«У кожного з них своє горе». Художниця з Буші розповідає про переселенців

Художниця Світлана Телець в Буші прийняла сотні родин, які тікали від війни

• Буша — мальовниче село у Вінницькій області з тисячолітньою історією. До початку повномасштабного вторгнення росії в Україну, в селі стрімко розвивався сільський зелений туризм.
• Майже рік, як Буша стала прихистком для багатьох переселенців.
• Вінницька художниця Світлана Телець розповідає, як приймала людей із зони бойових дій у своїх будиночках.

— Харків, Київ, Дніпро, Херсон. Переселенці з цих міст мешкали у нас з початку повномасштабної війни, — говорить художниця Світлана Телець, яка розвиває зелений туризм в Буші.— Прихисток у нас знайшли сотні родин з гарячих точок України. Дорослих і дітей приймали і годували безкоштовно. Від людей, що втекли від війни ми почули сотні трагічних історій.

Вінницька художниця в Буші

Протягом останніх двох десятиліть українці та європейці купували будинки в Буші, що на Ямпільщині, розвивали зелений туризм. Місце дійсно казкове, адже селище розташоване в самому центрі історичного заповідника, якому понад п'ять тисяч років.

Гості мальовничої місцини тут мають можливість не просто насолодитись проживанням в автентичних будиночках, а й відвідати творчі майстер-класи, музей трипільської культури, побачити башту фортеці і справжнє козацьке кладовище, дохристиянський скельний храм, каньйон з печерами Гайдамацький Яр.

А років тридцять тому жителі покидали селище — будинки були порожні та руйнувалися. Останні роки Буша переживала справжній ренесанс.

В селі відкрили картинну галерею та творчі центри. Наразі в Бушу щорічно приїжджають близько 60 тисяч туристів. Більшість тут вже не вперше. 

Для місцевих мешканців наплив туристів — додатковий заробіток. Хто здає житло, хто продає городину та молоко. Хтось готує гостям їжу.

Завдяки активному розвитку туризму почала розвиватися в Буші й інфраструктура. Нещодавно побудували тут Трипільский павільйон, а з бюджету почали виділяти гроші на розвиток історичного пласту України. Регулярно сюди приїздять скульптори й художники, проводять мистецькі пленери. І туристи з України та Європи, які називають Бушу місцем сили.

Вінницька художниця Світлана Телець саме в Буші відкрила для себе справжню Україну. Керівник творчої студії “Барви України” спочатку їздила в селище козацької слави на творчі пленери, привозила сюди своїх вихованців. Потім тут купила будиночок, щоб малювати, проводити майстер-класи, приймати гостей. 

— Я купила будинок за дві картини, — розповіла Телець.— В мене продалося одне полотно, потім ще. Тоді вони коштували близько 700 доларів. Тут було страшенно брудно, тому, що ніхто не жив. Вивезла п’ять причепів сміття. Було все завалено. Крок за кроком, і з'явився будиночок з каміном. З хліва зробила картинну галерею.

Поїхати звідси художниця вже не змогла: відкрила творчий центр. Каже, що сільське життя тепер не проміняє на місто.

—Тут екологічно чиста зона,— каже вінницька художниця.— І вода, і повітря такі, що треба пошукати. Тому, що у радіусі 30 кілометрів ніяких викидів, нічого немає. До мене приїздили звідусіль: і італійці, і французи, і американці, шаман з Перу. Також бувають йоги, езотерики.

Із зростанням туристичної популярності Буші гостей в селищі стало так багато, що Світлані Телець довелося розширювати кількість місць. І вона зайнялась екотуризмом. Світлана Телець викупила ще один будинок, оздобила його в автентичному стилі з житлом-експозицією етнічного побуту українців у поєднанні із сучасністю. 

З лютого 2022 року ці затишні будиночки прийняли сотні людей, постраждалих від війни, які розповіли чимало трагічних історій.

Зелені садиби для переселенців

З початком повномасштабної війни до нашої області ринув потік людей з регіонів, що найбільше постраждали внаслідок бойових дій. Для багатьох з них Вінниччина стала прихистком.

Буша теж стала другою домівкою для переселенців. Світлана Телець посиляла в своїх будиночках тих, хто тікав від війни. Для дорослих та малечі проводила сеанси арт-терапії.

— Люди виливали своє горе на паперіза допомогою фарб, і я, як художник, була в шоці від тих ста відтінків сірого, — говорить Світлана. — Думала, що горе в переселенців виглядає однаково. А виявляється — у всіх різне. Найбільше запамятався чоловік з Херсону, який очевидно був в депресії. Коли запропонувала сеанс арт-терапії, була вражена його зображенням. Болю на тих картинах не було меж.

Спільними зусиллям громадських організацій, волонтерів Вінниччини та місцевих жителів Буші, переселенці отримали необхідну допомогу — їжа, ліки, предмети гігієни та інформаційну підтримку.

Мешкали і харчувалися переселенці у вінницької художниці теж безкоштовно. Під час спільних обідів Світлана почула чимало трагічних історій.

— Серед переселенок була у мене жінка з сином, які тікали з Бучі. Вона розповіла, що довелось ховатися від обстрілів у підвалах. Коли запаси їжі і води закінчилися, з 17-річним сином вирішили тікати. Разом з групкою людей бігли через ліс. Коли вийшли на галаявину, їх зустрів російський солдат і направив на них автомат. Тікати не було куди — позаду ліс, а з іншого боку танк. І якби тікали, ворог почав би по них стріляти. Вирішили йти прямо, повз солдата. На диво, він їх випустив неушкодженими.

Жителі Буші — патріоти та щирі українці. Чоловіки пішли захищати Батьківщину від загарбників, а жінки — справжні господині, тим часом надають прихисток вимушеним переселенцям. І донині готують смаколики біцям на передову.

— Люди в Буші, як і всюди, дуже різні,— каже мисткиня. — Але в цілому, тут вони дуже відкриті і позитивні, не дай Бог що, вони приходять на допомогу. Я помітила, що вони живуть давньою традицією взаємодопомоги. 

Починаючи з 24 лютого мешканці громади села Буша, надали тимчасовий прихисток багатьом сім’ям, які спасаючи життя своїм дітям, шукали безпечне місце, залишались на декілька днів та їхали далі. Але, в той же час, для багатьох людей села Буша, стало кращим місцем де вони вирішили залишитись до кінця війни.

Подружжя медиків з Миколаєва, Сергій Сич, лікар-нейрохірург, кінезіолог, мануальний терапевт та його дружина, масажистка Олена Деордієва, теж тікали від війни. У рідному місті ворог зруйнував будівлю їх медцентру, тому евакуювалися. Палива вистачило доїхати до Буші. Спочатку зупинилися у Світлани Телець. Потім в селищі лікарі купили будиничок і планують тут відкрити медичний центр.

— У нас все тихо, ми осторонь від бойових дій,— ділиться мисткиня.— Переселенці і туристи тут, на скільки це можливо, заспокоєні. В селищі козацької слави, в Буші, вони купили будиночки і тепер являються місцевими жителями. Інші — приїздять для душевного відновлення, адже здавна називають Бушу місцем сили.

Читайте також:

Приходять лікуватися переселенці і бійці. Як медики з Миколаєва відновлюють медцентр у Буші

«Пошкоджені осколками, промовисті». Картини на ящиках від боєприпасів малює художниця з Вінниччини

Слідкуйте за новинами Вінниці у Telegram.