпиталь у зоні бойових дій. На початку червня 2014-го у ньому провели першу операцію.

Пригадую розмову про це з тодішнім керівником Військово-медичного центру полковником Сергієм Петруком: «Операції в наметі — для нас це зовсім нове, — розповідав журналісту полковник. — Та й не тільки для нас. Ніхто раніше не оперував у польових умовах. Під час таких навчань хірурги тренувалися на…  свинях».

Під час розмови з Ольгою Бабкіною дізнався, що у студентські роки їх навчали розгортати мобільні шпиталі. У Гайсинському медичному училищі її улюбленими предметами були хірургія і фармакологія. Коли під час практичних занять облаштовували шпиталь у наметі, Ольга вникала у кожну деталь такої роботи. Зрозуміло, що ті тренувальні намети не можна порівняти зі справжнім польовим модулем.

Першу операцію в умовах 59 мобільного шпиталю провів досвідчений хірург Андрій Верба. Йому допомагали два асистенти. Ольга працювала поруч з ними операційною медсестрою.

— Я б одна не могла все зробити, — каже вона. — Біля мене знаходилися молодша медсестра, анестезіолог. Пам’ятаю, було дуже душно. Піт по спині дощем. До намету зайшли інші медики набиратися досвіду.

Пацієнтом був розвідник у званні старшого лейтенанта. Він отримав  важке поранення. Разом з кулею в черевну порожнину проникли залізні частини від «магазина» для набоїв. Ними зламало три ребра, пошкодило печінку, що спричинило сильну кровотечу.

Одразу після поранення бійці вкололи йому знеболювальний препарат, перев’язали рану. З переламаними ребрами дихати важко навіть лежачи, а він йшов ще  два кілометри, аж поки не під’їхав автомобіль. Потім ще приблизно годину бійця транспортували в кузові вантажівки, а далі пересадили на гелікоптер і вже ним доправили до мобільного шпиталю.

Пораненого упродовж 15 хвилин  виводили з шоку, це був щок, пов'язаний із втратою великої кількості крові. Лікар після огляду розумів, що пацієнт потребує термінового хірургічного  втручання. 

Операція тривала півтори години. На щастя, життя бійця врятували. Для подальшого лікування його відправили до Вінниці.

Першу операцію в наметі нині вивчають медики профільних військових медичних закладів. При цьому згадують прізвища тих, хто виконав її успішно. Успішно означає врятував життя пацієнту.

За одну ніч привезли 70 поранених

— Коли одного дня до нас  у шпиталь привезли 12 поранених, подумки задала собі питання, як же ми справимося з такою кількістю, — розповідає пані Ольга. — Справилися. У серпні в один з днів поступило 36 поранених. Почали запроваджувати новий метод роботи з ними. Але й то була не  межа. Максимальна кількість поранених поступила до нашого мобільного шпиталю у кількості 70 бійців. Саме стільки їх прийняли за одну ніч.

Постало питання розгортання додаткового місця. Бабкіна одна з тих, хто у непростих умовах організовував роботу ще однієї операційної. У самому шпиталі їх дві. Третє відділення передопераційне для підготовки пацієнтів до хірургічного втручання. Більше місця не було.

Прийняли рішення обладнати операційну у… сільській школі. Було це село Перемога у вже згаданій Луганській області.

— Наша ще одна операційна знаходилася у звичайному шкільному класі, — говорить Ольга Бабкінка. — Все це було непросто. Але у тих умовах треба було шукати вихід із ситуації. І ми зуміли це зробити.

На Фейсбук-сторінці Командування медичних сил прочитав розповідь про Ольгу Бабкіну. У ній згадується, що за час війни на Донбасі вона здійснила 15 відряджень у зону бойових дій.

— Хіба жінці не можна було відмовитися? — запитую співрозмовницю.  

Вона із здивуванням сприйняла таке питання. Навіть гадки не мала. Каже, я ж військова. Хоча автору публікації відомо, що на перших порах керівник Центру Сергій Петрук пропонував поїздки в район АТО добровольцям з числа жінок. Згодом не приховував, що пишається своїми підлеглими представницями жіночої статі. Однією з яких є Ольга Бабкіна.

