«Я фартовий, скоро повернусь». Вінниця попрощалась з Героєм Олександром Станіславчуком

Лариса ОЛІЙНИК

У Вінниці в останній путь провели 37-річного захисника Олександра Станіславчука. Доброволець мужньо виконавши військовий обов’язок віддав своє життя у бою 12 вересня 2023 року поблизу с. Кліщіївка, Бахмутського району.

Днями українські ЗМІ облетіла новина — Сили оборони України звільнили село Кліщіївка біля Бахмуту. Але радісною вона не стала для родин тих бійців, які життя поклали за кожен метр тієї свободи. Серед них був і Олександр Станіславчук, який 12 вересня загинув від потрапляння ворожого снаряду у бліндаж.

Сьогодні, 20 вересня, Вінниця провела до небесного війська 37-річного захисника. Прощалися з Героєм в його рідному домі по вулиці Ігоря Савченка, що у Тяжилові. В Олександра Станіславчука залишилися батько, мати, молодша сестра, дружина і двоє дітей.

Відео дня

Олександр Станіславчук родився 26.01.1986 року у Вінниці. Після навчання у школі №27 вступив до профтехучилища №11 і став автослюсарем. Захоплювався автомобілями і рибальством. Останнім часом працював водієм маршрутного транспорту.

Він 28 грудня 2022 року пішов добровольцем на фронт. Спочатку був стрільцем-кулеметником, потім наводчиком БМП 22 ОМБр.

— Спочатку Сашко потрапив до Запоріжжя, потім відправили у Коблево, — розповідає молодша сестра Олена. — Потім він у Німеччині кілька тижнів навчався, був наводчиком БМП. Далі забрали на Бахмут. Спочатку їздив на БМП, потім почали кидати на передову. Під час третього походу загинув — в бліндаж потрапив снаряд. Думали, що обгорів, такий чорний. Але ні, в нього був сильний удар в грудину, так і в заключенні вказали. Тринадцять днів він не виходив на зв'язок. Ми хвилювалися, але вже переживали подібне — він одного разу сім днів не виходив на зв'язок, потім ще одинадцять. Але брат все мене заспокоював: «Альонка, не хвилюйся! Я фартовий, скоро повернусь». Проте останній раз в мене було недобре передчуття — в ніч, коли він загинув, я не могла спати: о третій годині сама по собі включилася електрична зубна щітка — тоді зрозуміла, що щось не так… Він був добрим і веселим, дуже важко нам…

— Нашого сина було не впізнати, оскільки тіло стало жовто-сірим, — розповідає батько захисника Анатолій Станіславчук. — Я впізнав його по татуюванню на руці, мати — по шраму на долоні. Дуже добрий був син. Он бус його білий стоїть, чекав його зі служби, не дочекався… Останнім часом під Бахмутом, на нулі воював. Кілька разів ходив на завдання, його на зв'язку не було, ми вже до цього звикли. На останнє завдання пішов, теж довго не було звісток… Але він з нього вже не повернувся. 12 вересня він загинув, повідомили нам 18-го. Востаннє я спілкувався з сином 6 вересня. Він мені сказав: «Тато, я востаннє йду туди. Якщо повернувся — то піду на ротацію, оскільки нас залишилося дуже мало». Не знаю, хто з хлопців повернувся: кому не дзвонимо — всі поза зоною…

— У Сашка дівчинка лише у другий клас пішла, а ще виховував хлопчика дружини, як рідного сина. Був хорошим батьком для дітей, — розповідає сусідка Наталія. — Хороший хлопець був, привітним дуже, вихована дитина… Ще й року не виповнилось, як пішов на війну… Постійно телефонував батькам, доньці. Перший раз пропадав на вісім днів, потім з'явився. Цього разу зв'язку не було дві неділі. Ми по-сусідськи питали, чи є новини, а їх все не було… Батьки чорні від смутку ходили. Позавчора батькам дали знати, що немає вже Саші.

Прийшли попрощатися з Героєм і друзі-однокласники.

— Справжній друг був, ні в чому не відмовляв, завжди підтримував, нічого не боявся, — розповів Костянтин.

— На риболовлю разом ходили. Любив спорт, разом у футбол ганяли,— сказав Максим.

—Пішов навчатися, був автослюсарем. Потім на маршрутку пересів. Але він хотів йти воювати, оскільки його друг воює,— каже Богдан.

— 9Ж клас закінчували 27-ї школи, — поділилася Світлана.— Патріотом був. Ми вже одного однокласника поховали, Колота Юрія, який теж не повернувся з війни, ось тепер Сашко... Ми не можемо повірити, дуже важка втрата.

Поховали Олександра Станіславчука на Алеї Слави Сабарівського кладовища.

Редакція RIA/20 хвилин висловлює співчуття рідним та близьким Героя! Вічна пам'ять і слава!