Здобутий досвід у зоні бойових дій, звичайно, став їй у нагоді під час конкурсу.

— Конкурси медичних сестер важливі уже тим, що привертають увагу до такої категорії медиків, а також загалом до справи медсестринства у нашій державі, — говорить пані Ольга. — У нас прийнято вважати, що медсестри знаходяться у тіні хірургів. Мовляв, що хірург скаже, те медсестра виконує. Насправді це не так. Бо в роботі ми партнери. Саме так оцінюють медсестер у країнах Європи — як партнерів хірургів. Ми це знаємо, бо багато наших медиків нині працюють за кордоном. Там стосунки настільки рівноправні, що медсестра навіть може підказувати хірургу під час операції. І це вважається нормальним. Тому конкурси є одним із тих заходів, що привертають увагу до медсестер.

Не було запасу крові

Військовий хірург Андрій Верба згадує про ще один епізод тієї першої операції у мобільному шпиталі.

— Ситуація ускладнювалася ще й тим, що у пораненого виявилася рідкісна, четверта, група крові, — розповідає лікар. — У банку крові шпиталю такої плазми не виявилося.

Напередодні Андрій Верба  побував у місцевій районній лікарні, його запрошували на консультацію до одного з поранених бійців. Серед колег зустрів давніх знайомих. Вирішив попросити допомогти плазмою. У лікарні погодилися виручити. У місто відправили санітарну машину. Тим часом хворого готували до операції. Всі рішення треба було приймати швидко. Життя пораненого трималося, як кажуть, на волосині. На щастя, їм все вдалося. Півтори години рятували пацієнта.  Як каже хірург,  до тями поранений повернувся з нормальною динамікою. Наступного дня його гелікоптером відправили у стаціонар.

У той день, коли полковник Верба (нині він у званні генерала - авт.)  оперував розвідника, у його рідній Жмеринці прощалися з батьком хірурга. Син не зміг бути на похоронах. 

Створює картини в алмазній техніці

Ольга Бабкіна нагороджена орденом «За мужність» III ступеня. Просить згадати, що такої само нагороди удостоєна не тільки вона. Називає прізвище ще трьох медсестер. Це — Ірина Медяна, Наталія Сковоронська, Світлана Мельник.

Пані Ольга має неоцінений досвід — як у роботі в умовах стаціонару у мирному житті, так і в районі бойових дій. Каже, пройшла всі щаблі у своїй спеціальності. У 2002 році після закінчення училища працювала медсестрою невідкладної хірургії, потім сім років операційною медсестрою, ще шість старшою операційною медсестрою операційного відділення.

Чотири роки тому її призначили на посаду головної медичної сестри Військово-медичного клінічного центру. До речі, це єдиний медичний заклад, де весь час трудиться героїня нашої розповіді.

Каже, у медицину прийшла за прикладом своєї старшої сестри. Коли та приїжджала на канікули під час навчання в медичному училищі, Оля з цікавістю розглядала її конспекти чи підручники з анатомії. Біологія ще в школі була улюбленим предметом.

Під час служби закінчила школу сержантів. Нині має військове звання старшини медичної служби.

Навчатися Бабкіній подобається. Вона здобула вищу освіту. У Вінницькій академії неперервної освіти опанувала спеціальність «Публічне управління та адміністрування».

Нагорода «Краща сестра милосердя України-2020» не перша відзнака у її житті. Виборола нагороду у конкурсі «Берегині у погонах». Було це у 2017 році, тоді журі присвоїло їй звання першої віце-міс конкурсу.

Є в Ольги ще одне захоплення — створює картини в алмазній техніці.  

Читайте також:

Заблудився нині Дід Мороз. А були зими такі, що птахи замерзали на льоту

Два цукрозаводи працювали у Новорічну ніч. Нам до чаю зварили понад 250 000 тонн цукру

Слідкуйте за новинами Вінниці у Telegram.